Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №819/1525/15

адміністративне провадження №К/9901/26139/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алтек»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у складі судді Шульгача М.П.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у складі колегії суддів Глушка І.В., Большакової О.О., Макарика В.Я.,

у справі №819/1525/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Алтек»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Алтек» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування рішення від 01 квітня 2015 року № 17/19-18-03-00 про непогодження застосування процедури податкового компромісу, зобов'язання відповідача внести до бази даних інформацію про досягнення податкового компромісу Товариства щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковому повідомленню - рішенню від 30 червня 2011 року № 0001232304 та з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню від 30 червня 2011 року № 0001242304.

Позов обґрунтовано тим, що позивач має право на застосування податкового компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань. Зазначає, що у справі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 5317/14 від 28 травня 2014 року триває процедура судового оскарження, податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року № 0001232304 та № 0001242304 мають статус неузгоджених, граничний термін сплати грошових зобов'язань по оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях не настав, тому перебіг строку давності тривалістю 1095 календарних днів не закінчився. Звернення Товариства з адміністративним позовом в суд зупинило перебіг строку давності тривалістю 1095 календарних днів.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року залишено без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року, яким Товариству відмовлено в скасуванні податкових повідомлень-рішень, а тому відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення суду від 26 жовтня 2011 року вступило в законну силу, а отже податкові повідомлення - рішення від 30 червня 2011 року № 0001232304 та № 0001242304 вважаються узгодженими, тому застосування податкового компромісу не можливе, так як процедура застосування податкового компромісу поширюється тільки на не узгодженні податкові зобов'язання.

У березні 2016 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що відмова податкового органу у застосуванні податкового компромісу є протиправною в силу приписів пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №819/1525/15 з Тернопільського окружного адміністративного суду.

12 квітня 2016 року справа № 819/1525/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа № 819/1525/15 та матеріали касаційного провадження №К/9901/26139/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу позивача від податкового органу не надходили, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 08 квітня 2015 року Товариство звернулось до податкового органу із заявою про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток по податковому повідомленню - рішенню від 30 червня 2011 року № 0001232304 в сумі 125486,25 грн та з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню від 30 червня 2011 року № 0001242304 в сумі 59717,50 грн. Однак, відповідачем винесено рішення від 22 квітня 2015 року № 31/19-18-03-00 про відмову в задоволенні заяви про застосування податкового компромісу, оскільки на переконання податкового органу, позивач має право на застосування податкового компромісу лише по неузгоджених сумах податкових зобов'язань.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

В силу пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Пунктом 8 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України передбачено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно з цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно з цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року (справа №2а-1970/2514/11), якою Товариству відмовлено в скасуванні податкових повідомлень-рішень. Як наслідок, постанова суду від 26 жовтня 2011 року набрала законної сили, а отже податкові повідомлення - рішення від 30 червня 2011 року № 0001232304 та № 0001242304 є узгодженими.

Однак позивачем, як платником податків, всупереч вимогам підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, зокрема пункту 8 даного підрозділу, не сплачено узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, у розмірі визначеному пунктом 2 підрозділу 9-2.

Тому, в даному випадку відповідачем правомірно прийнято рішення від 22 квітня 2015 року № 31/19-18-03-00 про відмову в задоволенні заяви про застосування податкового компромісу, оскільки позивачем не дотримано вимог положень підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алтек» залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі №819/1525/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер