Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2021 року у справі №580/1388/19
Ухвала КАС ВП від 01.01.2020 року у справі №580/1388/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 580/1388/19

провадження № К/9901/29264/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 (суддя Гайдаш В. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2019 (головуючий суддя Земляна Г. В., судді Парінов А. Б., Собків Я. М. )

у справі № 580/1388/19

за позовом ОСОБА_1

до Білозірської сільської ради Черкаської області

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білозірської сільської ради Черкаської області, в якій просив суд:

- визнати протиправним рішення відповідача від 22.02.2019 №81-47/VII "Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1";

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту).

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №580/1388/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Білозірської сільської ради від 22.02.2019 №81-47/VII "Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1"; зобов'язано Білозірську сільську раду на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями частково не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 580/1388/19 і прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Білозірської сільської ради із заявою в якій просив надати йому у власність земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту).

5. За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, Білозірська сільська рада рішенням від 22.02.2019 №81-47/VII відмовила ОСОБА_1 в наданні у власність земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0578 для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту), у зв'язку з тим, що вказаний масив зарезервований за учасниками АТО та ООС, згідно з рішенням сесії Білозірської сільської ради від 26.09.2018 №71-43.

6. ОСОБА_1, вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що відмова відповідача у наданні дозволу є незаконною, оскільки не ґрунтується на нормах ЗК України, де встановлено вичерпний перелік підстав, що можуть бути підставою для відмови у наданні такого дозволу.

8. Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу у власність спірну земельну ділянку, суди зробили висновок, що це належить до виключної компетенції Білозірської сільської ради.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про те, що повноваження відповідача щодо надання земельної ділянки у власність є дискреційними та не врахували того, що ОСОБА_1 просив у власність вже сформовану земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером, тому, на думку позивача, у позивача не було необхідності отримувати дозвіл на розробку проекту землеустрою, розробляти проектну документацію та погоджувати її у встановленому законом порядку.

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.

11. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

13. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

14. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

17. Слід наголосити на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 стосовно того, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 756/16374/16-ц зазначено: "Оскільки суб'єкт владних повноважень відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні певних дій щодо земельної ділянки, користувачем якої вважають себе позивачі, та які (дії) пов'язані з набуттям ними права власності на цю земельну ділянку, то у цьому випадку обраний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спосіб захисту приватного права спрямований на захист їх цивільних прав і інтересів в отриманні спірної земельної ділянки. І саме від встановлення обставин, з якими позивачі пов'язують виникнення в них речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору".

19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 815/1788/15 відзначила: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у разі оскарження рішення органів владних повноважень судам слід перевірити (встановити) чи є оскаржуване рішення таким, за наслідками виконання якого настають юридично значимі дії, зокрема видача свідоцтва про право власності, чи настає інший кінцевий результат, чи це рішення з урахуванням якого (на підставі якого) приймається остаточне рішення органу владних повноважень.

Вказані обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства".

20. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом.

21. У цій справі ОСОБА_1 оскаржує рішення сільської ради від 22.02.2019 №81-47/VII "Про надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1", яким йому відмовлено у наданні у власність земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером undefined для ведення індивідуального садівництва в адмінмежах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту). А також ОСОБА_1 просить суд зобов'язати Білозірську сільську раду прийняти рішення про передачу у власність зазначену земельну ділянку.

22. Слід наголосити, що позивач звертався до відповідача не для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме одразу для отримання у власність земельної ділянки, оскільки вважає, що оскільки він просив у власність вже сформовану земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером, то у нього не було необхідності отримувати дозвіл на розробку проекту землеустрою, розробляти проектну документацію та погоджувати її у встановленому законом порядку.

23. Тобто, спір у цій справі стосується, в першу чергу, надання у приватну власність земельної ділянки, належної відповідачу на праві комунальної власності, що свідчить про приватно-правовий, а не публічний характер правовідносин.

24. Так, адміністративний суд не може вирішувати питання про передачу у приватну власність земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності.

25. Суди попередніх інстанцій помилково розглянули позовні вимоги по суті спору та не врахували суті спірних правовідносин.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у цій справі, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

27. Таким чином, спір у справі не є публічно правовим і з урахуванням суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

28. Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 239, чинної редакції КАС України, позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі № 580/1388/19- скасувати.

Провадження у справі №580/1388/19 - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а також роз'яснити, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб