ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №826/13058/15

адміністративне провадження №К/9901/26556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у складі колегії суддів Мамчура Я.С, Шостака О.О., Желтобрюх І.Л. у справі №826/13058/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АйТі Дистриб'юшн» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АйТі Дистриб'юшн» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року № 0003002201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 8 894 109 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 447 050 грн, та №0003012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8 004 698 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 002 349, з мотивів протиправності їх прийняття.

30 жовтня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. відмовлено у задоволенні позову, з мотивів правомірності спірних податкових-повідомлень-рішень.

16 лютого 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення реальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Теміс-Консалт", а відтак правомірного формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями із вказаним контрагентом у грудні 2014 року.

12 березня 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та підпункт 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568. (далі - Правила перевезень), пунктів 2.4, 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1994 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Також податковий органу вказує, що з актів наданих послуг не можливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, у зв'язку з наведеним скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 19 квітня 2016 року (суддя Маринчак Н. Є).

17 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/13058/15.

09 червня 2016 року справа № 826/13058/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справу № 826/13058/15 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

У квітні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2015 року № 1874/26-58-22-01-17/37642733 (далі - акт перевірки).

12 травня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України виконуючим обов'язки начальника податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003002201 за порушення вимог пункту 185.1 статті 185 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 8 894 109 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 447 050 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0003012201 за порушення вимог пункту 185.1 статті 185 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8 004 698 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 002 349.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначено вимоги пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт», внаслідок чого у 2014 році платником податку занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8 004 698 грн та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 8 894 109 грн.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт».

Положеннями пунктів 185.1 статті 185 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилається податковий орган як на підставу прийняття податкових повідомлень-рішень, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Верховний Суд зауважує, що податкове повідомленням-рішенням №0003012201 всупереч вимогам абзацу другого пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) не містить підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, а посилається на правові норми, які не були покладені в основу правопорушення і регламентують порядок формування податкового кредиту, а не визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на непідтвердження операцій внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з поставки товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю " Мегатрейд АйТі Дистриб'юшн" є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Господарські операції, аналіз яких покладено в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виникли за наслідком виконання низки договорів про надання послуг та поставу товарів (від 21 січня 2013 року № 21/01-2013, від 30 жовтня 2014 року №0110-14/6, від 03 листопада 2014 року №03/11-2014). Предметом вказаних договір визначено постачання мережевого, серверного, технологічного та комп'ютерного обладнання, послуги з перепродажної підготовки товару (перевірка, налаштування, запуск, тестування, упаковка тощо).

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Судом апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 966-XIV, Положення № 88, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту податкових накладних, порядку їх оформлення та реєстрації у відповідача відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції неповно досліджено походження товару придбаного позивачем у свого контрагента та неповно досліджено документи надані позивачем, а саме: копії декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» та копії вантажно-митних декларацій, оскільки, у жовтні-грудні 2014 року контрагент позивача імпортував на митну територію України товару вартістю більш ніж шістнадцять мільйонів гривень, який у подальшому поставив позивачу. Імпорт товару був підтверджений належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями, під час митного оформлення ним було сплачено податок на додану вартість, інші збори та митні платежі. Наявність вантажно-митних декларацій унеможливлює будь-які сумніви в реальності вказаного товару, його придбанні контрагентом та подальшій поставці позивачу.

Досліджуючи реальність господарських операцій щодо постачання товару та надання послуг на території України, суд апеляційної інстанції встановив, що вартість цих товарів та послуг була врахована при визначенні суми податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» за листопад-грудень 2014 року, її зазначено в податкових деклараціях контрагента за відповідні звітні податкові періоди 2014 року, які прийняті податковим органом, та за якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» сплатило податок на додану вартість. Відсутні судові рішення, які б підтверджували нереальність операцій з придбання товарів та послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» і подальшого перепродажу таких товарів позивачу.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанцій повно і всебічно встановленим обставинам справи, та посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт».

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Верховний Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Посилання податкового органу на недоліки актів наданих послуг, з яких не можливо встановити зміст та обсяг наданих послуг є безпідставними, оскільки такі доводи не були покладені в основу доведення складу правопорушення на підставі акта перевірки. До того ж такі доводи перевірено та спростовано судом апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі №826/13058/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер