Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №813/4229/14

касаційне провадження №К/9901/9059/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові МГУ Міндоходів (далі - Інспекція) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді - Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові МГУ Міндоходів до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - Підприємство) про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Інспекція звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просила стягнути з рахунків Підприємства у банках, у тому числі його відокремлених підрозділів, податковий борг у розмірі 8532521,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалася на те, що у Підприємства наявний податковий борг з податку на додану вартість у сумі 8532521,00 грн., який виник внаслідок несплати в установлений строк узгоджених грошових зобов`язань, визначених платником податків самостійно у податкових деклараціях за березень 2014 року на суму 5001794,00 грн. із терміном сплати - 30.04.2014, та за квітень 2014 року на суму 3530727,00 грн. із терміном сплати 30.05.2014, Інспекцією на адресу Підприємства було надіслані податкові вимоги №1/171 від 17.06.2003 та № 2/175 від 22.07.2003 від 19.11.2013, яка була отримана Підприємством 25.11.2013. У зв`язку з тим, що здійснені Інспекцією заходи не призвели до погашення податкового боргу, Інспекція звернулась до суду з вказаним позовом.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 07.07.2014 позов задовольнив повністю: стягнув з рахунків Підприємства, у тому числі його відокремлених підрозділів, на користь Державного бюджету України 8532521,00 грн. податкового боргу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що податковий борг Підприємства є несплаченим, з огляду на що підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з рахунків Підприємства та його відокремлених підрозділів.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.02.2015 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: стягнув з рахунків Підприємства на користь Державного бюджету України 8532521,00 грн. податкового боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що в матеріалах справи наявні дані про банківські рахунки Підприємства без окремої ідентифікації банківських рахунків відокремлених підрозділів, з огляду на що суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволенні позовних вимог в частин стягнення податкового боргу з рахунків відокремлених підрозділів Підприємства, оскільки інформація про такі рахунки в матеріалах справи відсутня, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.03.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, відокремлених підрозділів), за винятком обмежень, передбачених пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, з підстав того, що відокремлені підрозділи Підприємства не є платниками податку на додану вартість, не є податковими агентами з цього податку, з огляду на що стягнення податкового боргу із зазначеного податку із рахунків відокремлених підрозділів є незаконним, оскільки саме Підприємство є платником податку на додану вартість та подає податкову звітність з цього податку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.01.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 28.01.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що Підприємство зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку у Інспекції. Також підприємство має відокремлені підрозділи, інформація про які також внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно Положення про Відокремлений підрозділ «Шахта «Зарічна» Підприємства (далі - Підрозділ), підрозділ є цілісним майновим комплексом, здійснює діяльність, яка не суперечить чинному законодавства, статуту Підприємства, меті та предметі діяльності, які встановлені цим положенням (пункт 3.1 положення); Підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього положення і статуту Підприємства (пункт 3.2 положення); підрозділ має право здійснювати операції за поточними рахунками в установах банків, які відкриваються Підрозділу Підприємством. Має круглу печатку, кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами, веде касові операції (пункт 3.3 положення); Підрозділ складає відокремлений баланс (пункт 3.4 положення); Підрозділ самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов`язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток, податку на додану вартість, екологічного податку (пункт 6.8.3 положення).

Податковий борг Підприємства з податку додану вартість у розмірі 8532521,00 грн. виник у зв`язку із несплатою Підприємством податкового зобов`язання, визначеного ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень - квітень 2014 року.

Сума податкового боргу не є спірною між сторонами. Спірним питанням даної справи є можливість стягнення податкового боргу Підприємства з рахунків відокремлених підрозділів Підприємства, які є цілісними майновими комплексами, не є юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом 1 пункту 87.1, пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначений перелік коштів та майна, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків.

Як зазначено у абзаці 1 пункту 87.6 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов`язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов`язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом.

Розділом ІІІ Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 10.10.2013 № 569 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов`язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов`язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з Кодексом. Повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом, майна юридичної особи філії, відокремленого підрозділу направляється юридичній особі філії, відокремленого підрозділу за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. Стягнення коштів, опис, оцінка, продаж майна та зарахування коштів проводяться в порядку, встановленому нормативно-правовими актами.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що стягнення податкового боргу Підприємства з податку на додану вартість з рахунків відокремлених підрозділів, які не є платниками податку на додану вартість, мають відокремлений баланс та особистий розрахунковий рахунок у банку, є неправомірним.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові МГУ Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду