Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №809/424/17

адміністративне провадження №К/9901/37395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (суддя Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (судді Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі № 809/424/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області (далі - ДАБІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кредо-ІФ», про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, -

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування реєстрації декларації ТОВ «Кредо-ІФ», яке є правонаступником ТОВ «Радіоремсервіс», про готовність об'єкта до експлуатації - багатоквартирного житлового будинку з приміщенням громадського призначення на АДРЕСА_1, яку ДАБІ зареєструвало 17 вересня 2015 року.

20 березня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог. Просила скасувати реєстрацію декларації ТОВ «Радіоремсервіс», правонаступником якого є ТОВ «Кредо-ІФ», про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщенням громадського призначення на АДРЕСА_1, яку ДАБІ зареєструвала 14 березня 2012 року.

Ухвалою від 28 березня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДАБІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ «Кредо-ІФ», про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Рішення про відкриття чи про відмову у відкритті провадження за вимогами про скасування реєстрації про початок виконання будівельних робіт щодо згаданого вище будинку суд першої інстанції не ухвалював.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Суд виходив з того, реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 проведена 17 вересня 2015 року, а позов про скасування цієї реєстрації позивачка подала 13 березня 2017 року по спливу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Покликання позивачки на те, що про реєстрацію декларації про готовність об'єкта будівництва вона дізналась у вересні 2016 року з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ, про скасування рішення відповідача № 12/5/2709 від 18 вересня 2012 року, якою було припинена дія постанови того самого відповідача № 77/49 від 03 вересня 2012 року про застосування запобіжних заходів у зв'язку із незабезпеченням протипожежного розриву від новобудови до існуючих та належних ОСОБА_1 на праві власності господарських будівель у виді зупинення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (справа № 2а-3206/12/0970), суд визнав не обґрунтованим і безпідставним, позаяк у цьому судовому рішенні не мовилося про реєстрацію декларації про готовність об'єкта, а отже - позивачка не могла з цього джерела почерпнути інформацію про готовність цього об'єкта. Надав значення й тому, що під час розгляду цієї справи (№ 2а-3206/12/0970) із доказів і пояснень відповідача про готовність об'єкта до експлуатації позивачка у червні 2016 року дізналась напевно про подію, яку вона визначила предметом оскарження.

Львівський апеляційний адміністративний суд, хоча й посилається на вимоги позивачки про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, погодився з підставами і аргументами суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду й ухвалою від 13 липня 2017 року залишив це рішення без змін.

ОСОБА_1 не примирилася із цими рішеннями і звернулася із касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Покликається на помилковість висновків судів щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду та неправильну правову оцінку обставин у справі

Як можна зрозуміти зі змісту касаційної скарги, особливо з посилання на вимоги, відображені в позовній заяві про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва, скаржниця вважає, що про реєстрацію декларації про готовність об'єкта будівництва вона дізналася лише 08 вересня 2016 року під час перегляду в апеляційному порядку справи за її позовом щодо невідповідності об'єкта будівництва вимогам нормативно-правових актів з пожежної безпеки. При цьому акцентує увагу на тому, що саме відомості з цього судового рішення є тими обставинами, з яких вона дізналася про своє порушене право, саме від цієї дати належить вести лік часу для звернення до суду і, якщо відштовхуватися від цієї дати, то вона не порушила строків звернення до адміністративного суду.

Звертає увагу на те, що суди не досліджували обставин про те, що з реєстрацією декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта будівництва вона дізналась в квітні 2017 року, коли звернулася із запитом до ДАБІ.

Переконує, що оскаржені рішення порушують положення статті 8, 22, 55 Конституції України в частині обмеження права на звернення до суду за захистом від порушень свого права та законних інтересів.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на нижченаведене.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень (далі - КАС), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди встановили, що декларацію про готовність багатоквартирного житлового будинку до експлуатації ДАБІ зареєструвала 17 вересня 2015 року. Тобто, оскаржувані дії із реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва, які позивачка вважає такими, що порушують її право, відбулися 17 вересня 2015 року.

Позовна заява подана 15 березня 2017 року.

З'ясовуючи причини недотримання строків подання позову, суд першої та апеляційної інстанцій зважили на обставини, на які позивачка послалася як на об'єктивні фактори, що завадили їй вчасно звернутися за захистом порушеного права.

Як зазначено вище, дотримання строків звернення до суду ОСОБА_1 головним чином обґрунтовувала покликанням на дату 08 вересня 2016 року - час постановлення Львівським апеляційним адміністративним судом рішення у справі № 2а-320612/2700, до ухвалення якого, як вона переконує, раніше не знала і не могла дізнатися про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Поряд з тим, ОСОБА_1 не заперечила, що через свого повіреного брала участь у розгляді справи № 2а-320612/2700, під час розгляду якої ще в червні 2016 року стало відомо, що багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1 збудований і готовий до експлуатації на підставі реєстрації декларації ДАБІ.

Суди, коли обґрунтовували висновки про пропуск строку на звернення до суду, послалися на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі № 2а-320612/2700, в якій містяться пояснення представника ДАБІ про реєстрацію декларації про готовність об'єкта будівництва на АДРЕСА_1, які він дав під час судового розгляду, і зі змісту яких позивачка дізналась і могла дізнатись про факт реєстрації такої декларації через свого представника, який брав участь в судовому засіданні. Про існування цього факту ОСОБА_1 могла дізнатися й з інших документів органів будівельного контролю, пов'язаних із виконанням будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку, які досліджувались у цій справі.

Про те, що позивачка не могла дізнатись про реєстрацію оскарженої декларації із постанови апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, а звідси - не можна вважати цей день початком перебігу строку звернення до суду, суди слушно обґрунтували тим, що в тексті цього судового акта не згадується про реєстрацію декларації готовності об'єкта будівництва.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Доводи ж касаційної скарги про не встановлення судами фактичних обставин для правильного вирішення справи, не свідчить про наявність поважних причин для поновлення процесуального строку. У касаційній скарзі викладені доводи, які були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанцій, і з наведенням ґрунтовним мотивів визнані безпідставними.

Зокрема, не можна погодитися з твердженнями позивачки, що саме постанова апеляційного суду у конкретній практичній обстановці, має визнаватися, як гадає позивачка, тим джерелом інформації, з якого слід вести перебіг строку на звернення до суду, оскільки у розумінні положень статті 99 КАС перебіг цього строк залежить не так і не тільки від джерела інформації, скільки від виду, змісту відомостей, їхньої достовірності, обстановки, обставин і часу їх отримання.

Не впливають на висновки суду й посилання позивачки на конституційні положення щодо права на оскарження, оскільки суди у цій справи не обмежили її в цьому, а відповідно до принципу правової певності застосували строки, упродовж яких діє конституційне право на зверення за захистом до суду, зокрема й щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко