Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2018 року у справі №826/4106/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/4106/15

адміністративне провадження №К/9901/37402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,-

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Твердохліб В.А., суддів Костюк Л.О. і Троян Н.М.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» Пантіної Л.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2(далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання інформації стосовно коштів, які обліковуються на картковому рахунку, відповідачу-2 та невключення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за картковим рахунком в ПАТ «Старокиївський Банк» (далі - банк) за рахунок Фонду;

- визнати неправомірним рішення відповідача-1 щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580;

- визнати неправомірним рішення відповідача-1 про зупинення виплат та перерахувань згідно з вищевказаними договорами;

- зобов'язати відповідачів включити її в перелік вкладників та Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду, згідно з вищевказаними договорами.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 позов задоволений частково. Визнано протиправною спірну бездіяльність відповідача-1. Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача-1, оформлене наказом №61 від 29.08.2014, в частині визнання нікчемними вищезазначених договорів позивача.

Визнане протиправним і скасоване рішення відповідача-1, оформлене наказом №61 від 29.08.2014, в частині зупинення виплат та перерахувань згідно зі вказаними договорами.

Зобов'язано відповідача-1 подати відповідачу-2 додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку відповідно до зазначених договорів за рахунок Фонду.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 це рішення суду скасоване в частині задоволених позовних вимог і в цій частині позову відмовлено.

4. Позивач подала на рішення суду апеляційної інстанції касаційну скаргу з проханням його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. 30.06.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

6. 13.03.2018 справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 11.06.2014 позивач уклала з банком договір банківського рахунку №8580, згідно з яким їй відкрито поточний (на вимогу) рахунок НОМЕР_2 у гривні.

8. Того ж дня ці контрагенти уклали договір банківського вкладу №06/1260-2014, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок №26302501960401 «Надійний» у гривні, а вкладник вносить на відкритий рахунок кошти у розмірі 181645,00 грн. на термін до 11 липня 2014 року.

9. Згідно з квитанцією від 11.06.2014 №66890 позивач на депозитний рахунок внесла 181645,00 грн.

10. 12.05.2014 Правління Національного банку України рішенням №276/БТ відніс згаданий вище банк до категорії проблемних.

11. 17.06.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову №365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних».

12. Того ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №50, згідно з яким з 18 червня 2014 року до 18 вересня 2014 року запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію Пантіну Л.О.

13. 24.06.2014 вказана посадова особа видала наказ №23 про здійснення в банку перевірки договорів, укладених протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для чого утворено комісію.

14. 29.08.2014 наказом тимчасової адміністрації банку №61 зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами, які згідно з переліком визнано нікчемними. До нього включені договори банка з позивачем від 11.06.2014 №06/1260-2014 і №8580.

15. 01.09.2014 відповідач-1 звернулася до ДДСБЕЗ МВС України з заявою про відкриття кримінального провадження щодо осіб, причетних до організації схеми зарахування коштів юридичних осіб - клієнтів банку фізичним особам, як фінансової допомоги з метою повернення таким чином коштів юридичним особам, які не гарантуються Фондом. У переліку перерахованих банківських операцій вказано і транзакції згідно з договором банківського вкладу позивача.

16. 11.09.2014 постановою Правління Національного банку України №563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з 18 вересня 2014 року. На його підставі виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 17.09.2014 №92, яким розпочала процедуру ліквідації банку та призначила Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на один рік з 18 вересня 2014 року до 18 вересня 2015 року включно Пантіну Л.О.

17. 18.11.2014 листом №13/2/2-22818 Головне слідче управління МВС України її повідомило про проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014000000000367, внесеному 11.09.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зловживання службовими особами банку своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної винагороди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків банку, які в 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

18. Не погоджуючись із діями Відповідача-1, позивач звернулася з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

19. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що отримані кошти банком на рахунку вважаються вкладом і мають бути відшкодовані за рахунок Фонду у встановлений законом спосіб.

20. Відповідачі заперечували проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку із-за нікчемності відповідних правочинів.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачами правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку.

22. Проаналізувавши ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.26, 27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), пп.3-6 розділу ІІІ, 2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), суд дійшов висновку, що позивач, як вкладник банку, не має нести відповідальність за дії інших осіб - співробітників банку. Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо стягнення грошових коштів зі співробітників банку, в разі визнання таких осіб винними у вчиненні злочину судовим рішенням.

23. Суд врахував, що представники відповідачів не надали суду доказів, що відповідні особи звільнені з банку, або наявний вирок суду або рішення суду щодо притягнення винних осіб до відповідальності і постановою Національного банку України від 12.05.2014 №276/БТ передбачена можливість здійснювати залучення (депозити) коштів від фізичних осіб. Тому дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

24. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду, скасував його постанову та відмовив у задоволенні позову, визнавши правомірними дії відповідачів у спірних відносинах.

25. Колегія суддів врахувала відсутність свідоцтва про відкриття рахунку позивача доказом формальності оформлення документів про укладення договорів банківського вкладу та відкриття банківського рахунку без дотримання вимог чинного законодавства України та умов договору.

26. Взявши до уваги посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі щодо складання недостовірних документів на видачу та внесення готівкових коштів до каси банку, колегія суддів дійшла висновку, що відкриття рахунку у банку на ім'я позивача відбулося лише з метою отримання коштів не за рахунок банку, а за рахунок Фонду.

27. Погодившись із твердженням відповідачів, що на момент укладення договорів з позивачем банк не міг виконати взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів, у тому числі виплатити відсотки через фінансовий стан, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні дії, бездіяльність і рішення відповідача-1 є правомірними.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

29. Стверджує про відсутність повноважень у відповідача-1 визнавати нікчемними договори та відсутність належних і допустимих доказів, що саме внаслідок його договорів банк став неплатоспроможним.

30. Акцентує, що уклав договори з банком до запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а квитанцією підтверджується факт внесення ним готівкових коштів на його особистий рахунок. Тому відсутні передбачені законом обставини визнавати договори нікчемними.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

32. Основні доводи касаційної скарги відповідають обґрунтуванням заявлених позовних вимог і детально оцінені судами.

33. Відповідно до ч.1 ст.352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

34. Розглядаючи спірні рішення щодо визнання нікчемними договорів, зупинення виплат та перерахувань, суди припустилися порушення норм процесуального права.

35. Зокрема, не звернули увагу, що вони прийняті в період дії тимчасової адміністрації банку та стосувалися управління його внутрішньою діяльністю.

36. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а пов'язані з управлінням банком у якості виконавчого органу (адміністрації).

При цьому у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

37. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду (п.50 постанови) оцінила виданий на виконання вказаних приписів спірний наказ уповноваженої особи Фонду, як органу управління банком, щодо віднесення деяких правочинів банку за вкладними операціями до нікчемних, як результат внутрішньої перевірки правочинів і внутрішній документ банку, обов'язковий для виконання працівниками, та який не породжує обов'язків у контрагентів Банку.

38. Також зазначила, що для того, щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, банку як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених до нікчемних, у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду. (пункт 51 постанови)

39. Оскільки позивач оскаржує наказ про віднесення правочинів до нікчемних, виданий уповноваженою особою Фонду не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління банком, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду)

40. Отже суди, вирішуючи, як публічний спір, позовні вимоги визнати протиправними та скасувати рішення щодо визнання нікчемними договорів від 11.06.2014 банківського вкладу №06/1260-2014 та банківського рахунку №8580, про зупинення виплат та перерахувань згідно з ними, порушили норми процесуального права щодо правил юрисдикції, що відповідно до ч.1 ст.354 КАС України є підставою для скасування судових рішень у цій частині та закриття у ній провадження.

41. З приводу дотримання норм матеріального права Суд для оцінки доводів касаційної скарги врахував наступне.

42. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №826/1476/15) зазначила, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

43. Частина 3 ст.38 Закону № 4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

44. З огляду на встановлені судами в цій справі обставини та досліджені докази, правильним є висновок, що посилання відповідачів на положення ст.38 Закону №4452-VI, як на правову підставу визнання правочинів нікчемними, є необґрунтованими, належними доказами - не доведені.

45. Відповідно до ч.3 ст.2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

46. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із посиланнями відповідачів на фінансову неспроможність виконати взяті згідно з договорами з позивачем зобов'язаннями і у зв'язку з цим - фіктивністю операцій, не вказав на конкретні докази, які би підтвердили ці судження. Крім того, не надав правової оцінки відхилення як доказу платіжних документів позивача щодо залучення коштів на його рахунок через касу банку. Не спростував висновків суду першої інстанції щодо відсутності вироків судів і доказів незаконності дій співробітників банку у спірних відносинах. Тому його висновки щодо правомірності дій та бездіяльності відповідачів не є обґрунтованими.

47. Врахувавши зазначене, Суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, кошти яким мають бути відшкодовані Фондом, відповідає нормам матеріального права.

48. Отже касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

49. Оскільки позивач поніс відповідно до квитанції від 26.06.2017 №18982949-1 судові витрати зі сплати судового збору за звернення з касаційною скаргою у розмірі 768,00грн., згідно з ч.1 ст.139 КАС України вони підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасувати повністю.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 скасувати в частині визнання протиправним і скасування рішення, оформленого наказом №61 від 29.08.2014, щодо визнання нікчемними договорів від 11.06.2014 банківського вкладу №06/1260-2014 та банківського рахунку №8580, про зупинення виплат та перерахувань. Провадження в цій частині закрити. В іншій частині постанову залишити без змін.

3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04073, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова