Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.06.2020 року у справі №820/9134/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2020 року

Київ

справа № 820/9134/15

провадження № К/9901/3698/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Нуруллаєва І.С. від 11 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бершова Г.Є., Катунова В.В., Ральченка І.М. від 10 лютого 2016 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» про стягнення заборгованості, в якому просило:

- стягнути з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова заборгованість з відшкодування пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 1043701,78 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова було задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова заборгованість з відшкодуванню пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 1043701,78 грн.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що колишнім працівникам Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» призначена пенсія по списку № 2, відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за роботу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці.

Внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за відповідачем утворився борг з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах станом на червень-серпень 2015 року в сумі 1043701,78 грн, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, повідомленнями щодо їх направлення, карткою особового рахунку, розрахунком суми позову.

Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій складених щодо Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» загальна сума боргу становить 1043701,78 грн.

Позивач направляв на підприємство лист №111284/03-28 від 14 серпня 2015 року про узгодження акта звірки заборгованості ДП «Завод імені Малишева» на суму 1043701,78 грн, який був ним отриманий.

Доказів оскарження розрахунків фактичних витрат відповідачем до суду не надано, відповідачем самостійно не сплачено суму заборгованості.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасовано в частині стягнення з Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на користь управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова заборгованості з відшкодування пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 10972,89 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року залишено без змін.

5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 немає стажу по підприємству відповідача, а тому їй було помилково нараховано пільгову пенсію.

Пенсійним фондом було надано довідку на підтвердження пільгового стажу ОСОБА_2 не на ДП «Завод імені В.О. Малишева», а на ДП «Дергачівський державний моторобудівний завод», правонаступником якого є ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод».

Позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що пенсіонери ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали на ДП «Завод імені В.О. Малишева».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити управлінню Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним № 0102.

Колишнім працівникам Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» призначена пенсія по списку № 2 відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за роботу в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці.

За відповідачем утворився борг з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, станом на червень-серпень 2015 року в сумі 1043701,78 грн, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, повідомленнями щодо їх направлення, карткою особового рахунку, розрахунком суми позову.

8. У зв`язку із несплатою Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева» витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова звернулось до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій не було встановлено чи працювали особи, які зазначені в розрахунку на ДП «Завод ім. В.О. Малишева», повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2; чи набули необхідного стажу, що дає право на призначення такої пенсії, особи, які зазначені в розрахунку ціни та в якому розмірі набули такий стаж, працюючи на ДП «Завод ім. В.О. Малишева»; чи були взагалі призначені пільгові пенсії за списком № 2 особам, які зазначені в розрахунку ціни позову, доказів перерахунку пенсій пенсіонерам. Посилається на те, що судами ухвалено рішення за відсутності доказів, а саме: щорічного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, складеного відповідно до вимог Інструкції та надісланого ДП «Завод ім. В.О. Малишева» до 20 січня 2015 року з доказами відправлення; доказів перерахування (виплати) управлінням Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова коштів особам, які зазначені в розрахунку ціни позову.

10. Управлінням Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова подано заперечення на касаційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

12. Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року.

13. Пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

14. Згідно із пунктом 6.2. Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15. Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками до Інструкції № 6 та № 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

16. Згідно із пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

17. Положеннями пункту 6.8. Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Факт заборгованості відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 з доказами вручення відповідачу та карткою особового рахунку.

19. Крім того, позивач направляв на відповідачу лист про узгодження акта звірки заборгованості ДП «Завод імені Малишева» на суму 1043701,78 грн.

20. Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, оформлений належним чином у відповідності до Інструкції 21-1, є єдиним документом, який підтверджує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 2.

21. Розрахунки підписані повноважною посадовою особою та з урахуванням, що саме ці документи визначають розмір заборгованості підприємства перед територіальними органами Пенсійного фонду, містять інформацію стосовно % відшкодування підприємством відповідно до стажу, розмір пенсії, суму витрат на доставку (якщо така наявна), а також були отримані відповідачем, та не оскаржені (тобто є узгодженими), то саме розрахунок і є єдиним документом, який підтверджує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за списком № 2.

22. Посилання відповідача на необхідність доводити фактичність витрат на банківські послуги не обґрунтоване, оскільки пенсійні виплати здійснюються як через банківські установи, так і через поштові відділення зв`язку.

23. Всі розрахунки щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з червня 2015 року по серпень 2015 року надіслані позивачу та підлягають сплаті.

24. Щодо доводів відповідача про те, що не було встановлено чи працювали особи, які зазначені в розрахунку ціни позову на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2; чи набули необхідного стажу, що дає право на призначення такої пенсії особи, які зазначені в розрахунку ціни та в якому розмірі набули такий стаж працюючи на ДП «Завод ім. В.О. Малишева»; чи були взагалі призначені пільгові пенсії за списком № 2 особам, які зазначені в розрахунку ціни позову, доказів перерахунку пенсій пенсіонерам, колегія суддів зазначає наступне.

25. Відповідач не визначив та не зазначив, які особи в нього не працювали, в кого невірно визначено стаж, які помилки містять розрахунки.

26. Таким чином, враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем не сплачена, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 є обґрунтованими.

27. Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

28. Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

29. Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

30. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

31. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

32. Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення суду апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін