ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №815/3793/16

адміністративне провадження №К/9901/19787/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у складі судді Кравченка М.М. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у складі колегії суддів Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А., Федусика А.Г. у справі №815/3793/16 за позовом Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 травня 2016 року №0000184200, №0000194200,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС, далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 травня 2016 року №0000184200, яким Підприємство за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України згідно з пунктом 50.1 статті 50, пунктом 54.1 статті 54, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 2006,36 грн; №0000194200, яким Підприємство за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України згідно з пунктом 50.1 статті 50, пунктом 54.1 статті 54, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % - 3812,06 грн, з мотивів протиправності та безпідставності їх прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2016 року №0000184200, №0000194200.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях Підприємства відсутні ознаки податкового правопорушення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, оскільки позивач відповідно до положень пункту 54.1 статті 54, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України виконав свій обов'язок та подав уточнюючу звітність у зв'язку з виявленням помилок в поданій ним раніше уточнюючій податковій декларації. Зазначене виключає склад податкового правопорушення та як наслідок свідчить про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Підприємства відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що такі рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Податковий орган доводить, що штрафні санкції правомірно застосовані до позивача за порушення останнім строку сплати узгоджених грошових зобов'язань. Касаційна скарга утримує в собі викладення фактичних обставин справи та цитування положень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, обґрунтувань того, в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій зазначених відповідачем норм, касаційна скарга не містить.

26 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою податкового органу, після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали цього Суду від 27 грудня 2016 року, справу №815/3793/16 витребувано з суду першої інстанції.

16 червня 2017 року справа №815/3793/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №815/3793/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/19787/18 передані до Верховного Суду.

26 жовтня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Офісу великих платників податків ДФС (Одеське управління) про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФСна Офіс великих платників податків ДФС (Одеське управління), яке задоволено судом.

Клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні відхилено Судом з огляду на те, що перегляд справи здійнений у поапередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу від Підприємства до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги утримує стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» зареєстроване та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС як платник податків з 19 серпня 1993 року за № 0726.

11 квітня 2016 року працівниками податкового органу на підставі наказу від 08 квітня 2016 року № 181 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань несвоєчасності сплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за 4 квартал 2015 року, за результатами якої 15 квітня 2016 року складено акт № 53/28-08-42/01125689/2 (далі - акт перевірки).

04 травня 2016 року податковим органом на підставі акту перевірки за порушення Підприємством пункту 50.1 статті 50, пункту 54.1 статті 54, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, а саме строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, згідно з пунктом 126.1 статті 126 цього кодексу прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000184200, яким Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 2006,36 грн;

№ 0000194200, яким Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % - 3812,06 грн.

За результатами адміністративного досудового оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 09 лютого 2016 року Підприємство подало до податкового органу засобами електронного зв'язку податкову декларацію з рентної плати за 4 квартал 2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 від 09 лютого 2016 року, відповідно до якої задекларувало податкове зобов'язання з рентної плати за звітний період за користування радіочастотним ресурсом України у розмірі 30095,26 грн.

31 березня 2016 року Підприємство подало до податкового органу засобами електронного зв'язку відповідно до статті 50 Податкового кодексу України з урахуванням строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, уточнюючу податкову декларацію з рентної плати за 4 квартал 2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 від 31 березня 2016 року, відповідно до якої задекларувало податкове зобов'язання з рентної плати за звітний період за користування радіочастотним ресурсом України у розмірі 30095,26 грн. та розмір авансових внесків (графа 6) у першому, другому та третьому місяцях податкового (звітного) кварталу у розмірі 10031,76 грн., які фактично сплачені до бюджету до закінчення граничного терміну надання податкової декларації, що підтверджується платіжними дорученнями № 584 від 27 жовтня 2015 року на суму 10031,76 грн., № 651 від 23 листопада 2015 року на суму 10031,76 грн., № 736 від 21 грудня 2015 року на суму 10938,84 грн.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 257.1 статті 257 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (пункт 257.2 статті 257 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 257.4 статті 257 Податкового кодексу України у податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, платники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.

Згідно з пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Правовою підставою застосування до Товариства штрафу податковим органом визначено статтю 126 Податкового кодексу України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки.

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію, в якій відображено сплачені авансові внески, які помилково не включено до звітної податкової декларації. Підприємством сплачено грошові кошти до граничного терміну подання податкової декларації.

Суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин об'єкт застосування штрафу відсутній, оскільки податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка сплачена Товариством вчасно та відображена платником податку шляхом подання уточнюючої декларації із зазначенням в ній суми сплачених авансових внесків.

За положеннями статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення Підприємством строків сплати узгодженого податкового зобов'язання рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, відповідачем не доведена правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у справі №815/3793/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер