ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №826/1205/16

адміністративне провадження №К/9901/19797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2016 (головуючий суддя - Голод А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 (головуючий суддя - Мамчура Я.С., судді - Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.)

у справі 826/1205/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд»

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними дій та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд» (далі - ТОВ «Астіка-Буд», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 17.03.2016 № 1454;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 17.03.2016 № 1454 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на ТОВ «Астіка-Буд» поширюється мораторій на проведення перевірок у 2015-2016 роках, визначений пунктом 3 статтею 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, про що відповідача було повідомлено листом від 27.01.2015. За таких обставин, наказ ГУ ДФС у м. Києві «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 17.03.2016 № 1454 є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В обґрунтування судових рішень зазначено про відсутність підстав для визнання протиправними дій ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки і визнання протиправним та скасування наказу від 17.03.2016 № 1454, оскільки позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки на підставі вказаного наказу, що не заперечується самим позивачем, у зв'язку з чим останній не використав своє право недопуску посадових осіб до проведення перевірки.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ «Астіка-Буд» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного спору, помилково застосовано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10, оскільки Закон України «Про державну податкову службу в Україні» втратив чинність, і його норми не застосовувались до спірних правовідносин. Натомість, на думку позивача, суди проігнорували правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та від 09.02.2016 у справі № 21-5864а15.

Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

09.02.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок на І квартал 2016 року прийнято наказ від 19.01.2016 № 122 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Астіка-Буд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт від 25.02.2016 № 51/26-15-13-01-01, на який 04.03.2016 позивач подав заперечення разом з копіями первинних документів, у яких просив переглянути результати перевірки та змінити висновки акта перевірки.

Розглянувши подані ТОВ «Астіка-Буд» заперечення до акта документальної планової виїзної перевірки та документи, ГУ ДФС у м. Києві наказом від 17.03.2016 № 1454 призначило документальну позапланову виїзну перевірку підприємства на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач направив копію наказу від 17.03.2016 № 1454 засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ «Астіка-Буд», а службове посвідчення та направлення на перевірку від 28.03.2016 №248/26-15-14-01-01 посадові особи ГУ ДФС у м. Києві пред'явили головному бухгалтеру підприємства перед початком перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 78.1.5. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Аналіз змісту зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є виключно подання платником податку заперечення до акта перевірки або скарги на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, якщо обставини, на які посилається платник податку, не були досліджені під час перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Колегія суддів з огляду на матеріали справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем при призначенні документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до наказу від 17.03.2016 № 1454 дотримано порядок, встановлений відповідними приписами ПК України. При цьому, як встановлено судами та не заперечується самим позивачем, ТОВ «Астіка-Буд» допустило посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ТОВ «Астіка-Буд», оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки.

Щодо посилання позивача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 09.02.2016 у справі № 21-5864а15, в яких зазначено про право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього незалежно від виду такої, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на те, що спірні правовідносини у вказаних справах виникли у зв'язку з проведенням контролюючим органом саме невиїзних перевірок, умови та порядок проведення яких не передбачають вирішення питання допуску до проведення таких перевірок.

ТОВ «Астіка-Буд» у касаційній скарзі вказує також на те, що наказ від 17.03.2016 № 1454 прийнято відповідачем під час дії мораторію на проведення перевірок, передбачений пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що не відповідає закріпленому в частині другій статті 19 Конституції України принципу, відповідно до якого органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд касаційної інстанції при розгляді даної справи не бере до уваги наведені позивачем доводи з тих підстав, що призначенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Астіка-Буд» на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України передувало проведення документальної планової виїзної перевірки відповідно до наказу від 19.01.2016 № 122. З огляду на те, що документальна позапланова виїзна перевірка у даному випадку є похідною від документальної планової виїзної перевірки, правомірність якої позивачем не оскаржується, то суд не може скасувати спірний наказ від 17.03.2016 № 1454 на тій лише підставі, що він прийнятий під час дії мораторію, в той час як наказ про проведення первинної перевірки протиправним на цій підставі судом не визнано.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 17.03.2016 № 1454 та, як наслідок, визнання протиправними дій ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі 826/1205/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова