Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.01.2021 року у справі №815/5717/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 815/5717/16

адміністративне провадження № К/9901/21142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Смоковича М. І.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року (головуючий суддя - Тарасишина О. М. )

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (головуючий суддя - Вербицька Н. В., судді - Ступакова І. Г., Крусян А. В. )

у справі № 815/5717/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України,

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати рішення ДМС України від 21.12.2015 № 856-15 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та скасувати його; зобов'язати ДМС України прийняти рішення про визнання його біженцем, або собою, яка потребує додаткового захисту та поновити строк на оскарження рішення ДМС.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку та його адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року - залишено без змін.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач 22 червня 2016 року отримав повідомлення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 06.01.2016 № 17, з якого позивач дізнався про оскаржуване рішення. З адміністративним позов позивач звернувся 31 жовтня 2016 року. Суди також вказали, що 04.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив скасувати рішення №856-15 від 21.12.2015 та зобов'язати вчинити певні дії (справа №815/3853/16), тобто з аналогічними позовними вимогами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 вищезазначений позов залишений без розгляду на підставі ч.1, 2 ст.100 КАС України у зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду. Ухвала від 05.08.2016 по справі №815/3853/16 не була вручена особисто ОСОБА_1 та була повернута підприємством поштового зв'язку до Одеського окружного адміністративного суду по причині "за закінченням терміну зберігання", про що складена довідка ф.20 від 09 вересня 2016 року. Ухвала від 05.08.2016 по справі №815/3853/16 на час звернення до суду з даним адміністративним позовом в апеляційному порядку не оскаржувалась. Ухвала набрала законної сили 15.09.2016. Відтак суди дійшли висновку, що строк позовної давності звернення з відповідним адміністративним позовом до суду сплинув. Судова колегія суду апеляційної інстанції, окрім того, не взяла до уваги доводи апелянта стосовно того, що він повторно звертається до суду з позовом через те, що в ухвалі про залишення адміністративного позову без розгляду по справі № 815/3853/16 зазначено, що залишення адміністративного позову без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду, оскільки залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг процесуального строку та не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази по справі, не надали оцінку всім обставинам справи, а саме те, що на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначав, що він не володіє мовою судочинства та є юридично необізнаним. Саме з тих причин була ускладнена можливість позивача скористатися своїм правом щодо звернення до суду за захистом порушених прав і свобод.

Відповідачем відзиву чи заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 1 ст. 99 КАС України або іншими законами.

Частина 1, 2 статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (далі-Закон № 3671-VI): Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені Частина 1, 2 статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (далі-Закон № 3671-VI.

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені Частина 1, 2 статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (далі-Закон № 3671-VI строки до суду.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення ДМС України від 21.12.2015 № 856-15 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення було отримано позивачем 22.06.2016, однак із вказаною позовною заявою, скаржник звернувся 31.10.2016.

Судами також враховано, що 04.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив скасувати рішення №856-15 від 21.12.2015 та зобов'язати вчинити певні дії (справа №815/3853/16), тобто з аналогічними позовними вимогами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 вищезазначений позов залишений без розгляду на підставі ч.1, 2 ст.100 КАС України у зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Скаржник зобов'язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.

Судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як зазначено вище, позивач, отримавши 22.06.2016 рішення відповідача від
21.12.2015, звернувся із даною позовною заявою 31.10.2016, тобто, з пропуском п'ятиденного строку звернення до суду, визначеного статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Посилання скаржника на юридичну необізнаність, як причину неможливості позивача скористатися своїм правом щодо звернення до суду за захистом порушених прав і свобод, та, відповідно, як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду, Верховним Судом до уваги не приймаються, оскільки це не є непереборною обставиною, яка пов'язана з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду, зважаючи на, гарантовану законодавством, можливість скаржника отримання безоплатної правової допомоги.

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" ( №3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) "..Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/3815/16, від 18.10.2018 у справі №826/19196/16.

Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 815/5717/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич М. І. Смокович Н. В. Шевцова