Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №826/9675/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №826/9675/16

адміністративне провадження №К/9901/2243/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року (головуючий суддя - Аблов Є.В.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бужак Н.М., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.)

у справі №826/9675/16

за позовом Дочірнього підприємства «Трансгарант - Україна»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Києві Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, яка виражається у неподанні до органу казначейства висновку про повернення Дочірньому підприємству «Трансгарант-Україна» надміру сплачених зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 998 020 грн.;

- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Києві Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби підготувати висновок про повернення Дочірньому підприємству «Трансгарант-Україна» надміру сплачених зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 998 020 грн., шляхом зарахування цих коштів на погашення сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та передати згідно з реєстром висновків Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після подання Підприємством заяви про повернення надміру сплачених коштів, відповідачем, всупереч вимог ПК України не було підготовлено та подано до розпорядника бюджетних коштів відповідний висновок про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо відмови дочірньому підприємству «Трансгарант-Україна» в поверненні надміру сплачених ним грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 998 020 грн. за заявою платника податків від 25.03.2016 № 285/1;

- зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної України підготувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення дочірньому підприємству «Трансгарант-Україна» надміру сплачених ним грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі заяви від 25.03.2016 № 285/1, в порядку встановленому чинним законодавством України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили про безпідставність відмови відповідача у поверненні позивачу надмірно сплачених сум з податку на прибуток, а також вказали, що суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів та не наведено обставин, які могли б слугувати підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про їх повернення.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, оскільки на заяву Підприємства контролюючим органом підготовлено та направлено відповідний лист, а також вказує на відсутність у платника податку переплати з податку на прибуток підприємств станом на момент винесення рішення у даній справі.

22 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи згідно звірки розрахунків за період з 01.01.2016 до 21.03.2016 за Дочірнім підприємством «Трансгарант-Україна» числиться переплата з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 41 853 408 грн. 83 коп., що підтверджується актом звірки від 22.03.2016 № 181-07 (а.с. 22).

Сума переплати у розмірі 1 998 020 також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями 29.04.2013 №1341 та від 26.04.2013 № 1328 (а.с. 27-28).

Згідно з нормами статті 57 ПК України позивач щомісячно повинен сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду в розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Вказана вище сума переплати складається з авансових платежів та виникла після декларування підприємством нарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 - 2015 роки.

25 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, в якій просив повернути частину надміру сплачених зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 998 020 грн., шляхом зарахування цих коштів на погашення сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (а.с. 29).

Листом від 25.04.2016 № 9377/10/2810-42-08-47 відповідач повідомив позивача про те, що діючим бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення (перерахування) надміру сплачених сум з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та запропонував розглянути питання щодо зарахування сум переплати в рахунок майбутніх платежів (а.с. 26).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 та Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 року №882/1188, в редакціях чинних на момент їх виникнення.

Відповідно до пп. 14.1.39, 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями ст. 43 ПК України.

Так. помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

З аналізу наведених норм вбачається, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається шляхом подачі до відповідного контролюючого органу заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань .

На виконання положень ст. 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09. 2013 за №1650/24182, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Згідно з п. 5 вказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 року №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 року за №146/24923, затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналогічно положенням Податкового кодексу України, у п.п. 5 та 6 вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Сума переплати з податку на прибуток у розмірі 1 998 020 грн. виникла згідно платіжних доручень від 26.04.2013 та 29.04.2013, при цьому з заявою про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток позивач звернувся 25.03.2016, тобто в межах 1 095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми. Подана позивачем заява містить напрям перерахування коштів та суму.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у позивача сум переплати з податку на прибуток, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження вищевикладеного, а зазначені доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актом 22.03.2016 №181-07 .

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис) І. А. Гончарова

Судді (підпис) І. Я. Олендер

(підпис) Р. Ф. Ханова

помічник судді: А.О. Проценко