Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 340/4394/24

адміністративне провадження № К/990/11337/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №340/4394/24

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 (головуючий суддя Юрко І.В., судді: Білак С.В., Чабаненко С.В.),

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0519884-2410-1126-UA35080090000078673 від 23.11.2023, яким визначена сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 8143,42 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що висновки контролюючого органу є безпідставними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та діючим нормам законодавства. Зазначає, що нежитлове приміщення, яке належить йому на праві власності, використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0519884-2410-1126-UA35080090000078673 від 23.11.2023.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 рішення суду першої інстанції скасовано; в задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у власності ОСОБА_1 з 11.10.2022 перебуває нежитлова будівля - «комплекс будівель» 1/3 частина від загальної площі 1503,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 428454535103, отриманого згідно договору дарування від 11.10.2022 №1262. Згідно опису об`єкта «комплекс будівель» складається зі складів за літерами «А», «В», «Г», «Д», «Е», бондарки за літерою «Б», контори за літерою «Ж», колодязя за літерою «М», вагової за літерою «Н» без зазначення площ по кожному об`єкту.

Згідно додатку 1 до рішення Пантаївської селищної ради від 24 червня 2021 року №234 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Пантаївської територіальної громади» ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості «комплекс будівель», згідно переліку будівель встановлені на 2022 рік в розмірі 1,0 відсоток від мінімальної зарплати на 01 січня 2022 року (6500грн.00коп.) за кодом №1252 «Резервуари, силоси та склади».

Відповідно до статті 266 ПК України позивачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт нежитлової нерухомості «комплекс будівель», який перебував у його власності з 11.10.2022 (3 місяці 2022), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 428454535103, в 1/3 частині від загальної площі 1503,4 кв.м., що становить 501,1333кв.м.

Розрахунок податку на нерухоме майно за 2022 рік:

Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022 - 6500 грн.

Ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості затверджена Пантаївською селищною радою на 2022 рік 1,0 відсоток.

Сума податку по нежитлове приміщення «комплекс будівель» становить 1503,4 кв.м х1/3 част. х 6500грн х1,0%:100 грн = 501,1333кв.м.х 65,00грн=32573,66 грн:12 міс. х 3 міс.=8143,42грн.

Податкове повідомлення-рішення від 23.11.2023 №0080682-2410-1126- UA35080090000078673 на суму 8143,42 грн отримано позивачем згідно повідомлення про вручення 04.04.2024.

Вважаючи вищезазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт Пантаївка, вулиця Привокзальна, будинок 2г (бондарка, контора, склад та вагова) є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються позивачем для вирощування свиней, переробки, виготовлення і зберігання кормів для них, а відтак останній має право на пільги, передбачені підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що зумовлює протиправність нарахування йому спірного податкового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з ненаданням доказів віднесення нежитлової будівлі - «комплекс будівель» за адресою Кіровоградська обл., м.Олександрія, смт.Пантаївка, вул.Привокзальна, буд.2г до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (що діяв на час прийняття ППР).

З таким рішенням суду апеляційної не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наполягає, що має право на пільги, передбачені підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки нежитлова будівля - «комплекс будівель» 1/3 частина від загальної площі 1503,4 кв.м. за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт Пантаївка, вулиця Привокзальна, будинок 2г є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються ним для вирощування свиней, переробки, виготовлення і зберігання кормів для них, що підтверджується поданими до матеріалів справи доказами.

Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки зазначених доводів скаржника, визнавши обґрунтованими посилання на наявність винятку, передбаченого підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 ПК України.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином правовою підставою для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.05.2024 у справі № 600/5153/23-а.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271).

Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі які використовуються для сільського господарства.

Тобто ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання будівель в сільськогосподарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2018 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Одним з видів діяльності вказано: « 01.46 Розведення свиней», « 01.50 змішане сільське господарство».

11.10.2022 між позивачем, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про спільну діяльність. Сторони зобов`язались спільно діяти заради оптимізації та здешевлення витрат і підвищення загальної ефективності в діяльності кожної з сторін в сфері с/г виробництва, а саме відгодівля свиней з подальшою реалізацією продуктів виробництва.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення «сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Суд першої інстанції, проаналізувавши подані сторонами докази, прийшов до висновку, що позивач не є платником спірного податку, оскільки, нежитлові приміщення (бондарка, контора, склад та вагова) є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються позивачем для вирощування свиней, переробки, виготовлення і зберігання кормів для них.

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у позивача права на пільгу, пославшись лише на неподання позивачем документів про віднесення нежитлової будівлі - «комплекс будівель» за адресою Кіровоградська обл., м.Олександрія, смт.Пантаївка, вул.Привокзальна, буд.2г до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України визначено, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем у цій справі не доведено, що будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, а позивач - не є сільськогосподарським товаровиробником, що свідчить про недотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до позивача пільги зі сплати податку, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та відповідно правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, залишивши в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва