Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №826/13785/17

адміністративне провадження №К/9901/1033/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року (суддя Скочок Т.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (судді: Бєлова Л.В. (головуючий), Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №826/13785/17 за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зупинення видаткових операцій на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,

У С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач, контролюючий орган) звернувся до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач, ПАТ «Укрнафта»).

Вимоги подання обґрунтовано тим, що за ПАТ «Укрнафта» обліковується податковий борг у сумі 13 348 680,0 тис. грн., що виник на підставі узгоджених податкових зобов'язань та відмовою платника податків від опису майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, провадження у справі було закрито у зв'язку з неможливістю розгляду подання в порядку непозовного провадження.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у прийнятті подання у разі якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, а оскільки між Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) та ПАТ «Укрнафта» існує спір щодо здійснення опису природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку у 2006 р. в обсязі 2 061 805, 134 тис.куб.м у податкову заставу, то відповідно вказане подання не може бути розглянуто в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідач не заперечує факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг та наявність податкового боргу, ненадання ПАТ «Укрнафта» переліку наявних у нього станом на 25 жовтня 2017 року ліквідних активів, а тому розгляд справи про здійснення опису природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку у 2006 р. в обсязі 2 061 805, 134 тис.куб.м у податкову заставу, що є предметом розгляду в іншій адміністративній справі, не є спором про право.

ПАТ «Укрнафта» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

У пункті 1 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що зупинення видаткових операцій платника податків на його рахунках здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності права про спір відмовляти у прийнятті відповідного подання.

Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. В такому разі суд також повинен закрити провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням податкового органу.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій спір про право в контексті пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою (передумовою) звернення контролюючого органу із цим поданням став, зокрема, недопуск податкового керуючого до опису майна у податкову заставу, про що було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 1 від 26 жовтня 2017 року та акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим № 2 від 26 жовтня 2017 року.

Так, контролюючим органом листом від 25 жовтня 2017 року №55144/10/28-10-17-02-24 звернувся до ПАТ «Укрнафта» з вимогою у термін до 16 год. 00 хв. 26 жовтня 2017 року надати податковому керуючому перелік наявних у відповідача станом на 25 жовтня 2017 року ліквідних активів. У відповідь на лист контролюючого органу ПАТ «Укрнафта» листом від 25 жовтня 2017 року №10/2-101 повідомило Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про перелік активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави, а саме про наявний природний газ у кількості 2 061 805,134 тис.куб.м. за ціною 16 834 226 558,00 грн. Проте, контролюючий орган, вказуючи на відомості надані Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», в яких наголошено на відсутності вказаного об'єму природного газу, видобутого у 2006 році, дійшов до висновку про ненадання переліку ліквідних активів, у зв'язку з чим податковим керуючим було складено зазначені акти від 26 жовтня 2017 року.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що обов'язок Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників здійснити опис природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку у 2006 році в обсязі 2 061 805,134 тис.куб.м у податкову заставу, в процедурі погашення подадкового боргу на який посилається контролюючий орган, є предметом розгляду в іншій адміністративній справі - №826/5581/16, рішення по суті у якій не набрало законної сили. Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказане свідчить, що на час судового розгляду подання контролюючого органу між сторонами існує спір про право, що унеможливлює розгляд вимог про зупинення видаткових операцій на рахунках за правилами, визначеними у статті183-3 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статтю 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв до 15 грудня 2017 року) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі №826/13785/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суд