Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №813/2528/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа №813/2528/15

адміністративне провадження №К/9901/9713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Гарантекспо" на постанову Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Клименко О. М., судді: Гавдик З. В., Мартинюк В. М. ) від 22 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Багрій В. М., судді: Рибачук А. І., Старунський Д. М. ) від 07 квітня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Гарантекспо" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮДК Проект", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування припису,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2015 року Приватне підприємство "Гарантекспо" (далі - ПП "Гарантекспо") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент ДАБІ у Львівській області), треті особи: ТОВ "ЮДК Проект", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 08 квітня 2015 року № 3ф/1 "Про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками на АДРЕСА_1 (із знесенням існуючих споруд) ПП "Гарантекспо" порушено вимоги п. 3.13, п. 1 Додаток 3.1, п. 3.16, п. 7.43 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень", п. 3.5, 3.6 ДБН В1.2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки", ч. 5 ст. 26 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - ~law15~) та ч. 1 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі - Закон № 208/94-ВР), а тому оскаржуваний припис від 08 квітня 2015 року № 3ф/1 прийнятий на підставі, у межах та спосіб, визначений законодавством, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ПП "Гарантекспо" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі ПП "Гарантекспо" зазначає, що при здійсненні проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками по АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд) позивачем було дотримано усі вимоги ~law17~, а тому, на думку скаржника, припис від 08 квітня 2015 року № 3ф/1 підлягає скасуванню.

27 квітня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

08 квітня 2015 року Департаментом ДАБІ у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ПП "Гарантекспо" на об'єкті будівництва: "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками на АДРЕСА_1 (зі знесенням існуючих споруд)", за наслідками якої складено акт перевірки від 08 квітня 2015 року № 3ф.

За результатами перевірки Департаментом ДАБІ у Львівській області встановлено, що позивачем порушено вимоги ~law19~ та ч. 1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, а саме:

- в проектній документації не витримано протипожежні відстані до існуючих гаражів, які примикають до будинку АДРЕСА_2, що не відповідає вимогам п. 1 Додаток 3.1. (обов'язковий) ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень". Мінімальна відстань відповідно до протипожежних вимог повинна становити 6 м., фактично відстань від проектованого будинку до гаражів становить 1 м., що є недопустимим;

- на момент проектування та здійснення будівництва, а також на момент проведення перевірки у ПП "Гарантекспо" була відсутня будь-яка інформація щодо ступеня вогнестійкості житлових будинків, розташованих на земельних ділянках, які межують з територією будівництва (будинки АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9) для дотримання протипожежних відстаней між цими будинками та об'єктом будівництва;

- в проектній документації не передбачено влаштування дитячого майданчика, майданчика для відпочинку дорослих, майданчика для занять фізкультурою та відсутні розрахунки щодо господарського майданчика для проектованого будинку, що не відповідає вимогам п. 3.16 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень";

- в розділі проекту архітектурні рішення (1.3) не обумовлено 100% забезпечення постійними паркомісцями мешканців проектованого будинку. Розрахункова потреба для проектованого будинку - 14 постійних машино-місць та 2 машино-місця для тимчасового зберігання. Проте, згідно проекту передбачено 7 машино-місць, з них - 5 машино-місць для постійного зберігання автомобілів та 2 машино-місця для тимчасового зберігання автомобілів, що не відповідає вимогам п.7.43 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень";

- проектною організацією не надано розрахункове обґрунтування впливу нового будівництва на навколишню забудову і територію та розроблених заходів із збереження експлуатаційних якостей існуючих будівель і споруд, що не відповідає вимогам п. 3.5., 3.6. ДБН В.1.2-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки".

Цього ж дня відповідачем винесено припис № 3ф/1 "Про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт".

Не погоджуючись із вказаним приписом, ПП "Гарантекспо" звернулося до суду із цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Департаменту ДАБІ у Львівській області у спірних правовідносинах та порядок їх реалізації визначаються, зокрема, Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - ~law21~), Законом № 208/94-ВР, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до ~law22~ управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Частиною 1 ст. 41 Закону № 3038 державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

За п. 1 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ та її територіальними органами.

Згідно п. 5 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. При цьому позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є: (..) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів (..).

Пунктом 3 ч. 4 ст. 41 Закону № 3038 та підп. 3 п. 11 Порядку № 553 установлено, що посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Як убачається з матеріалів справи, Департаментом ДАБІ у Львівській області проведено перевірку ПП "Гарантекспо" на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками по АДРЕСА_1 (зі знесенням існуючих споруд).

За результатами цієї перевірки відповідачем винесено оспорюваний припис від 08 квітня 2015 року № 3ф/1, у якому вимагається зупинити подальше виконання будівельних робіт на зазначеному вище об'єкті будівництва з дати отримання цього припису до моменту усунення порушень та приведення проектної документації у відповідність до вимог державних будівельних норм і правил.

Згідно з п. 3.13 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог, крім того, і від гаражів (додаток 3.1).

Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м., а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м., між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.

Відповідно до п. 1 Додатку 3.1 цих же ДБН протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими, сільськогосподарськими будинками, спорудами - відповідно до вимог чинних норм.

Як вірно установлено судами попередніх інстанцій, на момент проведення перевірки ПП "Гарантекспо" не витримано протипожежні відстані до існуючих гаражів, які примикають до будинку АДРЕСА_2, що не відповідає вимогам п. 1 Додаток 3.1. (обов'язковий) ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".

Мінімальна відстань відповідно до протипожежних вимог повинна становити 6 м., фактично відстань від проектованого будинку до гаражів становить 1 м, що є недопустимим.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та касаційну скаргу, ПП "Гарантекспо" стверджує, що посилання Департаменту ДАБІ у Львівській області на недотримання позивачем протипожежних відстаней (1 м. замість необхідних 6 м. ) від об'єкту будівництва до існуючих гаражів, які примикають до будинку АДРЕСА_2, є помилковими, оскільки такі гаражі є самовільно збудованими спорудами, що випливає з листа Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 28 квітня 2015 року № 1597.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність вказаних вище доводів ПП "Гарантекспо", оскільки лист Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 28 квітня 2015 року № 1597, на який посилається позивач, отримано після проведення перевірки (08 квітня 2015 року). Доказів надання документів на підтвердження відсутності порушення вимог п. 1 Додаток 3.1. (обов'язковий) ДБН 360-92 ані під час проведення перевірки, ані до суду позивачем не надано. Крім того, розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22 серпня 1995 року № 1164 надано дозвіл на використання гаражів, які примикають до будинку АДРЕСА_2, а 17 липня 1996 року внесено зміни в генеральний план присадибної ділянки будинку АДРЕСА_2 із відображенням згаданих гаражів у генеральному плані.

Також, з оскаржуваного припису зазначено, що відстань від проектованого будинку до будинку АДРЕСА_6 становить 4,85-5,3 м.

При цьому, згідно проекту передбачена протипожежна мінімальна відстань 4,8-5,0 м., що є допустимо згідно примітки 3 Додатку 3.1. (обов'язковий) ДБН 360-92 при ступені вогнестійкості будинку - ІІ.

Натомість зі Звіту про визначення ступеня вогнестійкості будинків по АДРЕСА_7 та по АДРЕСА_4 4 від 10 червня 2015 року убачається, що такі будинки відносяться до ІІІ ступеня вогнестійкості згідно з ДБН В.1.1.7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", а тому протипожежна мінімальна відстань повинна становити 12,5 м.

Однак, на час проведення перевірки інформації (документального підтвердження) щодо ступеня вогнестійкості житлових будинків, розташованих на земельних ділянках, що межують з територією забудови (АДРЕСА_1), позивачем не надано.

Крім того, протипожежна відстань між згаданими вище будинками та об'єктом будівництва значно менша допустимої.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ПП "Гарантекспо" порушено вимоги п. 1 Додаток 3.1. (обов'язковий) ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" стосовно дотримання протипожежних відстаней до існуючих будинків та гаражів, що примикають до будинку АДРЕСА_2, а тому оскаржуваний припис від 08 квітня 2015 року № 3ф/1 у цій частині винесено Департаментом ДАБІ у Львівській області правомірно.

Відповідно до п. 3.16 ДБН 360-92 при проектуванні житлової забудови слід передбачати розміщення майданчиків, розмір яких і відстані від них до житлових і громадських будинків треба приймати не менші ніж у таблиці 3.2.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до містобудівного розрахунку техніко-економічних показників, розрахункові розміри майданчиків складають: ігровий майданчик для дітей - 25,9 кв. м. ; - майданчик для відпочинку дорослих - 3,7 кв. м. ; господарський майданчик - 11,1 кв. м.

Водночас, у проектній документації, розробленій ТОВ "ЮДК Проект" на замовлення позивача, не передбачено влаштування дитячого майданчика, майданчика для відпочинку дорослих, майданчика для занять фізкультурою та відсутні розрахунки щодо господарського майданчика для проектованого будинку, що, в свою чергу, не відповідає вимогам п. 3.16. ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".

Обґрунтовуючи свою позицію, ПП "Гарантекспо" посилається на розрахунки щодо влаштування майданчиків, які подані на листі ГП-4 розділу "Генеральний план", а тому, на думку скаржника, твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 3.16 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" є помилковим.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність вказаних вище доводів ПП "Гарантекспо", оскільки в згаданому позивачем листі йде мова про влаштування дитячого майданчика шляхом розширення та впорядкування існуючого дитячого майданчика поблизу будинку АДРЕСА_10; майданчика для відпочинку дорослого населення та майданчика для занять фізкультурою, що сформовані на території житлового кварталу поблизу АДРЕСА_10. Тобто, у цьому листі відсутні будь-які відомості стосовно наміру розміщення (створення) майданчиків безпосередньо біля проектованого будинку (АДРЕСА_1), з урахуванням вимог п. 3.16 ДБН 360-92.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не спростовано порушення вимог п. 3.16. ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" стосовно відсутності у проектній документації передбачення влаштування дитячого майданчика, майданчика для відпочинку дорослих, майданчика для занять фізкультурою та відсутності розрахунків щодо господарського майданчика для проектованого будинку, а тому оскаржуваний припис від 08 квітня 2015 року № 3ф/1 у цій частині також не підлягає скасуванню.

За п. 7.43. ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" визначено, що зберігання легкових автомобілів у містах (населених пунктах) слід передбачати відповідно до функціонального зонування їх територій. У житлових районах повинне бути забезпечене постійне зберігання усіх автомобілів (100 %), які належать жителям цих районів, тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів.

Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових районах визначається, виходячи із кількості населення даного району на розрахунковий термін і розрахункового рівня автомобілізації, а тимчасового зберігання, - виходячи з умов забезпечення цими місцями як мінімум 10 % розрахункового парку автомобілів, які належать жителям даного району.

При розробленні проектної документації на будівництво житлових комплексів та окремих житлових будинків залежно від передбачуваної їх категорії за рівнем комфорту та соціальної спрямованості конкретизується прийнята в містобудівній документації потреба в машино-місцях для цих будинків та тип гаража чи відкритої автостоянки з використанням даних таблиці 7.4 а.

Разом з цим, згідно з п. 7.43. ДБН 360-92 при розробленні проектної документації на будівництво житлових комплексів та окремих житлових будинків залежно від передбачуваної їх категорії за рівнем комфорту та соціальної спрямованості конкретизується прийнята в містобудівній документації потреба в машино-місцях для цих будинків та тип гаража чи відкритої автостоянки з використанням даних таблиці 7.4 а. Відповідно до п.7.46 цих же ДБН довжина пішохідного підходу до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця проживання володаря не повинна перевищувати 800 м., а в умовах реконструкції - 1000 м. Віддаленість автостоянок, призначених для тимчасового зберігання від входів у житлові будинки, не повинна перевищувати 150 м.

Як убачається з матеріалів справи, Департаментом ДАБІ у Львівській області встановлено, що в розділі проекту архітектурні рішення (1.3) не обумовлено 100 % забезпечення постійними паркомісцями мешканців проектованого будинку.

Розрахункова потреба для проектованого будинку - 14 постійних машино-місць та 2 машино-місця для тимчасового зберігання. Проте, згідно проекту передбачено лише 7 машино-місць, з них - 5 машино-місць для постійного зберігання автомобілів та 2 машино-місця для тимчасового зберігання автомобілів, що, в свою чергу, є порушенням вимог п.7.43 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".

На обґрунтування своєї позиції скаржником надано довідку ПП "МБ Система" від 12 лютого 2013 року № 01 щодо закріплення 18 машино-місць для постійного зберігання автомобілів мешканців проектованого будинку на АДРЕСА_1. Однак в зазначеній довідці не вказана адреса місця розташування автостоянки, чим порушено п. 7.46. ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень". Крім того, у цій довідці відсутня будь-яка інформація щодо місця розташування автостоянки, яка належить ПП "МБ Система", та про відстані від вказаної автостоянки до проектованого будинку. Інших документів на підтвердження виконання вимог п.
7.43. та п. 7.46. ДБН 360-92 позивачем ані під час перевірки, ані до суду не надано.

Відтак, колегія суддів вважає вірними твердження судів попередніх інстанцій, що позивачем порушено вимоги п. 7.43. та п. 7.46. ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" стосовно забезпечення постійними паркомісцями мешканців проектованого будинку, а тому припис 08 квітня 2015 року № 3ф/1 і у цій частині винесено відповідачем правомірно.

Відповідно до п. 1.3. ДБН В.1.2-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки" конструктивні, організаційні і технологічні рішення для будівництва повинні забезпечувати дотримання нормативних вимог щодо допустимих рівнів небезпечних та шкідливих виробничих чинників, які створюють ризики для прилеглих об'єктів, навколишнього середовища, виробничого процесу, безпеки праці (додаток В).

З метою забезпечення комплексної безпеки будівництва відповідно до його індивідуальних умов (додаток Ж) до робіт із його здійснення має бути долучено: додаткові інженерні вишукування на ділянці забудови; розроблення прогнозів природних і техногенних умов на ділянці; обстеження прилеглих об'єктів існуючої забудови; розроблення проектно-конструкторських і організаційно-технологічних рішень із захисту об'єктів прилеглої забудови від техногенного впливу будівництва та забезпечення умов їх нормальної експлуатації, захисту навколишнього середовища, забезпечення безпечності виробничого процесу будівельно-монтажних робіт; заходи із захисту об'єктів прилеглої забудови від техногенного впливу будівництва та забезпечення умов їх нормальної експлуатації; погоджені заходи щодо об'єктів прилеглої забудови та благоустрою: ремонт, реконструкція, зміна функціонального призначення, знесення; заходи із забезпечення безпеки осіб, що перебувають на об'єктах прилеглої забудови та знаходяться поблизу будівельного майданчика; заходи із запобігання негативному впливу будівництва на навколишнє середовище, зокрема, на гідрогеологічний режим прилеглої території; заходи щодо пожежної безпеки прилеглої забудови і будованого об'єкта, погоджені в установленому законодавством порядку з органами державного пожежного нагляду; заходи із забезпечення дорожнього руху на прилеглих до будови ділянках вулично-дорожньої мережі, погоджені в установленому законодавством порядку з Державтоінспекцією МВС України; додаткові заходи із забезпечення безпеки праці, із недопущення нещасних випадків і професійних захворювань з урахуванням індивідуальних умов стиснення будівельного майданчика існуючими об'єктами; науково-технічний супровід будівництва відповідно до ДБН В.1.2-5, моніторинг прилеглої забудови, території та об'єкта, що будується.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач у оскаржуваному приписі стверджує, що під час перевірки позивачем не надано розрахункове обґрунтування впливу нового будівництва на навколишню забудову і територію та розроблених заходів із збереження експлуатаційних якостей існуючих будівель і споруд, що є порушенням вимог п. 3.5., 3.6. ДБН В.1.2-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови.

Вимоги безпеки".

Аргументуючи свою позицію, скаржник стверджує, що при проектуванні було забезпечено дотримання вищевказаних вимог, зокрема, був зроблений розрахунок щодо впливу котловану для будівництва багатоквартирного житлового будинку на оточуючу забудову. Також було проведене обстеження оточуючої забудови та отриманий позитивний висновок в розділі забезпечення міцності, стійкості і надійності, виданий Філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Львівській області 11 квітня 2014 року за № 4-0347-14.

Не приймаючи цей аргумент, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що розрахунок щодо впливу котловану для будівництва багатоквартирного житлового будинку на оточуючу забудову, який міститься у розділі "Генеральний план" Робочого проекту та на який посилається позивач, не є розрахунковим обґрунтуванням впливу цього будівництва на навколишню забудову та територію і розробленням заходів із збереження експлуатаційних якостей існуючих будівель і споруд у розумінні п. 3.6. ДБН В.1.2-12-2008. Будь-яких інших підтверджень щодо виконання вимог п. 3.5,3.6 ДБН В1.2-12-2008 2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки" позивачем не було надано ані під час перевірки, ані до суду.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гарантекспо" залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: В. М. Кравчук

С. М. Чиркін