Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №570/435/17

провадження №К/9901/24355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 570/435/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Рівне Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 4 лейтенанта поліції Дуляницького Павла Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року (суддя Сидоренко С.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року (судді Франтовська К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Рівне Департаменту патрульної поліції та інспектора роти № 4 лейтенанта поліції Дуляницького П.І., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 126442 від 29 січня 2016 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 255,00 грн. за порушення вимог частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що зупинка транспортного засобу у невстановленому місці була вимушеною і зумовлена несправністю двигуна. Вважає, що працівник патрульної поліції виніс постанову з порушенням процедури, позаяк не оформив протоколу про адміністративне правопорушення і розглянув справу на місці вчинення правопорушення, а не за місцем його вчинення, що не одне і те саме.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до постанови у справі про адміністративне порушення серії АР № 126442 від 29 січня 2016 року, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КпАП. Позивачу поставлено за провину те, що він 15 лютого 2016 року о 11:20 год., керуючи належним легковим автомобілем марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався вулицею Макарова у м. Рівному, зупинив транспортний засіб в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», чим порушив правила зупинки та вимоги дорожнього знаку, передбаченого п.3.34 розділу 33 додатку 1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рівненський районний суд Рівненської області постановою від 19 травня 2017 року відмовив у задоволенні позову повністю.

5. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

6. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 2 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не заперечує порушення знаку дорожнього руху 3.34 «Зупинка заборонена», проте вказує на те, що зупинка була вимушеною, внаслідок технічної несправності автомобіля.

8. З посиланням на пункт 15.14, пункт 1.10 ПДР суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами існування пов`язаних з технічною несправністю автомобіля позивача обставин (проведення роботи щодо діагностування можливості експлуатації автомобіля,зокрема, системи керування двигуном та живлення). Жодних ремонтних робіт відповідно до пояснень позивача не проводилося, висновку щодо наявності технічних несправностей не було.

9. Зауважив також, що стосовно правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху протокол про адміністративне правопорушення не складається і правила статей 278, 279 КпАП до спірних правовідносин не застосовується.

10. На думку цього суду, відповідач довів правомірність свого рішення, що підтверджується доказами, передбаченими статтями 251, 252 КпАП, які доводять вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КпАП.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційні скарзі позивач, з покликанням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

12. На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суд першої інстанції відмовився викликати і допитати свідка, як того просив позивач. На думку останнього, свідок міг би підтвердити те, що зупинка транспортного засобу була вимушеною, відтак що складу адміністративного правопорушення в діях позивача не було.

13. Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, зазначивши про те, що протоколу адміністративного правопорушення складати не потрібно, натомість не надав належної правової оцінки його доводам, викладеним в апеляційній скарзі щодо допиту свідка, тому залишив постанову суду першої інстанції без змін помилково.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

12. Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

13. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

14. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

15. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

16. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…> частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, <…>).

17. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

VI. Позиція Верховного Суду

18. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивача притягли до адміністративної відповідальності за зупинку транспортного засобу у невстановленому місці (в зоні дії знаку «Зупинку заборонено»), що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП.

19. За правилами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі та правового регулювання спірних відносин обставин висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій в цій справі, є правильними.

22. Доводи, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу, вимагають переоцінки доказів у справі, на що суд касаційної інстанції не має повноважень.

23. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VII. Судові витрати

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова