Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.05.2019 року у справі №814/4251/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №814/4251/15

адміністративне провадження №К/9901/490/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Гімона М. М., Бучик А. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №814/4251/15

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Романішина В. Л., суддів: Крусяна А. В., Шляхтицького О. І.,

встановив:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є вкладником грошових коштів за договором банківського рахунку, укладеним з ПАТ "Банк "Київська Русь". На підставі постанови Правління Національного банку України ПАТ "Банк "Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних, відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру ліквідації банківської установи з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами. Проте, в порушення чинного законодавства, що регулює порядок гарантування вкладів фізичних осіб, її не включено до реєстру осіб, які мають право на гарантовані суми за вкладом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суди встановили, що 19.03.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь" був укладений договір банківського рахунку № в національній валюті, відповідно до умов якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок НОМЕР_2 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно виписки по особовому рахунку 19.03.2015 на рахунок позивача НОМЕР_2 з рахунку ТОВ "Агро-Юг-Сервіс ", відкритого в ПАТ "Банк "Київська Русь", надійшли грошові кошти у сумі 150 000 грн. в якості поворотної фінансової допомоги за договором №б/н від 17.03.2015.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", відповідно до якого з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку Волкова Олександра Юрійовича. Тимчасова адміністрація була запроваджена строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.

15 червня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень відповідача-2 до 19 липня 2015 року включно.

В подальшому всіх зацікавлених осіб було повідомлено про те, що з 17 червня 2015 року Банк починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 31 березня 2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові), виплати будуть здійснюватись через установи шести банків, що визначаються залежно від місця укладення договору банківського вкладу/рахунку. Банком який буде здійснювати виплати по Миколаївській області було визначено ПАТ "Південний", про що було розміщено відповідні оголошення на офіційних сайтах відповідача.

Позивач, звернувшись в ПАТ "Південний" дізналась про те, що її не включено до переліку вкладників, які мають право на виплату вкладу.

Враховуючи наведені обставини, позивач 10.08.2015 звернулась до Уповноваженої особи із заявою, в якій просила повідомити причини її не включення до списку осіб, які мають право на гарантовані суми, та неподання до Фонду гарантування вкладів його даних щодо відшкодування вкладу.

Листом від 28.08.2015 №7651/28 ПАТ "Банк "Київська Русь" Банк повідомило позивача про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" визнано сумнівною операцію щодо перерахування 19.03.2015 коштів в сумі 150000 грн. на поточний/вкладний рахунок НОМЕР_2. Також повідомлено, що відповідні документи направлені Банком на розгляд до правоохоронних органів в порядку, передбаченому чинним законодавством, тимчасово обмежено операції за вказаним рахунком, та роз'яснено, що вказані операції будуть поновлені після отримання Банком інформації про відсутність шахрайських дій під час здійснення переказу коштів на вказаний рахунок.

Також, 02.02.2016 на адресу позивача та ТОВ "Агро-Юг-Сервіс" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волковим О. Ю. було надіслано повідомлення №624/16 про нікчемність правочину щодо перерахування грошових коштів у загальній сумі 150000
грн. з поточного рахунку ТОВ "Агро-Юг-Сервіс" НОМЕР_2 у ПАТ "Банк "Київська Русь" на особовий рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Банк "Київська Русь", відкритий на ім'я ОСОБА_1, та договору банківського рахунку № від 19.03.2015, укладеного між ПАТ
"Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 відповідно до п.п. 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Дізнавшись про відсутність в загальному реєстрі вкладників, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не включення до Переліку та Загального реєстру вкладників, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і на неї поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. При цьому суд зазначив, що Уповноваженою особою Фонду не наведено, в чому саме полягає нікчемність укладеного позивачем із банком договору банківського рахунку, як і не надано доказів того, що вказаний договір укладено з метою порушення публічного порядку та незаконного заволодіння державними коштами.

Наголошено на тому, що станом на 19 березня 2015 року будь-які перешкоди для здійснення банківського переказу були відсутні.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кошти на рахунок позивача надійшли від ТОВ "Агро-Юг-Сервіс" в якості поворотної фінансової допомоги за договором від 17 березня 2015 року. В той же час, за приписами статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" грошові кошти на рахунок мають бути залучені саме від вкладника. Оскільки кошти на рахунок позивача було перераховано від ТОВ "Агро-Юг-Сервіс", останні не можуть вважатись вкладом у розумінні цілей Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що договір банківського рахунку було укладено в період, коли ПАТ "Банк "Київська Русь" вже було віднесено до категорії проблемних.

Позивач не погодилась із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що вона є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідач протиправно не подав до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про неї як вкладника, оскільки така бездіяльність порушила право на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення договору банківського вкладу до нікчемних на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У поданому відзиві Фонд просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; ~law11~).

~law12~ визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

~law13~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law14~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений ~law15~, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до ~law16~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law17~ і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (до вкладів відносяться і кошти, розміщені на банківських рахунках), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Отже, відшкодування Фондом коштів відбувається лише вкладникам за наявними у банку вкладами в межах граничної суми відшкодування. При цьому обов'язковими умовами, за яких відповідні кошти вважаються вкладом, а особа - вкладником, є залучення банком таких коштів від особи чи для неї на підставі договору банківського вкладу, банківського рахунку або на підставі іменного депозитного сертифіката.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених ~law18~ щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття постанови Правління НБУ №190 від 19 березня 2015 року "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку позивача, відкритому відповідно до договору банківського рахунку, знаходилась сума у розмірі 150000 грн. Кошти на рахунок позивача було зараховано 19 березня 2015 року відповідно до виписки по рахунку з рахунку, належного ТОВ "Агро-Юг-Сервіс".

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ~law19~ не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до ~law20~, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ~law21~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

З огляду на вищенаведене, приписи ~law22~ пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Щодо посилань Уповноваженої особи на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені ~law23~, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ~law24~ правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Викладені відповідачем посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені ~law25~, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки Уповноваженою особою всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, на що правильно вказав суд першої інстанції.

~law26~ також не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Банк "Київська Русь", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Посилання Уповноваженої особи на те, що метою укладення даного правочину було отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, колегія суддів касаційного суду сприймає критично, оскільки доказів такого умислу суду не надано.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського рахунку. При цьому і положення ~law27~ визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього. Вказане свідчить про помилковість висновків апеляційного суду, що залучення коштів на рахунок від іншої особи свідчить про відсутність підстав вважати останні вкладом.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ~law28~, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Банк "Київська Русь" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law29~.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо неї як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Суд приходить висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №814/4251/15 - скасувати і залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

М. М. Гімон

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду