Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №814/2651/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа №814/2651/15, адміністративне провадження №К/9901/7080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. (судді - Танасогло Т. М., Федусик А. Г., Яковлєв О. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо не включення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за договором банківського рахунку від 16.01.2015р. №1970011486 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);

зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати йому відшкодування у розмірі 200 000 грн за рахунок коштів цього Фонду;

зобов'язати Фонд відшкодувати йому кошти у розмірі 200 000 грн за його вкладом за договором банківського рахунку від 16.01.2015р. №1970011486, укладеним ним з ПАТ "ІМЕКСБАНК".

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "ІМЕКСБАНК" за договором банківського рахунку фізичної особи від 16.01.2015 року №1970011486 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду позивачу за договором банківського рахунку фізичної особи від 16.01.2015 року №1970011486, укладеним позивачем з ПАТ "ІМЕКСБАНК", як вкладнику, який має право на відшкодування коштів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що право Уповноваженої особи Фонду на перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує нікчемність правочину. В свою чергу відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення ним норм законодавства при укладанні договору банківського рахунку та отримання коштів на свій рахунок, а тому висновки апеляційного суду про кваліфікацію правочину, як нікчемного на підставі частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України прийняті з невірним тлумаченням і застосуванням зазначених норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що
15.01.2015р. Правління Національного банку України постановою №16/БТ віднесло ПАТ "ІМЕКСБАНК" до категорії проблемних. (а. с. 57-59)

16.01.2015 р. між позивачем та ПАТ "ІМЕКСБАНК" було укладено договір №1970011486 банківського рахунку (в національній валюті), за умовами якого банком відкрито вкладнику поточний рахунок № НОМЕР_1 // 26207110429101. (а. с. 8-9)

Згідно виписки по особовому рахунку за 16.01.2015р. на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 був здійснений переказ коштів в сумі 200 000 грн. (а. с. 10)

26.01.2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних", на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у AT "ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію - Северина Ю. П. (а. с. 60-64)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 84 від
23.04.2015р. строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015 включно. (а. с. 65)

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015р. № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженою особою на ліквідацію банку ОСОБА_2 строком на один рік з 27.05.2015 по 26.05.2016 включно. (а. с. 66-67)

Листом від 03.06.2015р. №311 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що за результатами перевірки правочинів банку встановлено, що за участю позивача проведено ряд операцій, що за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності на підставі п. 7 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а нетиповий характер їх вчинення - свідчить про здійснення спроби клієнтами за штучно-створених підстав отримати задоволення своїх вимог та коштів Фонду. Позивача, також, повідомлено про тимчасове зупинення виплат за всіма операціями, проведеними з його участю та запропоновано надати письмові пояснення та документи.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не доведено, що договір банківського рахунку має ознаки нікчемного правочину, зокрема не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського рахунку банк узяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд виходив з того, що на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивачем були зараховані на депозитний рахунок, тоді як відповідачем доказів того, що зазначені кошти фактично не вносилися, надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому рішення про визнання нікчемним договору банківського рахунку є протиправним.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача було здійснено в період дії Постанови Національного банку України № 16/БТ від 15.01.2015 р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до категорії проблемних", відповідно до якої Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 фактично було розбито свій рахунок з метою штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру 200 000 грн. за рахунок держави, за допомогою перерахування цих коштів на рахунки третіх осіб, що надає можливості власнику вкладу, отримати всю суму повністю шляхом його "дроблення".

Також, суд виходив з того, що перераховані кошти не являються власними коштами позивача та не являються вкладом в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято обґрунтоване рішення про нікчемність правочину, а тому відсутні і правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського рахунку нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.

Посилання відповідача на статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримав саме позивач внаслідок укладення договору банківського рахунку, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.

Крім того, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

Таким чином висновки апеляційного суду щодо укладення з позивачем договору, умови якого передбачають для нього переваги чи пільги, а також наявність інших підстав, які можуть свідчити про його нікчемність, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є наслідком неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, що свідчить про їх необґрунтованість.

В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ПАТ "ІМЕКСБАНК" укладено договір банківського рахунку, позивач в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим його дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, дотримання посадовими особами вимог щодо нерозголошення банківської таємниці, а також наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від
02.12.2015р. - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук