ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа №826/11679/17

адміністративне провадження №К/9901/7222/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (судді: Шурко О. І., Кузьменко В. В., Степанюк А. Г. ) у справі №826/11679/17 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини А 0135 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - ГШ ЗСУ), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини А 0135 у якому просив:

- визнати протиправною вимогу наказу командира Військової частини А0135 від
04.05.2017 №98 (пункт 1 абзац 5) щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з посиланням на вимоги Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.08 №260 (далі - Інструкція), а не на Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-ХІІ);

- зобов'язати Фінансове управління ГШ ЗСУ включити в грошове забезпечення позивача за квітень 2017 року винагороду в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення відповідно вимог ~law4~, Постанови КМУ від
22.09.2010 №889 (в редакції постанови КМУ від 13.03.2013 № 161) та індексацію;

- зобов'язати командира Військової частини А0135 внести зміни в накази щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення за 2016-2017 pоки, відповідно до ~law5~ (зі змінами та доповненнями), Постанови КМУ від 06.04.1998 №452 (зі змінами та доповненнями) та постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 (зі змінами та доповненнями), та з урахуванням індексації;

- стягнути з Фінансового управління ГШ ЗСУ на користь позивача недонараховані та невиплачені при звільненні кошти, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 167 606,56 грн., 30 186,62 грн. - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення; 888,20 грн. - індексації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправною вимогу наказу командира військової частини А0135 від 04.05.2017 № 98 (пункт 1 абзац 5) щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з посиланням на вимоги Інструкції, а не на ~law6~; зобов'язано ГШ ЗСУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law7~ в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 44 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції всупереч принципу пріоритетності правових норм застосовано до спірних правовідносин положення Інструкції, а не ~law8~.

Крім того, зауважує, що питання складових грошового забезпечення військовослужбовців вже було предметом розгляду Великої палати Верховного Суду по справі №522/2738/17, в якій Суд висловив позицію, що щомісячна додаткова грошова винагорода має бути включена до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

У відзивах на касаційну скаргу Військова частина А 0135 та ГШ ЗСУ просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді Головного оперативного чергового - заступника начальника Головного командного центру Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (військова частина А0135).

Наказом Міністра оборони України від 21 квітня 2017 року №266 (по особовому складу) Головного оперативного чергового - заступника начальника Головного командного центру військової частини А 0135, генерал-майора ОСОБА_1, було звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі-Закон № 2232-XII).

Наказом командира військової частини А 0135 (по стройовій частині) від
04.05.2017 № 98 позивача з 04.05.2017 виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату.

Відповідно до наказу командира військової частини А 0135 (по стройовій частині) від 04 травня 2017 року №98 Фінансовим управлінням ГШ ЗСУ позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до вимог Інструкції за 44 календарні роки у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік військової служби. Однак, при обрахунку не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується копією довідки про розмір нарахованого (виплаченого) грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби генерал-майора ОСОБА_1 від 04.05.2017р. № 305/304.

У червні 2017 року позивач звернувся до начальника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою, в якій просив здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з лав ЗСУ та виплатити недоотримані грошові кошти з урахуванням індексації.

Листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від
29.06.2017 № 305/959 позивача повідомлено про те, що відсутні законні підстави для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, та проведення відповідного перерахунку (доплати). Також, повідомлено, що фонд грошового забезпечення на 2017 рік не дозволяє проведення індексації грошового забезпечення.

Позивач вважаючи, що одноразова грошова допомога виплачена у розмірі, що визначений всупереч вимогам законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами, та дійшов висновку, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає саме ~law10~ а не підзаконні акти, зокрема, Інструкції, затвердженї наказом Міністра оборони України, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам ~law11~.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 825/1138/17, від 18.07.2018 по справі №826/5785/16 та від 03.10.2018 по справі №817/1207/17, дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого військовослужбовцям нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена ~law12~.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється ~law13~.

Відповідно до ~law14~ порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються ~law15~, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ~law16~ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно з ~law17~ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

~law18~ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ~law19~ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судами встановлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "б" ~law20~ (за станом здоров'я).

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років складає 44 роки, а відтак, відповідно до ~law21~, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до наказу командира військової частини А0135 (по стройовій частині) від 04.05.2017 №98 щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889) становила 60% місячного забезпечення.

Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при визначенні структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого військовослужбовцям нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена ~law22~, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди став наказ командира військової частини А 0135 (по стройовій частині) від 04 травня 2017 року № 98, відповідно до якого позивачеві, Фінансовим управлінням ГШ ЗСУ було виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зі змінами) (далі - Інструкція).

Так, за змістом п.9.1 розділу IX Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Аналогічні норми щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550.

Разом з тим, застосовуючи вищеозначені Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд апеляційної інстанції не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Як правильно було зауважено судом першої інстанції, ~law23~ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає ~law24~, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам ~law25~.

Колегія суддів також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:

Згідно з ~law26~ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Як встановлено судом першої інстанції, останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови КМУ №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на переконання колегії суддів, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою.

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 825/1138/17, від 18.07.2018 по справі №826/5785/16 та від 03.10.2018 по справі №817/1207/17, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправною вимоги наказу командира військової частини А0135 від 04.05.2017 р. № 98 (пункт 1 абзац 5) щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з посиланням на вимоги Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.08 №260 (вимоги відомчого документа Міністерства оборони України), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним.

У свою чергу, Шостий апеляційний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вищенаведеного постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець