Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №820/619/15

касаційне провадження №К/9901/5562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 (головуючий суддя Чудних С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі №820/619/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліс Груп» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліс Груп» звернулося до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2015 №0000132211 та № 0000142211.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 №0000142211. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі №820/619/15, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначає, що судами неповно встановлено обставини справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліс Груп» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 01.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого у 2013 році занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 832127,00грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість у червні 2014 року на загальну суму 54385,00грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.12.2014 №7294/20-31-22-03-07/36226089 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.01.2015 №0000132211 та № 0000142211.

Зокрема, згідно податкового повідомлення-рішення від 17.01.2015 №0000142211, яким у зв'язку із порушенням підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1040159,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача, що грошові кошти, отримані позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВОР», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДАМОН», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕРМОНТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕКЛІПТ», є безповоротною фінансовою допомогою, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік на 832127,00грн.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2015 №0000142211, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з неправомірності висновку відповідача, що отримагні позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,. фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Згідно з підпунктами 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають:

вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміал» (постачальник) укладено контракт 03.06.2013 №1/06, відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує товари народного споживання, надалі іменується продукцією, а саме сирні плавлені продукти. Реальність придбання вказаної продукції підтверджується наданими до матеріалів справи митними деклараціями, договорами про виконання ветеринарних робіт та надання послуг, ветеринарними свідоцтвами, довідками про надання адміністративних послуг.

Для здійснення власної господарської діяльності та отримання прибутку в подальшому позивачем укладені договори на реалізацію вказаних вище товарів з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВОР», Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРДАМОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛЕРМОНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕКЛІПТ».

Залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями підтверджується реальність виконання умов зазначених правочинів.

В оплату товарів позивачем отримано грошові кошти від покупців, що підтверджується виписками по особовим рахункам.

Позивачем вищезазначені суми відображені позивачем у рядку 02 декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)». Таким чином, кошти, що отримані позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВОР», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРДАМОН», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕРМОНТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕКЛІПТ» є оплатою за поставлену на їх адресу продукцію згідно умов договорів, та відповідно є доходом від здійснення позивачем своєї діяльності.

Посилання відповідача в обґрунтування отримання товариством безповоротної фінансової допомоги на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача є необґрунтованим, оскільки такі акти не спростовують факт отримання позивачем коштів за договорами поставки та відображення їх у податковому обліку як доходів, отриманих від господарської діяльності.

За таких обставин, зважаючи на встановлені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства у відповідній частині.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі №820/619/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Р.Ф. Ханова,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду