Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №808/2412/14

адміністративне провадження №К/9901/5075/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 (судді: Баранник Н.П. (головуючий), Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі № 808/2412/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.12.2013 №0000922510.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи положення статті 198 Податкового кодексу України позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 107 594,61 грн до складу податкового кредиту за серпень 2013 року, оскільки було дотримано правило «першої події», а факт здійснення списання коштів з банківського рахунку підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2014 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 107 594,61 грн до складу податкового кредиту за серпень 2013 року, оскільки було дотримано правило "першої події" та здійснено списання коштів з банківського рахунку Товариства.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийняти нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

6. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір від 17.07.2013 № ВМ-0296, укладений між позивачем та контрагентом ТОВ "Комель.ЮА", у розумінні п. 187.9. ст. 187 Податкового кодексу України є довгостроковий, оскільки його виконання - надання послуг з переробки відпрацьованих мастил (олив), можливе лише після спливу близько 20-25 років, тобто у період, що є більшим ніж 1 рік. Тому право на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, за таким договором, можливе лише після фактичного отримання замовником результатів робіт (послуг).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ "Комель.ЮА" за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.11.2013 № 242/25-00/00213428 та встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198 п. 200.1 п. 200.3 абз.а) п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем допущено завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року у розмірі 107 594,61 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 № 0000922510, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 107 595,00 грн та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 797,50 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на те, що він на виконання вимог пункту 2.3 Договору № ВМ-0296 укладеного з ТОВ «Комель.ЮА» про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) здійснив 100% попередню оплату послуг виконавця шляхом безготівкового перерахування сум попередньої оплати на поточний рахунок ТОВ «Комель.ЮА» , а тому право на нарахування податкового кредиту у нього виникло незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду. Крім того вказує, що Договір № ВМ-0296 не відповідає критеріям довгострокового договору, оскільки комплекс послуг, що надає виконавець по утилізації відходів включає цілу низку заходів таких як збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення відпрацьованих мастил і кожна з перелічених послуг може бути надана виконавцем менш ніж за рік.

11. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін з посиланням на необґрунтованість такої скарги. Зазначає, що Договір № ВМ-0296 відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України є довготривалим, що передбачає для замовника виникнення права на віднесення сум до податкового кредиту датою фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит- це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначенні в статті 198 Податкового кодексу України.

12.2. Пункт 187.9 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

12.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Приписи статті 198 Податкового кодексу України визначають дату виникнення права у платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, що пов`язано з датою тієї події, яка відбулася раніше, а саме це дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Однак у випадку укладення довгострокового договору датою виникнення права законодавець пов`язує саме з фактичним отриманням замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Надання виконавцем послуг позивачу за вказаним договором по утилізації відходів, що включає цілу низку заходів таких як збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення відпрацьованих мастил не передбачає поступового (поетапного) виконання умов договору, оскільки етапи надання послуг не відокремленні, не визначенні строки та порядок їх здачі.

Таким чином, право на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, за таким договором, можливе лише після фактичного отримання замовником результатів робіт (послуг).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір від 17.07.2013 № ВМ-0296, укладений позивачем з ТОВ «Комель.ЮА», у розумінні п. 187.9. ст. 187 Податкового кодексу України є довгостроковий, оскільки його виконання - надання послуг з переробки відпрацьованих мастил (олив), можливе у період, що перевищує 1 рік.

17. Таким чином враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на формування податкового кредиту по спірних правовідносинах правило "першої події" не розповсюджується, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 № 0000922510 контролюючим органом прийнято обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 у справі № 808/2412/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду