Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №803/2122/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/2122/14

адміністративне провадження №К/9901/40758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у складі судді Костюкевича С.Ф.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у складі суддів Довга О.І., Ліщинський А.М., Запотічний І.І.,

у справі №803/2122/14 (876/10754/14)

за позовом Приватного підприємства "Тигрес"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

16 жовтня 2014 року Приватне підприємство «Тигрес» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 13 серпня 2014 року № 0007952201 про збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 205701 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 102850 грн 50 коп. і №0007962201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 40498 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 жовтня 2014 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 13 серпня 2014 року №0007952201 та №0007962201.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень. За висновком судів попередніх інстанцій акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Од», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

04 січня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на недоліки товарно-транспортної накладної від 14 травня 2014 року, які полягають у непідтверджені відрядження особи, яка прийняла товар до м. Одеса 14 березня 2014 року, порушенням умов специфікації до договору, в частині здійснення передоплати за товар у меншому розмірі ніж передбачено договором від 14 березня 2014 року, придбання позивачем полотна у контрагента походження країни виробника - Китай, за відсутності його відносин з нерезидентами цієї країни, надані платіжні доручення за яким сплачені кошти мають посилання в призначенні платежу на інші дати договори, неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача. Саме ці обставини за позицією податкового органу зумовлюють завищення податкового кредиту у березні 2014 року в порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

13 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/2122/14.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

27 січня 2017 року справа № 803/2122/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа № 803/2122/14 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/40758/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 3849134, перебуває на податковому обліку податкового органу з 13 жовтня 2003 року, є платником податку з 16 жовтня 2003 року.

У липні 2014 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань здійснення фінансово-господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Од» за березень 2014 року, результати якої викладені в акті від 28 липня 2014 року № 3390/22/Л/32649980 (далі - акт перевірки).

13 серпня 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0007952201 Підприємству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 205701 грн за порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та за штрафними (фінансовими) санкціями на 102850 грн 50 коп. застосованих на підставі абзаців 3, 4 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням №0007962201 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 40498 грн за червень 2014 року, з підстав аналогічним попередньому повідомленню-рішенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз Од» (продавець) та Приватним підприємством «Тигрес» (покупець) укладено та виконано договір від 14 березня 2014 року №14031 та специфікацію до нього, предметом якого є купівля продаж товару, а саме тканини для виробництва іграшок на загальну суму 1 477 192,50 грн, доказами виконання якого є видаткова накладна №РН-РО01319 від 14 березня 2014 року на суму 1 477 192,50 грн та товарно-транспортна накладна №ГСГ00000004 від 14 березня 2014 року, факт оплати товару підтверджений долученими до матеріалів справи дев'ятьма платіжними дорученнями, податковою накладною №2619 від 14 березня 2014 року на підставі якої здійснене формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлювався також факт перевезення товару до приміщення за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., с. Липини, вул. Перемоги, 25, яке використовується Підприємством у відповідності до договору оренди приміщення №10 від 01 листопада 2013 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрес-люкс» та його використання у власній господарській діяльності, а саме виготовлені та реалізовані дитячі іграшки, що підтверджується видатковими накладними, накладними-вимогами, специфікаціями, номенклатурою реалізованого товару.

Підсумовуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок придбання ним товару та його використання у своїй господарській діяльності шляхом виготовлення дитячих іграшок Підприємством досягнений економічний ефект у власній господарській діяльності та отримано прибуток по факту реалізації товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару. Неприйнятними є доводи відповідача про те, що відсутність доказів безпосереднього імпортування товару продавцем доводить нереальність господарських операцій, з огляду на недоведеність того, що виключно імпортер може бути продавцем товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Реальність здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами встановлена судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту у березні 2014 року по факту придбання товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 40499 грн, в тому числі за червень 2014 року на суму 40499 грн та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 205700 грн, в тому числі за березень 2014 року 205700 грн.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд погоджується з оцінкою доказів здійсненою судами попередніх інстанцій за їх сукупністю відповідно до положень діючої на час вирішення справи частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №803/2122/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер