Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2018 року у справі №826/3244/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №826/3244/15

адміністративне провадження №К/9901/1091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кредитної спілки «Слобода-Кредит»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року (головуючий суддя - Мазур А.С )

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року (головуючий суддя - Борисюк Л.П., Петрик І.Й., Собків Я.М.) у справі

у справі № 826/3244/15

за позовом Кредитної спілки «Слобода-Кредит» до Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. Кредитна спілка «Слобода-Кредит» (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач ), в якому просила:

1.1. - зобов'язати Національний банк України надати Кредитній спілці «Слобода-Кредит» інформацію, наявну у Договорі № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (установник управління; код ЄДРПОУ 19357325), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (управитель; код ЄДРПОУ 36645230) та Національним банком України, та додатках до цього Договору, інших документах, що стосуються ліквідації TOB «Український промисловий банк», зокрема: перелік активів, що були на балансі TOB «Український промисловий банк» та передані в управління TOB «ІК «ІФГ Капітал» згідно договору від 05.09.2013 № 31-Л (вид активу, його вартість тощо, без зазначення імен, найменувань, будь-яких інших ідентифікуючих ознак боржників банку); кількість вигодонабувачів (кредиторів TOB «Український промисловий банк»), розмір вимог кожного з них із визначеною черговістю задоволення згідно додатків до договору від 05.09.2013 № 31-Л (без зазначення імен, найменувань, будь-яких інших ідентифікуючих ознак вигодонабувачів); інформацію про вжиті TOB «ІК «ІФГ Капітал» заходи щодо управління згаданими вище активами, надходження коштів від управління ними, стан розрахунків з вигодонабувачами (без зазначення їх імен, найменувань, будь-яких інших ідентифікуючих ознак);

1.2. - зобов'язати Національний банк України надати Кредитній спілці «Слобода-Кредит» належним чином засвідчену копію договору № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови у наданні інформації на запит Кредитної спілки «Слобода-Кредит» про отримання публічної інформації від 10.12.2014 року.

- зобов'язано Національний банк України повторно розглянути запит Кредитної спілки «Слобода-Кредит» про отримання публічної інформації від 10.12.2014 року.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.1. Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що, оскільки запитувана позивачем інформація (перелік активів банку, кількість кредиторів із зазначенням розміру вимог та черговості задоволення, інформація щодо заходів управління активами) фактично є відомостями про фінансовий стан банку, то з моменту відкликання банківської ліцензії ці відомості не становлять банківської таємниці, а відтак не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні ст.ст. 6, 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Навіть у випадку, якщо відповідач вважає запитувані відомості такими, що містять банківську таємницю, він повинен був надати інформацію згідно запитуваного договору, доступ до якої не обмежений (наприклад, знеособити зміст договору № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013).

2.2. Таким чином, відповідач фактично не відмовив у наданні запитуваної інформації, а необґрунтовано не розглянув запит позивача по суті запитуваної інформації, що є підставою для визнання протиправними дій Національного банку України щодо відмови у наданні інформації на запит Кредитної спілки «Слобода-Кредит» про отримання публічної інформації від 10.12.2014 року та зобов'язання повторно розглянути вказаний запит позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

3. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

3.1. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що у матеріалах справи міститься лист відповідача від 17.12.2014 року, зі змісту якого Нацбанк України, проаналізувавши запит позивача, вважає за необхідне відмовити у задоволенні запиту. Наявність даної відповіді про результати розгляду запиту є достатнім доказом розгляду запиту відповідачем. Скаржник вказує на те, що зі змісту мотивувальних частин оскаржуваних рішень не вбачається жодного обґрунтування відмови суду зобов'язати відповідача надати позивачеві витребувану інформацію.

3.2. Також, скаржник зазначає, що резулятивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

4. Конституція України

4.1. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Закону України «Про доступ до публічної інформації»

5.1. Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

5.2. Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання

5.3. статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (стаття).

5.4. Відповідно до статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

5.5. За змістом статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

6. Закону України «Про банки і банківську діяльність»

6.1. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

6.2. Згідно ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції до 22.09.2012), з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора відомості про фінансовий стан банку, боржників, які порушили строки виконання зобов'язань перед банком, вимоги банку до боржників, які порушили строки виконання зобов'язань перед ним, перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Кредитна спілка «Слобода-Кредит» є вкладником TOB «Український промисловий банк» (код ЄДРПОУ 19357325), що ліквідується згідно постанови НБУ від 21.01.2010 № 19.

9. Листом від 04.09.2014 № 55015/49524 позивача було повідомлено про те, що ліквідатором згідно ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у зв'язку із завершенням ліквідаційної процедури непродані активи банку та перелік вигодонабувачів були передані в управління TOB «ІК «ІФГ Капітал», яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості банку перед кредиторами, у тому числі і перед позивачем.

10. 10 грудня 2014 року Кредитна спілка «Слобода-Кредит» звернулася до Національного банку України із запитом про доступ до публічної інформації, у якому просила надати інформацію, наявну у Договорі № 31-JI про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (установник управління; код ЄДРПОУ 19357325), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» (управитель; код ЄДРПОУ 36645230) та Національним банком України, та додатках до цього Договору, інших документах, що стосуються ліквідації TOB «Український промисловий банк», зокрема:

- перелік активів, що були на балансі TOB «Український промисловий банк» та передані в управління TOB «ІК «ІФГ Капітал» згідно договору від 05.09.2013 № 31-Л (вид активу, його вартість тощо, без зазначення імен, найменувань, будь-яких інших ідентифікуючих ознак боржників банку);

- кількість вигодонабувачів (кредиторів TOB «Український промисловий банк»), розмір вимог кожного з них із визначеною черговістю задоволення згідно додатків до договору від 05.09.2013 № 31-Л (без зазначення імен, найменувань, будь-яких інших ідентифікуючих ознак вигодонабувачів);

- інформацію про вжиті TOB «ІК «ІФГ Капітал» заходи щодо управління згаданими вище активами, надходження коштів від управління ними, стан розрахунків з вигодонабувачами (без зазначення їх імен, найменувань, будь-яких інших ідентифікуючих ознак).

11. Разом з тим, позивач просив надати належним чином засвідчену копію Договору № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013 разом з усіма додатками та додатковими угодами до нього.

12. Листом від 17.12.2014 № 55-013/75474 Національний банк України повідомив позивачу, що статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

13. Інформація, про яку йдеться у запиті є публічною інформацією з обмеженим доступом, оскільки містить інформацію про боржників та кредиторів TOB «Укрпромбанк» і розголошення цієї інформації може завдати істотної шкоди інтересам кредиторів і вкладників.

14. Таким чином, Національний банк України зазначив про відсутність правових підстав для надання інформації з обмеженим доступом.

15. Як вже вище було зазначено, задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що запит позивача стосується публічної інформації, отриманої відповідачем в межах здійснюваної процедури ліквідації.

16. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з даним висновком судів першої та апеляційної інстанції.

17. Правильним є також висновки, що запитувана позивачем інформація (перелік активів банку, кількість кредиторів із зазначенням розміру вимог та черговості задоволення, інформація щодо заходів управління активами) фактично є відомостями про фінансовий стан банку, а відтак, з моменту відкликання банківської ліцензії ці відомості не становлять банківської таємниці та не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні ст.ст. 6, 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Навіть у випадку, якщо відповідач вважає запитувані відомості такими, що містять банківську таємницю, він повинен був надати інформацію згідно запитуваного договору, доступ до якої не обмежений (наприклад, знеособити зміст договору № 31-Л про передавання в управління непроданих активів від 05.09.2013).

18. У той же час, мотивуючи свої рішення про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо решти заявлених вимог, суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит, водночас констатували відсутність факту такої відмови. При цьому суди, зокрема зазначили, що відповідач фактично не відмовив у наданні запитуваної інформації, а необґрунтовано не розглянув запит позивача по суті запитуваної інформації.

19. Вказане, на думку судів, унеможливило задоволення позовних вимог у відповідній частині з огляду на відсутність у рамках спірних правовідносин факту порушення законних прав та інтересів позивача, що підлягають захисту у визначений ним спосіб.

20. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, з огляду на таке.

21.Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

22. В свою чергу, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

23. При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

24. Так, суди, дійшовши висновку щодо відсутності факту відмови позивачу у надані запитуваної інформації, без належного обґрунтування, не прийняли до уваги доводи останнього, щодо наявності в матеріалах справи листа Національного банку України від 17.12.2014 року № 55-013/75474, зі змісту якого вбачається, що відповідач розглянув запит позивача і дійшов висновку саме про необхідність відмовити у надані запитуваної інформації.

25.Вказане свідчить про помилкову кваліфікацію судами юридичних фактів та неповноту встановлення фактичних обставин у межах даної справи.

26. Колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне зазначити, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльність відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматись від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

27. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи від вчинення дій на майбутнє.

28. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

29. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

30. В силу вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи, а в разі необхідності вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

31. Підсумовуючи викладене, а також, враховуючи те, що приписами частини другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущення порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд в частині відмови в задоволені позову до суду першої інстанції.

32. Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

33. Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

34. Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

35. Керуючись статтями 341, п. 2 ч. 1 ст. 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

36.Касаційну скаргу Кредитної спілки «Слобода-Кредит» - задовольнити частково.

37. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року в частині відмови в задоволені позовних вимог - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

38. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа