Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.07.2018 року у справі №804/8647/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №804/8647/17

адміністративне провадження №К/9901/68376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л. Л., Кравчука В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (суддя Врона О. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (головуючий суддя Ясенова Т. І., судді Дурасова Ю. В., Суховаров А. В. ) у справі №804/8647/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Мін'юст), в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позову, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в задоволенні скарги позивача від 29 вересня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2017 року за №29803-0-33-17, оформлене наказом Міністерства юстиції України № 4209/7 від 02 листопада 2017 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову, позивач зазначила, що нею подано скаргу з урахуванням всіх вимог законодавства відносно її оформлення, проте відповідачем протиправно відмовлено в задоволенні даної скарги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства юстиції України про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 29 вересня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2017 року за № 29803-0-33-17, оформлене наказом Міністерства юстиції України № 4209/7 від 02 листопада 2017 року.

Вирішуючи спір між сторонами суди встановили, що ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України в зв'язку з незаконними реєстраційними діями від 13 вересня 2017 року № 12241050021024306, №12241050022024306, №12241070023024306 щодо юридичної особи ТОВ "ОРЕНДАСТРОЙСЕРВІС", де позивач є співвласником.

Мін'юстом прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 29 вересня 2017 року, зареєстрованої 04 жовтня 2017 року за № 29803-0-33-17, оформлене наказом Мін'юсту № 4209/7 від 02 листопада 2017 року.

В наказі зазначено, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а саме: відсутня інформація про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання та додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.

При цьому суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем в оскаржуваному наказі № 4209/7 від 02 листопада 2017 року помилково зазначено дату скарги ОСОБА_1, а саме 28 вересня 2017 року замість правильної дати - 29 вересня 2017 року, що, зокрема, підтверджується наявною в матеріалах справи копією скарги позивача. Крім того, і в наявному в матеріалах справи висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19 жовтня 2017 року також невірно зазначено дату скарги ОСОБА_1

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що у поданій позивачем скарзі містяться відомості, що на дату подання скарги судовий спір з порушеного у ній питання відсутній. Щодо посилань відповідача на долучення до скарги документів, не засвідчених у встановленому законом порядку, суди вказали на те, що вимога стосовно подання таких документів не є абсолютною, оскільки законодавство передбачає їх подання у разі наявності.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що всупереч приписам чинного законодавства відповідачем прийнято рішення у формі наказу про відмову в задоволенні скарги, в той час як, у разі, якщо останній вважав встановленим порушення вимог оформлення скарги та/або долучених до неї документів, Мін'юст повинен був прийняти рішення у формі наказу про відмову у розгляді скарги.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Мін'юст подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що зазначена вказівка позивача у скарзі на те, що позов може бути поданий нею найближчим часом не надає відповідачу можливості встановити остаточне рішення позивача з приводу подачі позову. При цьому скаржник наголосив на тому, що відповідний позов було подано ОСОБА_1 відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року про відкриття провадження у справі №904/9163/17. Крім того, відповідач вважає, що долучені позивачем до скарги документи не були засвідчені у відповідності до вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07 квітня 2003 року №55.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі-Закон №755-IV), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до ~law4~ рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

~law5~ визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду).

У відповідності до ~law6~ скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Пунктом 5 Порядку №1128 встановлено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу (абзац 1 пункту 7 Порядку №1128).

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Судами встановлено, що підставами для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 29 вересня 2017 року відповідно до оскаржуваного наказу стало те, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ~law7~, а саме: відсутня інформація про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання та додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку (а. с.9).

Щодо відсутності інформації про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановили суди, у своїй скарзі від 29 вересня 2017 року позивач зазначила: "Станом на 29 вересня 2017 року позов до суду в зв'язку з порушеним мною у скарзі питанням ще готується і може бути поданий в найближчий час" (а. с.13).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що в даному випадку зазначено саме про те, що судовий спір з порушеного у скарзі питання відсутній, оскільки посилань на наявність такого спору скарга не містить (в скарзі не вказано про те, що позов вже подано до суду; не вказано реквізити справи за поданим нею позовом або ухвали про відкриття провадження).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що зазначення позивачем у скарзі про те, що позов може бути поданий нею найближчим часом, не надає відповідачу можливості встановити остаточне рішення позивача з приводу його подачі, оскільки наведені позивачем у скарзі відомості не мають множинного трактування та засвідчують факт відсутності судового спору з порушеного у скарзі питання саме станом на 29 вересня 2017 року, що свідчить про дотримання позивачем вимог ~law8~.

Посилання Мін'юсту на те, що ОСОБА_1 відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року про відкриття провадження у справі №904/9163/17 було подано позов з тих самих питань та між тими самими сторонами, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими, оскільки у межах справи №904/9163/17 позивачем було оскаржено інші реєстраційні дії, ніж ті, що були предметом оскарження до Мін'юсту у даній справі. Більш того, питання з'ясування наявності чи відсутності судового спору вже після реєстрації відповідної скарги відноситься до компетенції відповідача та є підставою для відмови у задоволенні скарги у відповідності до ~law9~.

З приводу долучення позивачем до скарги не засвідчених у відповідності до вимог Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України 07 квітня 2003 року №55, документів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога про долучення до скарги копій документів, які підтверджують факт порушення прав скаржника, не носить обов'язкового характеру, оскільки такі засвідчені копії додаються до скарги лише за їх наявності.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі №826/2376/18.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно вказав, що перед початком розгляду скарги по суті комісія з'ясовує, чи оформлена безпосередньо сама скарга у відповідності до вимог ~law10~, і у разі встановлення відповідних порушень суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу. В інших випадках за наслідками розгляду скарги по суті суб'єктом розгляду видається наказ про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, процес розгляду скарги Мін'юстом є стадійним і питання щодо відповідності скарги та доданих до неї документів вимогам ~law11~ має з'ясовуватись саме на етапі підготовки скарги до розгляду.

Разом з тим, оскаржуваним наказом позивачу було відмовлено саме у задоволенні поданої нею скарги, що свідчить про те, що відповідач вже на етапі розгляду скарги по суті вдався до перевірки її оформлення та доданих до неї документів вимогам закону, всупереч встановленого законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду від 29 жовтня 2018 року у справі №826/14749/18.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз

В. М. Кравчук,

Судді Верховного Суду