Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №814/37/17

касаційне провадження №К/9901/41815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя Зуєва Л.Є.) у справі №814/37/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд Компані» до 1) Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області; 2) Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд Компані» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2017 позов задовольнив частково.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.08.2017 відмовив Державній фіскальній службі України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2017.

Державна фіскальна служба України звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, частини першої статті 13, частини п'ятої статті 189, частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

За результатами розгляду справи в порядку письмового провадження Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 02.03.2017 про часткове задоволення позову. Визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття як податкової звітності податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд Компані» від 09.12.2016 № 56, від 10.12.2016 № 57, від 11.12.2016 № 58, від 11.12.2016 № 59, від 08.12.2016 № 60, від 12.12.2016 № 61, від 12.12.2016 № 62, від 13.12.2016 № 63, від 13.12.2016 № 64, від 14.12.2016 № 65, від 15.12.2016 № 66, від 16.12.2016 № 67, від 16.12.2016 № 68, від 17.12.2016 № 69, від 18.12.2016 № 70, від 19.12.2016 № 71, від 19.12.2016 № 72, від 20.12.2016 № 73, від 21.12.2016 № 74, від 13.12.2016 № 75, від 21.12.2016 № 76, від 22.12.2016 № 77, від 25.12.2016 № 78, від 24.12.2016 № 79, від 22.12.2016 № 80, від 24.12.2016 № 81, від 25.12.2016 № 82, від 26.12.2016 № 83, від 27.12.2016 № 84, від 20.12.2016 № 85, від 27.12.2016 № 86, від 27.12.2016 № 87, від 28.12.2016 № 88, від 30.12.2016 № 90, від 31.12.2016 № 91. Зобов'язав Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні. У задоволенні решти позову відмовив.

Зі змісту положень частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції) можна дійти висновку про те, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, ухвалену у письмовому провадженні, подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 відповідачем-2 було отримано 29.03.2017.

Враховуючи викладене, останній день для подання апеляційної скарги в межах встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) строку, з урахуванням вихідних днів, був день із датою 10.04.2017.

Державна фіскальна служба України 15.05.2017 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.03.2017. В апеляційній скарзі відповідачем-2 порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що зупинення видаткових операцій на рахунках податкового органу слугувало об'єктивною перешкодою для реалізації права на апеляційне оскарження в межах встановленого процесуальним законом строку.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.06.2017 визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом:

надання документу про сплату судового збору в сумі 5280грн. (з розрахунку щодо перегляду судового рішення у справі, в якій заявлено три вимоги немайнового характеру);

звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відсутність достатніх для сплати судового збору коштів на рахунку податкового органу не позбавляла скаржника можливості звернутися з апеляційною скаргою в межах встановленого процесуальним законом строку, порушивши питання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

У межах встановленого ухвалою від 07.06.2017 строку Державна фіскальна служба України звернулася до суду з клопотанням про усунення недоліків апеляційної скарги. У вказаному клопотанні податковий орган вказував на невірне визначення в ухвалі від 07.06.2017 суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у цій справі, оскільки така сума вираховується лише щодо перегляду судового рішення в частині вимог, вирішення яких оспорюється, а не з усіх заявлених у позові вимог. Крім того, у клопотанні порушено питання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого відповідач посилався на те, що незважаючи на фактичне отримання копії постанови суду першої інстанції 29.03.2017, до юридичного підрозділу відповідача-2 таке судове рішення надійшло тільки 31.03.2017 та було розподілене на інспектора, який з 03.04.2017 по 18.04.2017 знаходився у відпустці, а 03.05.2017 був звільнений за власним бажанням. У зв'язку з великим навантаженням працівників юридичного відділу відповідача-2 про наявність неоскарженої постанови суду першої інстанції від 02.03.2017 у цій справі стало відомо лише у травні 2017 року. Зазначені обставини податковий орган вважає такими, що підлягають визнанню поважними підставами пропуску строку апеляційного оскарження.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 15.08.2017 про визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що питання контролю за виконанням працівниками суб'єкта владних повноважень покладених на них обов'язків належить до внутрішньої компетенції органу і не є непереборною обставиною, яка б перешкоджала звернутися до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений процесуальним законом.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків представників суб'єкта владних повноважень не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Суд касаційної інстанції вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок виконувати функції і завдання держави, заходів щодо своєчасного оскарження судового рішення не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної фіскальної служби України без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №814/37/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк