Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року

Київ

справа №803/1210/16

адміністративне провадження №К/9901/9197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №803/1210/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільнені,провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, ухвалену у складі головуючого - судді Дмитрука В. В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді - Каралюса В.М., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просив:

1.1.визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку з ним в день звільнення 30.11.2015 року;

1.2. стягнути з відповідача в його користь 20237,04 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30.11.2015 року по 12.05.2016 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що при звільненні 30.11.2015 року з позивачем не було проведено повний розрахунок, а саме - не виплачено одноразову грошову допомогу. Остаточні її виплати проведені лише 12.05.2016 року. Вважає, що цим відповідач порушив норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а тому просить визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо непроведення повного розрахунку в день звільнення та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 08 вересня 2016 року Волинський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що отримана ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати, відтак у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати вказаної допомоги в день звільнення поліцейського зі служби.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 03 листопада 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 803/1210/16 - без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що грошова допомога, передбачена статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є за своєю суттю одноразовою та її виплата здійснюється після звільнення зі служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що отримана ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати, відтак у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати вказаної допомоги в день звільнення поліцейського зі служби та підставно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

8. У касаційній скарзі касатор просив розглянути справу за його відсутності.

9. Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2018 року прийняв до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499 входить до складу грошового забезпечення працівника органу внутрішніх справ, а тому має виплачуватися саме у день звільнення, як того вимагає стаття 116 Кодексу законів про працю України.

11.2. Своєчасне неприйняття на виконання вимог Закону України «Про національну поліцію» підзаконного нормативно-правового акту, який регулює порядок виплати одноразової грошової допомоги, не може позбавляти позивача права на отримання таких виплат, гарантованих йому Законом.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 27.11.2015 року №17о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" з 30.11.2015 року. Вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення позивача становила 18 років.

13. 12.05.2016 року позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 32 312,92 грн., що підтверджується витягом з відомостей зарахування коштів на зарплатні картки працівників №43 у ПАТ КБ "ПриватБанк", випискою з особистого рахунку від 11.08.2016.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України.

14.1 Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс законів про працю України.

15.1 Стаття 22. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

15.2 Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

15.3 Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

15.4 Стаття 233, частина 1. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

16. Закон України "Про Національну поліцію"

16.1 Стаття 94. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

16.2 Стаття 102. Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

17. Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

17.1 Стаття 9. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

18. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

18.1 Пункт 3. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19.Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.

20. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій, що до складу належних працівникові сум при звільненні відносяться заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки, колегія суддів зазначає, що норми статей 116, 117 КЗпП України спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Разом з тим, дані норми є загальними та не встановлюють конкретні види виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові у день його звільнення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу віднесені, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у день звільнення поліцейського зі служби.

21. Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що несвоєчасне прийняття підзаконного нормативно-правового акту не може позбавляти його права на отримання виплат, гарантованих йому Законом з огляду на наступне.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10 березня 2011 року по справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) висловив праву позицію, відповідно до якої «держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.»

Суд зазначає, що неприйняття або невчасне прийняття підзаконних нормативно-правових актів на виконання норм чинного закону, не може вважатися достатнім правовим підґрунтям для обмеження прав та свобод особи, гарантованих таким законом.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку з ним в день звільнення 30.11.2015 року та застосування щодо нього наслідків, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України.

22. Статтею 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду встановлено порушення відповідачем норм статей 116, 117 КЗпП України в частині несвоєчасного розрахунку із позивачем при його звільненні, а в силу приписів статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність обчислення позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30.11.2015 року по 12.05.2016 року, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх