Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 815/532/17

адміністративне провадження № К/9901/35330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (головуючий суддя Зуєва Л. Є., судді: Шевчук О. А., Федусик А. Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Максімус Люкс`` до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Максімус Люкс`` (далі - позивач, ТОВ``Максімус Люкс``, товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Київською міською митницею ДФС (далі - відповідач, митниця) картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.08.2016 №100270001/2016/00260 та рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2016 №100270001/2016/000088/1.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за відсутності точних відомостей, необхідних для визначення ставки митних платежів для імпортного товару ``синтетичне полотно…``, до одержання результатів експертного висновку митниці щодо цього товару, товар було випущено у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією (МД) зі сплатою митних платежів із застосуванням найбільшої ставки митних платежів (8%) з тих, під яку підпадав такий товар. Під час випуску товару у вільний обіг за основним методом зауважень до відомостей у товаросупровідних документах з боку митниці не було. Після проведення лабораторних досліджень відібраних митницею зразків товару у додатковій митній декларації товариство класифікувало імпортований товар за кодом згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) з урахуванням висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС (далі - СЛЕД) щодо відомостей та характеристик товару. Проте, після завершення процедури консультацій, митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товару з визначення її за резервним методом на підставі хибного висновку, що надані товариством документи містять розбіжності і є недостатніми для підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 03.03.2017 в позові відмовив. Суд погодився з доводами митниці, що надані товариством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товару.

Одеський апеляційний адміністративний суд поставною від 19.04.2017 постанову суду першої інстанції скасував та задовольнив позов товариства.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що з огляду на досліджені матеріали справи товариство у повному обсязі документально підтвердило правильність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору, посилаючись в тому числі на висновок СЛЕД, а отже, спірні картка відмови та рішення підлягають скасуванню.

Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару. Відповідач також зазначив про ненадання позивачем додатково витребуваних документів з метою з`ясування митної вартості імпортованих товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.

Позивач не реалізував право надати відзив на касаційну скаргу відповідача.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 22.06.2016 між позивачем та компанією ``KALTEC INDUSTRIAL CO (HK) LTD`` (Китай) було укладено договір купівлі-продажу №КІ/ML-160622, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти а оплатити на умовах CIP, CIF, CPT, DDP, DAP, DAT товари відповідно до специфікацій, або інвойсів, які є додатками до цього договору.

Митне оформлення імпортованого товару ``синтетичне полотно…`` за вказаним договором товариство здійснило за тимчасовою митною декларацією від 08.07.2016 №100270001/2016/262390 із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати вказаний товар (8%), оскільки не було точних відомостей для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Після проведення митного контролю і митного оформлення імпортний товар випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю, визначеною за основним методом - за ціною договору (контракту). Одночасно з митною декларацією декларант подав митному органу документи, що підтверджували заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

При цьому з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації розглядуваних товарів, посадовою особою відповідача відібрано їх проби (зразки).

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертних висновків СЛЕД від 05.08.2016 №142005703-0342 та відповідно до положень статей 260 261 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) ТОВ``Максімус Люкс`` подало до митниці додаткову декларацію, що містила точні відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД (МД від 16.08.2016 №100270001/2016/266185).

За наслідком перевірки митної декларації та доданих до неї документів митницею шляхом електронного листування витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: - додаткову угоду по договору відповідно до пункту 6.3 контракту від 22.06.2016 №КI/ML-160622; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідність для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що підтверджують вартість товару. Проте ТОВ``Максімус Люкс`` витребувані митницею документи не надало з огляду на їх відсутність.

У зв`язку з ненаданням ТОВ``Максімус Люкс`` витребуваних документів митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості і визначення її за резервним методом, що є предметом спору у цій справі.

Як підставу для прийняття вищезазначених актів індивідуальної дії митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: - у пункті 6.3 контракту від 22.06.2016 №КI/ML-160622, на підставі якого здійснено поставку товару, вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору, однак до митного оформлення додаткові угоди не надані; - прайс лист на умовах поставки CIF-Odessa вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс - листа як комерційної пропозиції для невизначеного кола покупців.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Приймаючи картку відмови та рішення, митниця діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безпідставно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже суд апеляційної інстанції встановив, що подані позивачем документи не містили жодних розбіжностей ані щодо ціни товару, ані щодо будь-яких реквізитів сторін. Умовами договору від 22.06.2016 №КI/ML-160622 (пункт 6.3) передбачено, що оплата за товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Платіжні реквізити сторін, в тому числі банківські рахунки продавця товару визначені у пункті 13 цього договору та під час його виконання не змінювалися. Для реалізації умов договору додаткові угоди між сторонами також не укладалися, тому митниці не надавалися внаслідок їх відсутності.

Так само товариство не надало на вимогу митниці платіжні документи, оскільки, як встановлено судом, у наданому до митного оформлення інвойсі від 22.06.2016 №КІ/ML-002 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки (``past payment``), що також передбачено умовами договору (пункт 6.2).

Також суд апеляційної інстанцій обґрунтовано визнав безпідставними доводи митного органу, що наданий позивачем прайс-лист виробника з умовами поставки (CIF-Odessa) має суб`єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності, можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, не може бути безумовною підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару за цим методом.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України в чинній редакції на час розгляду справи (частина перша статті 72 КАС України в чинній редакції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша статті 71 Кодексу в чинній редакції на час розгляду справи).

Аналогічні вимоги щодо повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності визначає норма частини першої статті 77 Кодексу в чинній редакції.

Під час розгляду справи правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах, що фактично підтверджують числові значення складових митної вартості і дані яких піддаються обчисленню, не знайшли свого підтвердження.

До того ж, як встановлено судами, після проведення лабораторних досліджень щодо встановлення класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД на підставі експертних висновків СЛЕД та відповідно до положень статей 260 261 МК України ТОВ``Максімус Люкс`` було подано митниці додаткові декларації, що містять точні відомості про код товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення відповідають приписам статті 159 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (стаття 242 КАС України у чинній редакції) щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Доводи відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко