Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2021 року у справі №640/20721/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/20721/19

адміністративне провадження № К/9901/10683/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н. Є.,

суддів: Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року (суддя О. А. Кармазін)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року (судді Сорочко Є. О., Єгорова Н. М., Коротких А. Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА"

до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України

за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ"

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

28 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" (надалі також - Позивач, ТОВ "АГРОСТОК УКРАЇНА") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - Відповідач 1) від 11 червня 2018 року №781230/36086758 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" № 280 від 10 листопада 2017 року та №781233/36086758 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" № 133 від 10 листопада 2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України (далі - Відповідач 2) зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, що були подані Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" на реєстрацію.

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року цей позов залишено без руху та звернута увага на пропущення строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України). Цією ухвалою запропоновано Позивачу надати суду, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.

При цьому, суд виходив із того, що строк оскарження спірного у справі рішення становить шість місяців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року позовну заяву повернуто Позивачу, оскільки:

- не надано заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом;

- викладені у заяві щодо дотримання строку звернення до суду обставини, не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.

З посиланням на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №640/46/19, апеляційний суд зазначив, що строк оскарження спірного у справі рішення становить 1095 днів.

З урахуванням цього Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "АГРОСТОК УКРАЇНА" задовольнив та скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Вказана справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 3 січня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановлено строк для їх усунення недоліків позову шляхом подання до суду:

1) оригіналу позовної заяви для суду, її копії та копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;

2) документів на підтвердження обставин на які позивач посилається у позовній заяві відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників справи.

27 лютого 2020 року представником Відповідача-1 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.

1.3. Короткий зміст рішень судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року задоволено клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду, позовну заяву залишено без розгляду.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на положення частини 2 статті 122 КАС України зазначив, що Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а матеріали позовної заяви не містять поважних причин пропуску строку звернення до суду, тому суд зробив висновок про задоволення клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду та залишив позов без розгляду.

Суд першої інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 1 липня 2020 року та від 20 листопада 2020 року у справах №
1.380.2019.006119 та № 1.380.2019.006517, дійшов висновку, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не Податковим кодексом України.

При цьому суд звернув увагу на те, що Позивач вже звертався до суду з позовом щодо оскарження спірних рішень, які є предметом оскарження у даному позові та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 квітня 2019 року у справі №640/2122/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії позов задоволено. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 квітня 2019 року та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" у справі №640/20721/19 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції у справі №640/20721/19 мотивоване тим, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 у справах щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Крім того судом зазначено, що Верховний Суд у постанові від 2 липня 2020 по справі № 1.380.2019.006119 сформував правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 КАС України становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду у розумінні статті 123 КАС України, оскільки Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску Позивачем не повідомлено, також не наведено про наявність таких і в апеляційній скарзі.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із рішенням судів, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року і направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач 1 з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку судів

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Так, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної розкривається у статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідно до якої на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Пунктом 201.10 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а відтак, і на визначення податкових зобов'язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, датою виникнення податкових зобов'язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов'язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Таким чином, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків.

При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.

Суд звертає увагу на те, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.

Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частиною 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених Пунктом 56.18 статті 56 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених пункту 102.1 статті 102 ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пункту 102.1 статті 102 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити "інше рішення контролюючого органу" у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Верховний Суд у постанові від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів не знаходить передбачених законодавством підстав для відступлення від правових висновків, зазначених у наведених вище постановах Верховного Суду.

Відтак, зважаючи на те, що рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняті у червні 2018 року, а Позивач звернувся до суду 29 жовтня 2019 року суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Позивачем попущено строк звернення до суду.

Поряд із цим, ухвалюючи рішення, суди не звернули увагу на таке.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, наведені норми в сукупності та взаємозв'язку визначають, що залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених Позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Разом з тим, зміст ухвалених у справі рішень свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані ухвалу на постанову, фактично не надавали оцінку поважності підстав пропуску строку звернення до суду.

Як підтверджується матеріалами справи (том 1, а. с. 17-19), в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду Позивач посилався на те, що ТОВ "АГРОСТОК УКРАЇНА" зверталось до суду із позовом про оскарження спірного у справі рішення у січні 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення від 11 червня 2018 року №781230/36086758 про відмову в реєстрації податкової накладної № 280 від 10 листопада 2017 року та №781233/36086758 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" № 133 від 10 листопада 2017 року та зобов'язано зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, що були подані Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" на реєстрацію.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 640/2122/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року скасовано та винесено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позивних вимог лише з підстав звернення останнього до неналежного відповідача, адже оскаржуване рішення винесено комісією Головного управління ДФС у м. Києві, який не був залучений до участі в адміністративній справі.

Так, 28 жовтня 2019 року з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції ТОВ "АГРОСТОК УКРАЇНА" звернулось до суду із даним адміністративним позовом до належного відповідача, а саме Головного управління ДФС у м. Києві.

Втім, судові рішення не містять оцінки наведених Позивачем тверджень на премет поважності підстав пропуску строку звернення до суду.

Необхідно зазначити й те, що аудіозапис засідання суду першої інстанції від 4 березня 2020 року свідчить про те, що судом не з'ясовувались обставини щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду та не аналізувались обставини, які цьому передували, - а саме розгляд справи № 640/2122/19 без залучення належного відповідача.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в цій справі, фактично не надав оцінки цьому як і не надав оцінки доводам Позивача, наведеним у апеляційній скарзі, щодо відсутності на час виникнення у Позивача права на звернення до суду стабільної судової практики у справах про оскарження рішень, які не пов'язані із нарахуванням грошових зобов'язань. Так, Позивач у апеляційній скарзі стверджував, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, послався на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 2 липня 2020 року та від 20 листопада 2020 року у справах № 1.380.2019.006119 та №1.380.2019.006517, яких на час звернення до суду з позовом не існувало.

В контексті цих тверджень, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував висновок, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

З урахуванням цього, колегія суддів зазначає, що Відповідні доводи були слушними та підлягали оцінці при наданні оцінки обставинам щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду.

ОтжеЮ висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, є передчасними та такими, що сформовані за неповної оцінки обставин щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За змістом частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТОК УКРАЇНА" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко