Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №820/4983/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №820/4983/15

адміністративне провадження №К/9901/7270/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у складі судді Горшкової О.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у складі суддів Катунова В.В., Ральченка І.М., Присяжнюк О.В. у справі №820/4983/15 за поданням Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармафлекс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року Західна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області (далі - заявник, податковий орган) звернулася до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармафлекс" (далі - Товариство, платник податків).

15 травня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, подання податкового органу залишено без задоволення.

29 січня 2018 року на судові рішення податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення подання.

В касаційній скарзі заявник зазначає, що актом про ненадання до перевірки документів Товариством зафіксовано не лише факт їх ненадання, оскільки посадові особи Товариства взагалі були відсутні за місцезнаходженням, що на думку податкового органу свідчить саме про недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Заявник вказує на не надання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам справи, мотивів того у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга не утримує.

29 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заявника та витребувано справу №820/4983/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

23 травня 2016 року справа №820/4983/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України

23 січня 2018 року справа №820/4983/15 передана до Верховного Суду.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу податкового органу від Товариства на адресу суду не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом з огляду на отримання податкової інформації, яка свідчить про порушення Товариством вимог податкового законодавства України, звернулась до платника податків із письмовими запитами № 1242/10/20-33-15-01-21 та від 03 березня 2015 року № 3511/10/20-33-15-01-21 про надання пояснень та документального підтвердження з питань взаємовідносин з Товариствами з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс", "Вальдена", "Адамант-10", "Санторія", "Техно-Стандарт" за січень 2015 року та від 26 січня 2015 року № 1242/10/20-33-15-01-21 з питань взаємовідносин з постачальниками Приватними підприємствами "Вударт" та "Агарта", Товариствами з обмеженою відповідальністю "Кеміагротрейд", "Прокар Трейдінг" за грудень 2014 року. Вказані запити отримані уповноваженими представниками підприємства.

У зв'язку з не наданням Товариством пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові письмові запити органу державної податкової служби, податковим органом видано наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармафлекс" від 28 квітня 2015 року № 839, а також виписано направлення на перевірку № 800, 801 від 28 квітня 2015 року.

Співробітниками контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою Товариства з метою вручення копії вищезазначеного наказу № 839 від 28 квітня 2015 року "Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фармафлекс" та направлень на проведення перевірки № 800, № 801 від 28 квітня 2015 року, за результатами чого встановлено, що посадові особи платника податків, у тому числі і директор суб`єкта господарювання Зимовець В.В. не знаходились за місцезнаходженням Товариства. Вказані обставини підтверджено актом від 28 квітня 2015 року № 907/20-33-22-04-07/36987 "Про неможливість вручення наказу на проведення документальної виїзної перевірки у зв`язку з відсутністю посадових осіб ТОВ "Фармафлекс".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Наказ № 839 від 28 квітня 2015 року "Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фармафлекс" та направлення на проведення перевірки № 800, № 801 від 28 квітня 2015 року отримані уповноваженим представником Товариства 29 квітня 2015 року о 14 год. 55 хв.

30 квітня 2015 року співробітниками податкового органу здійснено вихід за податковою адресою Товариства з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податків, в результаті чого встановлено, що уповноваженим представником Товариства за довіреністю ОСОБА_2 витребуваних контролюючим органом документів підготовлено не було, а тому проведення перевірки не вбачалось за можливе, про що складено акт від 30 квітня 2015 року № 917/20-33-22-04-07/36987674 "Про ненадання до перевірки документів ТОВ "Фармафлекс".

Розглянувши звернення підрозділу органу державної податкової служби сектору податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Західної об'єднаної державної податкової інспекції від 13 травня 2015 року, в.о. начальником цієї інспекції прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Фармафлекс" від 13 травня 2015 року (час прийняття рішення 17 год. 30 хв.).

Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги з метою перевірки правильності застосування судами норм матеріального права, Суд зазначає наступне.

Стаття 94 Податкового кодексу України встановлює адміністративний арешт майна, за положеннями пункту 94.1 цієї статті, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Обставини застосування арешту майна наведені пунктом 94.2, серед яких, підпунктом 94.2.3 передбачено застосування адміністративного арешту у випадку, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України

Пунктом 81.1. цієї статті встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відтак, належним і допустимим доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) відмови Товариства від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки є акт, який засвідчує факт відмови. Як встановлено судами попередніх інстанцій посадовими особами контролюючого органу такого акту не складалося. Акт заявника про не надання підприємством витребуваних документів, який став підставою для прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства, свідчить виключно про не надання певних документів, а не про недопуск посадових осіб заявника до перевірки.

Недоведеність суб'єктом владних повноважень факту відмови Товариства від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення обумовлює правомірність висновку судів попередніх інстанцій про безпідставність та необґрунтованість заявленого подання.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що заявником подання не надано суду ані доказів безпосереднього вручення платнику податків рішення податкового органу про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства від 13 травня 2015 року під розписку, ані доказів направлення вказаного рішення за місцезнаходженням та/чи юридичною адресою підприємства (фіскального чеку, повідомлення про вручення поштового відправлення), ані доказів зазначення поштовою службою, в направленому податковим органом повідомленні про вручення поштового відправлення, причин такого невручення, як це передбачено вимогами Податковим кодексом України.

Виходячи з меж перегляду судом касаційної інстанції судових рішень встановлених частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутності доводів заявника касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм податкового законодавства, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга заявника залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №820/4983/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер