Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №823/1993/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №823/1993/16

адміністративне провадження №К/9901/31473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року у складі судді Мишенка В.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у складі суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., Губської О.А.

у справі № 823/1993/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року №0000672301, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 148 326 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 74 163 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року №0000672301.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем у серпні - вересня 2015 року та у березні 2016 року податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Домус Альянс» (TOB «Амінтранс»), «НПЛ КОМ» на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних.

У березні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень частини другої статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 29 березня 2017 року, справа №823/1993/16 з суду першої інстанції не витребувана.

01 березня 2018 року матеріалами касаційного провадження № К/9901/31473/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року матеріали касаційної скарги прийняті до провадження, справа №823/1993/16 витребувана з суду першої інстанції.

12 березня 2018 року справа №823/1993/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранслогістика", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 38089771, зареєстроване 15 лютого 2012 року, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області за основним видом діяльності «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» і є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 14 травня 2012 року № 316943, індивідуальний податковий номер 380897723015.

У липні 2016 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амінтранс» за період з 01 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Омега-автопоставка» за період з 01 серпня 2015 року по 30 вересня 2015 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю «НПЛ Ком» за період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, за результатами якої складено акт від 18 липня 2016 року № 326/23-01-14-02/38089771 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 2.4. Наказу № 88, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень-вересень 2015 року, березень 2016 року на 148326,00 грн., в тому числі, за серпень 2015 року - на 41503, 00 грн., за вересень 2015 року - на 25172, 00 грн., за березень 2016 року - на 81651, 00 грн.

04 серпня 2016 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672301 форми «Р», яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 148326,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 74163, 00 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Домус Альянс» (TOB «Амінтранс»), «НПЛ КОМ», не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку. Зокрема по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Домус Альянс» (ТОВ «Амінтранс») в ТТН не зазначено прізвища та ініціалів особи, відповідальної за відпуск товару, до перевірки не надано журналу видачі довіреностей. Контрагенти вказаного контрагента, за рахунок яких сформовано податковий кредит, реалізували на користь ТОВ «Домус Альянс» комісійну винагороду, сало, свинину напівжирну, боки свинні, печінку свинячу, кістки, язик, серце, чіпси, цукерки, каву, корм котячий, пиво в асортименті, чорницю та консультаційні послуги. Реалізована на користь позивача продукція є імпортною, однак, ТОВ «Домус Альянс» в перевіряємому періоді не імпортував товару за номенклатурою видаткових накладних.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «НПЛ Ком» податковий орган доводить неможливість виконувати ремонтні сантехнічні роботи водопостачання та опалення цим контрагентом через кількість працюючих осіб - 9, 8 з яких було звільнено 18 березня 2016 року.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Господарські операції, за результатом здійснення яких Товариством сформований податковий кредит з метою визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус Альянс" (TOB «Амінтранс»), судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до виписки з ЄДРПОУ станом на 20 липня 2015 року це товариство зареєстроване як суб'єкт господарювання 03 червня 2015 року, ідентифікаційний код 39815354, за видом діяльності "неспеціалізована оптова торгівля". Також останній є платником податку на додану вартість у відповідності до витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1526554504575 з 01 липня 2015 року.

26 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус Альянс" (постачальник) та позивачем (покупець) укладеного договір поставки № 26, за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті за номенклатурою та у кількості, що погоджується сторонами у накладних.

За вказаним договором постачання здійснено декілька поставок товару, які підтверджуються видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. На всі поставлені ТМЦ в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що наказом від 02 червня 2015 року № 33/2 на підприємстві призначено уповноваженого на отримання ТМЦ працівника, на якого у подальшому виписано відповідні довіреності на отримання ТМЦ від 28 серпня 2015 року та від 14 вересня 2015 року.

Поставка товару здійснювалася власними транспортними засобами, про що зазначено в товарно-транспортних накладних та вбачається з подорожніх і маршрутних листів, чеків про придбання палива - наказ про закріплення транспортного засобу за працівником підприємства від 02 червня 2015 року №33/1.

03 листопада 2015 року, 06. листопада 2015 року, 17 листопада 2015 року, 17 листопада 2015 року, 18 листопада 2015 року, 04 грудня 2015 року позивачем здійснено оплату за поставлений товар, про що свідчать виписки банку.

Подальше використання ТМЦ придбаних у цього контрагента здійснювалося шляхом реалізації кінцевим споживачам, що підтверджується договорами поставки, рахунками, видатковими накладними, довіреностями та виписками банків щодо оплат.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «НПЛ КОМ», суди попередніх інстанцій установили, що це товариство зареєстроване як суб'єкт господарювання 03 квітня 2015 року, ідентифікаційний код 39729391, за основним видом діяльності "рекламні агенства" хоча у відповідності до відомостей ЄДРПОУ останнє спеціалізується на будівництві та монтажних роботах і має наявну ліцензію ДАБІ України від 25 серпня 2015 року № 31-Л, а також є платником податку на додану вартість у відповідності до витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1526554504243 з 01 травня 2015 року.

Відповідно до графіку проведення ремонтів, технічного та сервісного обслуговування основних засобів на березень 2016 року Товариством розглянуто комерційну пропозицію Tовариства з обмеженою відповідальністю «НПЛ КОМ» та укладено договір підряду від 15 березня 2016 року №50, за яким замовником (позивачем) надано технічне завдання на виконання робіт та сторонами складено дефектний акт на ремонтні роботи від 16 березня 2016 року, а вартість договору визначено договірною ціною, яка є невід'ємною частиною договору.

Виконання робіт підтверджено актом приймання виконаних робіт за 15 березня 2016 року від 31 березня 2016 року.

На підставі виконаних робіт за першою подією 31 березня 2016 року контрагентом позивача виписано податкову накладну № 137, відповідно до якої Товариством включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ суду податку на додану вартість.

19 травня 2016 року Товариством надано гарантійний лист № 67/1 щодо оплати заборгованості, а 23 травня 2016 року, 24 травня 2016 року, 26 травня 2016 року, 07 червня 2016 року, 09 червня 2016 року, 21 червня 2016 року здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується виписками банків.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статей 1, 2, частини другої статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності довіреності особи уповноваженої на отримання ТМЦ по кожній поставці за договором № 26, оскільки аналіз пункту 2.5 глави 2 Положення № 88 зумовив висновок про те, що суб'єкти господарювання не зобов'язані оформлювати довіреності на одержання ТМЦ на кожну окрему поставку. Суди попередніх інстанцій установили, що наказом від 02 червня 2015 № 33/2, який є актом органу юридичної особи, призначено уповноваженою на отримання ТМЦ на підприємстві - менеджера в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами Київського склад-магазину - Гончаренко A.C. Зокрема, позивачем виписано довіреність на отримання ТМЦ від 28 серпня 2015 року до 06 вересня 2015 року та довіреність на отримання ТМЦ від 14 вересня 2015 року до 23 вересня 2015 року на особу, яку уповноважено наказом від 02 червня 2015 року № 33/2. Саме прізвище цієї особи зазначено у видаткових накладних, а підпис скріплено печаткою, тому посилання на відсутність зазначення в видатковій накладній реквізитів довіреності не можна сприймати як підставу визнання операцій нереальними.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Реальність операцій з поставки товарів та виконання робіт, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних (джерел) вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛ Ком» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема трудових ресурсів, як підстави неможливості реального здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагента укладати з іншими суб'єктами господарювання власні договори, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 823/1993/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер