Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №814/1534/16

провадження №К/9901/24304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1534/16

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошової допомоги, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2017 року (судді Стас Л.В., Турецька І.О., Градовський Ю.М.),

І. Суть спору

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Миколаївської області (далі - Прокуратура), у якому просила:

1.1 змінити у наказі прокурора Миколаївської області від 03 серпня 2015 року №1038Ц формулювання підстави звільнення, доповнивши після слів «Про прокуратуру», словами «та на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію»;

1.2 визнати протиправними дії відповідача в частині відмови виплати грошової допомоги відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XІІ) у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором та стягнути з відповідача на її користь зазначену грошову допомогу в сумі 220819,41 грн. без сплати податків.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її право на отримання грошової допомоги при звільненні передбачено статтею 50-1 Закону № 1789-XІІ у редакції, яка діяла на дату призначення їй пенсії за віком відповідно до вказаної статті. Таку пенсію їй призначили 05 червня 2006 року (в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, з якої сплачено відповідні страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі статті 50-1 Закону № 1789-XІІ) і на думку позивача для виплати грошової допомоги, отримання якої було передбачено у статті 50-1 Закону № 1789-XІІ, не вимагається обов`язковим одночасне поєднання двох фактів: звільнення та вихід на пенсію.

3. Вважає, що позбавлення її права отримати допомогу у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до Закону № 1789-XІІ в редакції, який діяв на дату призначення їй пенсії, є протиправним і таким, що не відповідає статті 22 Конституції України.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , проходила службу в органах прокуратури з 03 листопада 1993 року по 03 серпня 2015 року (21 рік).

4. У 2006 році позивачці призначено пенсію на підставі статті 50-1 Закону №1789-XІІ, в редакції, чинній до 01 квітня 2014 року.

5. Згідно з наказом прокуратури Миколаївської області від 03 серпня 2015 року №1038ц позивачка звільнена з 03 серпня 2015 року з посади начальника відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням, згідно з пунктом 2 частини другої статті 41, пунктом 7 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

6. 15 червня 2016 року позивач звернулася до Прокуратури із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону № 1789-XІІ у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором.

7. Відповідач листом від 04 липня 2016 року №18-56 вих-16 відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги із посиланням на те, що чинним Законом № 1697-VII виплати грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію не передбачено.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2017 року позов задовольнив частково.

9. Визнав протиправними дії Прокуратури в частині відмови виплати ОСОБА_1 грошової допомоги та стягнув на користь ОСОБА_1 з Прокуратури грошову допомогу в сумі 220819,41 грн. без сплати податків. У решті позовних вимог - відмовив.

10. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції взяв до уваги те, що 05 червня 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва призначило позивачу пенсію в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі статті 50-1 Закону № 1789-XІІ, в редакції, чинній до 04 січня 2014 року. З урахуванням зазначеної обставини та з посиланням на вказану статтю, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Законом № 1789-XІІ, в редакції, чинній до 04 січня 2014 року, не було визначено вимоги щодо сукупності одночасно двох фактів: призначення пенсії за вислугою років та звільнення з органів прокуратури, то отримання позивачкою пенсії з 2006 року відповідно до статті 51-1 Закону № 1789-XІІ автоматично надає право на отримання допомоги з 03 серпня 2015 року (дата звільнення з органів прокуратури).

11. Відтак суд першої інстанції констатував, що Прокуратура протиправно відмовила позивачу у виплаті грошової допомоги, з посиланням на Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), на підставі якого виключено право на отримання грошової допомоги з 01 травня 2014 року.

12. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 липня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалив в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року залишив без змін.

13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язковою умовою виплати грошової допомоги працівникам органів прокуратури є вихід на пенсію за вислугу років. У цьому зв`язку апеляційний суд зауважив, що в контексті положень статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), вихід на пенсію зумовлений розірванням трудового договору та передбачає саме звільнення з органів прокуратури.

14. У цій справі встановлено, що після призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вона з органів прокуратури України не звільнилася та продовжувала працювати до 03 серпня 2015 року.

15. Суд апеляційної інстанції наголосив, що факт призначення позивачці пенсії без звільнення з роботи не може визнаватися виходом на пенсію в розумінні положень статті 38 КЗпП та статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а тому днем виходу позивачки на пенсію є день її звільнення з органів прокуратури за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років, тобто 03 серпня 2015 року. Враховуючи, що станом на вказану дату, а так само на дату її звернення до Прокуратури норма щодо виплати грошової допомоги була виключена, суд апеляційної інстанції підсумував, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачці в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої частиною шістнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (яка діяла на час призначення позивачу пенсії).

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі (з урахуванням уточнень) позивачка просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду постановою від 06 липня 2017 року і залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року.

17. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок апеляційного суду ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права. Вважає, що право на грошову допомогу при звільненні згідно з частиною шістнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-XІІ вона отримала ще тоді, коли реалізувала своє право на отримання пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у 2006 році).

18. Переконує, що законодавчі зміни, на які покликається відповідач, не можуть звужувати/обмежувати обсягу її прав і не можуть застосовуватися до неї.

19. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить відмовити у задоволенні вимог позивача і залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

20. З посиланням на правозастосовну практику Верховного Суду України (постанови від 28 квітня 2015 року (справа № 21-87а15), від 17 травня 2016 року (справа № 21-569а16) зазначив, що підставою для виплати грошової допомоги при звільненні є вихід на пенсію за вислугою років. Між тим, вихід на пенсію без звільнення не може вважатися підставою для виплати грошової допомоги (при звільненні). Позаяк на дату звільнення виплати грошової допомоги уже не передбачено, підстав для задоволення вимог позивача в цій частині немає.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, викладеній згідно із Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ (яка діяла на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

23. Відповідно до частини шістнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у наведеній редакції), прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

24. Відповідно до частини шістнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, викладеній згідно із Законом від 2 грудня 2010 року № 2756-VI (діяла до 1 квітня 2014 року), прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

25. З набранням чинності (з 1 квітня 2014 року) Законом № 1166-VII частину шістнадцяту у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ виключено.

26. Крім того, з набранням чинності Законом № 1697-VII втратив чинність і Закон №1789-ХІІ, окрім окремих його положень, зокрема частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 (пункт 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII).

VI. Позиція Верховного Суду

27. Проаналізувавши наведені положення законодавства у зіставленні зі встановленими обставинами цієї справи колегія суддів дійшла висновку, що Прокуратура правомірно відмовила позивачці у виплаті грошової допомоги, про отримання якої позивач звернулася після того, як її звільнили з органів прокуратури (відповідно до наказу від 03 серпня 2015 року № 1038ц).

28. Законодавча норма, яка передбачала виплату такої грошової допомоги, втратила чинність з 1 квітня 2014 року. Чинний Закон № 1697-VII (стаття 86) теж не містить норм, які б давали право на отримання грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років.

29. Мотиви якими позивач обґрунтовує можливість застосування Закону № 1789-ХІІ до спірних відносин ґрунтується на помилковому тлумаченні норм законодавства. Виплата грошової допомоги пов`язується з виходом на пенсію за вислугою років, що своєю чергою передбачає звільнення з органів прокуратури.

30. Тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що на дату звільнення позивачки (3 серпня 2016 року) та її звернення до Прокуратури остання не мала законних підстав для виплати грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію (зокрема відповідно до частини шістнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, викладеній згідно із Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ).

31. Переглянувши оскаржене судове рішення апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

32. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

33. З урахуванням вимог статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова