Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №823/735/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа №823/735/17

адміністративне провадження №К/9901/3395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №823/735/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя Аліменко В. О., судді: Безименна Н. В., Кучма А. Ю.),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі ГУ ДФС, відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу від 29.03.2017 №4579-17 в сумі 257240грн. 39коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувана вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки грошове зобов'язання позивача стало узгодженим з 29.03.2017, а в силу пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, оскаржувана податкова вимога в такому разі не могла бути сформована та надіслана раніше ніж 08.04.2017. Відповідно до сервісу відстеження надіслання поштової кореспонденції Укрпошти оскаржувана податкова вимога направлена 30.03.2017, тобто податкова вимога про сплату боргу форми, є такою, що прийнята передчасно, а тому в силу прямих норм законодавства підлягає до скасування.

У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що оскаржувана податкова вимога складена у відповідності до Податкового кодексу України, оскільки податкові зобов'язання на підставі яких винесено оскаржувану вимогу, є узгодженими згідно судового рішення від 11.01.2017 у справі №823/1442/16. Таким чином, позивач зобов'язана сплатити визначене, узгоджене податкове зобов'язання протягом 10 днів від 11.01.2017.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
19.12.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №823/735/17.

Ухвалою суду від 16.11.2020 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 17.11.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач вказує, що грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого з 29.03.2017, після набрання судовим рішенням у справі №823/124/17 законної сили. При цьому, позивачем подано касаційну скаргу у справі №823/124/17, у разі, якщо судом буде надано оцінку моменту набуття грошовим зобов'язанням статусу узгодженого, це матиме значення для даної справи. Крім того, у справі №823/734/17 про визнання протиправним наказу Про призначення податкового керуючого, позивач посилалась на відсутність податкового боргу, у зв'язку з його неузгодженістю. У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №823/735/17 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, зареєстрована, як фізична особа підприємець 25.05.1995 та перебуває на обліку, як платник податків та зборів до бюджету в ДПІ у м. Черкасах.

Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду №823/1442/16 від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, позивач має узгоджений податковий борг.

У зв'язку з вказаною обставиною, контролюючим органом 29.03.2017 винесено податку вимогу форми "Ф" № 4579-17, якою зобов'язано позивача сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню у розмірі 257240,39грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкову вимогу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування податкової вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивач має податковий борг, який набув статусу узгодженого 11.01.2017, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 №823/1442/16, а тому відповідач 29.03.2017 правомірно виніс оскаржувану податкову вимогу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених підпункту 54.3.2 пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підпунктом 54.3.3 вказаної статті визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пункту 57.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.5 цієї статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У справі, що розглядається, судами з'ясовано, що позивач має податковий борг, який набув статусу узгодженого 11.01.2017, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №823/1442/16.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 у справі №823/1442/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 №00002261301, №00002251301, №00002291301, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.09.2016 №0002281301, податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 №0002871301, №0002881301 та вимоги про сплату боргу форми "Ф" від 29.09.2016 №0002891301 відмовлено.

Згідно висновку судів, відповідач скористалась процедурами адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу. За результатами судового оскарження, судом встановлено правомірність вищевказаних рішень, а тому грошове зобов'язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями набуло статусу узгодженого 11.01.2017, отже, підлягало погашенню протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Вказаний факт узгодженості грошового зобов'язання позивача встановлений постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
19.09.2017, у справі №823/734/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним наказу Про призначення податкового керуючого, визнання дій податкового керуючого із опису майна неправомірними, визнання протиправним опису майна, складеного податковим керуючим.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено позивачу податкову вимогу форми "ф" від 29.03.2017 №4579-17.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог частинами 1 , 2 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень постановою Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №826/1442/16 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 залишено без змін.

Також, постановою Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №823/734/17 залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017.

Крім того, постановою Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №823/1874/17 за позовом ГУ ДФС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 257762,88грн., залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України (у редакції, чинній до
15.12.2017), положення якої кореспондуються з припасами частини 4 статті 78 КАС України (у чинній редакції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів у даній справі, позивачем не вказано.

Враховуючи зазначене, у даній справі судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі №823/735/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду