ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

Київ

справа №816/284/17

адміністративне провадження №К/9901/33073/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області

на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 (головуючий суддя - Удовіченко С.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (головуючий суддя - П'янова Я.В., судді - Зеленський В.В., Чалий І.С.)

у справі № 816/284/17

за поданням Головного управління ДФС у Полтавській області

до Приватного підприємства «Глоубкор»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2017 року Головне управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) звернулося до суду з поданням до Приватного підприємства «Глоубкор» (далі - ПП «Глоубкор»), в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ПП «Глоубкор».

В обґрунтування подання ГУ ДФС у Полтавській області зазначило, що підставою для прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків є недопуск представником ПП «Глоубкор» посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, закрив провадження за поданням ГУ ДФС у Полтавській області до ПП «Глоубкор» про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту на майно.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з наявності між сторонами спору про право з приводу законності проведення перевірки, що з огляду на приписи статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень; далі - КАС України) виключає можливість розгляду подання.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання та підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ПП «Глоубкор».

При цьому в обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області зазначило, що матеріали справи не містять доказів непогодження ПП «Глоубкор» з наказом про проведення перевірки, діями контролюючого органу при виході для проведення вказаної перевірки чи рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про застосування арешту майна, у зв'язку з чим відсутній спір про право.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області.

ПП «Глоубкор» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

03.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Полтавській області відповідно до плану-графіка документальних перевірок на лютий 2017 року (1 квартал 2017 року), затвердженого 30.12.2016 ДФС України, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, прийнято наказ від 30.01.2017 № 133 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Глоубкор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.

Копії наказу від 30.01.2017 № 133 та повідомлення від 31.01.2017 № 48 направлено відповідачу 03.02.2017 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено відповідачу 07.02.2017.

На підставі наказу від 30.01.2017 року № 133 та направлень від 08.02.2017 № 319, №320, від 09.02.2017 № 435 на перевірку ПП «Глоубкор» працівниками ГУ ДФС у Полтавській області та ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області здійснено вихід за юридичною (фактичною) адресою відповідача: 36034, м. Полтава, вул. Садовського, 14, для проведення документальної планової виїзної перевірки.

У свою чергу посадові особи контролюючого органу не були допущені платником податків до проведення документальної планової виїзної перевірки, що підтверджується актом від 20.02.2017 № 96/16-31-14-01-10/32174908.

Враховуючи недопуск відповідачем посадових осіб податкового органу до проведення планової виїзної документальної перевірки, в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ПП «Глоубкор» від 22.02.2017.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є підставою для арешту майна платника.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечував проти подання, вказуючи, що органи ДФС України здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку. Обов'язковою умов для допуску до проведення планової перевірки є наявність затвердженої форми акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику платника податку, який повинен бути розміщений на офіційному веб-сайті органу, який здійснює перевірку. Натомість на дату виходу посадових осіб ГУ ДФС у Полтавській області на перевірку до ПП «Глоубкор» на офіційному веб-сайті ДФС України та веб-сайті ГУ ДФС у Полтавській області відсутня форма уніфікованого акта з переліком питань, що, в свою чергу, надає платнику податків право не допускати представників податкового органу до перевірки.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання. При цьому, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Таким чином, заперечення відповідачем законності проведення перевірки, що, в свою чергу, стало підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, свідчить про наявність спору про право.

Наявність спору про право суд може виявити як до, та і після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу.

При цьому закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України з огляду на неможливість розгляду подання контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова