ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №640/6209/19

адміністративне провадження №К/9901/3273/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕС ТІ МЕДІА» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя - Кузьмишина О. М., судді: Вівдиченко Т. Р., Костюк Л. О.) у справі № 640/6209/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕС ТІ МЕДІА» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «І ЕС ТІ МЕДІА» (далі - позивач, ТОВ «І ЕС ТІ МЕДІА») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації від 20 лютого 2019 року № 1081921/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 5 вересня 2018 року в ЄРПН;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 1 від 5 вересня 2018 року подану ТОВ «І ЕС ТІ МЕДІА» за датою подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 19 лютого 2019 року № 1080586/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 6 вересня 2018 року в ЄРПН;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 6 вересня 2018 року подану ТОВ «І EC ТІ МЕДІА» за датою подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 6 лютого 2019 року № 1069516/36602919 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 9 листопада 2018 року в ЄРПН;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 9 листопада 2018 року подану ТОВ «І EC ТІ МЕДІА» за датою подання.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 9 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, позов задовольнив.

4 грудня 2019 року представником позивача до апеляційного суду подано клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи про понесення витрат на правовому допомогу, а саме: оригінал банківської виписки від 4 грудня 2019 року, копію рахунку-фактури від 4 грудня 2019 року, докази направлення копій клопотання учасникам справи.

9 грудня 2019 року представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому він просить вирішити питання про стягнення з ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «І ЕС ТІ МЕДІА» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18900,00 грн.

18 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ДФС України надійшли заперечення, в яких вона просить залишити заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без задоволення, оскільки сума витрат на правничу допомогу, що зазначена в заяві, є надмірно завищеною.

2 січня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява із додатковими поясненнями, які позивач просить врахувати під час прийняття рішення про відшкодування правових витрат.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ «І ЕС ТІ МЕДІА» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18900,00 грн.

ГУ ДПС у м. Києві, яке є правонаступником ГУ ДФС у м. Києві, подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

У цій справі після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатами апеляційного розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про винесення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи вказану заяву, апеляційний суд фактично погодився з наявністю підстав для вирішення питання про судові витрати з огляду на те, що воно не було вирішено у постанові суду за результатами апеляційного розгляду, та навів свої мотиви обґрунтованості викладених у заяві позивача вимог, проте замість додаткової постанови постановив з цього питання ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеної правової позиції вважає, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності / відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.

Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким вимогам оскаржуване судове рішення у даній справі не відповідає, тому відповідно до частини другої статті 353 КАС України підлягає скасуванню з огляду на порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення у передбачений законом спосіб фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У цій справі, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат при ухваленні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року, а отже, постановлення ухвали про відмову у винесенні додаткового рішення є порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим судове рішення не відповідає вимогам статті 242 КАС України.

Зазначене порушення норм процесуального права позбавляє суд касаційної інстанції можливості надати правову оцінку висловленим судом апеляційної інстанції висновкам по суті заяви про відшкодування судових витрат, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд в частині розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕС ТІ МЕДІА» задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №640/6209/19 скасувати.

Справу №640/6209/19 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд в частині вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕС ТІ МЕДІА» про ухвалення додаткового судового рішення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду