ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №П/811/3205/15

адміністративне провадження №К/9901/25812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського кружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у складі судді Жука Р.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у складі суддів Юрко І.В., Гімона М.М., Чумака С.Ю.

у справі № П/811/3205/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Олві"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про часткове скасування податкового повідомлення рішення,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотор Олві" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2015 року №0000252201 в частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 326
400 гривень, а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81 600
гривень, з мотивів його часткової протиправності.

27 січня 2016 року постановою Кіровоградського кружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2015 року №0000252201 в частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 326
400 грн, а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81 600 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок встановлення реальності господарських операцій платника податків з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та правомірного формування Товариством витрат у 2012-2014 роках за цими операціями.

22 квітня 2016 року податковим органом до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту
2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), вказує, що акти прийому-передачі не розкривають зміст наданих послуг, не містять деталізовану інформацію про фактично надані послуги. У зв'язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

25 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги до 19 травня 2016 року (суддя - Кошіль В. В.).

25 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано із Кіровоградського окружного адміністративного суду справу № П/811/3205/15.

08 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

20 вересня 2016 року справа № П/811/3205/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справу № П/811/3205/15 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебуває на обліку у відповідача.

У червні 2015 року посадовими особами податкового органу проведена виїзна документальна планова перевірка платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 03 липня 2015 року №58/11-23-22-01/33708402 (далі - акт перевірки).

17 липня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України начальником податкового органу прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0000252201 за порушення вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 397 468 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 99 372 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у частині збільшення зобов'язання по податку на прибуток на суму 326 400 гривень, а також в частині нарахування штрафних санкцій на суму 81 600 гривень.

Склад податкового правопорушення, в оскаржуваній Товариством частині, доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у 2012-2014 роках на загальну суму 1 717 143 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказані звітні податкові періоди на загальну суму 326 400 грн.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги податкового органу містять обґрунтування нереальності операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також інших правопорушень, які не вплинули на формування податкового зобов'язання з податку на прибуток в оскаржуваній позивачем частині. Відтак, виходячи з меж касаційного перегляду, предметом розгляду касаційної інстанції є виключно доводи касаційної скарги в частині твердження про нереальність господарських операцій платника податків з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Нереальність господарських операцій доводиться відповідачем на підставі твердження про відсутність у названого контрагента позивача матеріально-технічних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, а також невідповідністю актів прийому-передачі вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивачем віднесено до складу витрат суми вартості послуг, наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, на підставі договору про надання послуг з технічного обслуговування від 01 листопада 2012 року. Предметом укладеного договору є виконання послуг з технічного обслуговування обладнання, що знаходиться в експлуатації в Товариства та знаходиться за адресою м. Кіровоград, просп. Університетський, 3а, та у якого закінчився строк гарантійного зобов'язання постачальника.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Спростовуючи аргумент податкового органу щодо неналежної деталізації змісту актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), суди попередніх інстанцій виходили з того, що у матеріалах справи наявні переліки робіт, з яких вбачається, яке саме обладнання ремонтувалось контрагентом. Ціна на проведення робіт підтверджується протоколами узгодження договірних цін, які складені та підписані обома сторонами договору. Строки надання послуг з проведення ремонту визначались позивачем відповідно до технічних завдань, долучених до матеріалів справи.

Судами також підтверджено наявність відповідного обладнання у позивача, оскільки у власності Товариства знаходиться комплекс будівель загальною площею 1375,4 кв. м, що розташований за адресою, вказаною у договорі. Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олві Центр" укладено договір оренди майнового комплексу від 01 січня 2007 року, умовами якого надано Товариству право строкового платного користування майновим комплексом та наявною в ньому інфраструктурою (обладнання, меблі, оргтехніку та інше). Ці об'єкти взяті на облік Товариства як основні засоби.

Відтак, реальність операцій проведення ремонтно-профілактичних робіт та надання послуг, за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними за умови підтвердження їх первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на недоліки договору про надання послуг з технічного обслуговування від 01 листопада 2012 року внаслідок чого такий договір не несе за собою правових наслідків є безпідставними, оскільки визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою повно та всебічно судами попередніх інстанцій, що є поза межами предмета касаційного перегляду. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та обґрунтовано спростовані ними.

Посилання податкового органу на порушення судами норм процесуального права за змістом касаційної скарги не деталізовані і доводяться на підставі непогодження відповідачем з висновками судів попередніх інстанцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського кружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № П/811/3205/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер