Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа №559/184/17

адміністративне провадження №К/9901/20120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.09.2017р. (суддя - Ходак С.К.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р. (судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, щодо відмови в переведенні його на інший вид пенсії згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

- зобов`язати Дубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити йому пенсію за віком з 11.08.2016р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією з урахуванням виплаченої за цей період пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідачем протиправно. при розрахунку розміру пенсії за віком, застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, оскільки за призначенням такого виду пенсії він звернувся вперше.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.09.2017р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними дії Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, щодо відмови в переведенні на інший вид пенсії ОСОБА_1 згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»

Зобов`язати Дубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.08.2016р. відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією з урахуванням виплаченої за цей період пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим зроблено помилкові висновки щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

За частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому позивач продовжував працювати.

22.10.2015р. позивач досяг 60-річного віку та відповідно набув права на призначення пенсії за віком. Згідно трудової книжки, наданої ним відповідачу, його страховий стаж на час досягнення 60-річного віку становив 42 роки та 17 днів.

11.08.2016р. позивач звернувся із заявою до відповідача у якій просив перевести його на інший вид пенсії за віком, на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 23.08.2016р. №44/02-20-М відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для переведення його на інший вид пенсії на зазначених в поданій ним заяві умовах, з посиланням на те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, тобто під час такого переведення враховують показник середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн.). Також посилався на те, що новий показник середньої заробітної плати, зокрема за три роки, що передують року звернення, враховують під час первинного призначення пенсії або у разі переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (коли це відбуваєтеся вперше) та за наявності у пенсіонера не менше як 24 місяці страхового стажу набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності.

Враховуючи надані позивачем документи, відповідач обчислив його пенсію за віком у розмірі 1211,68 грн.

Вважаючи, що відповідач при призначенні пенсії за віком невірно визначив показник середньої заробітної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (в рамках цього Закону), на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення. Крім того, після призначення пенсії за вислугою років позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відповідач при обрахунку пенсії позивача повинен був застосувати показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії у відповідності до ст. 40 Закону №1058-ІV, оскільки пенсія позивачу згідно вказаного Закону України була призначена вперше.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що пенсія позивачу була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше. Отже, в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015р. у справі №21-4071а15 та від 31.03.2015р. у справі №21-612а14. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018р. у справі №565/645/17, від 23.10.2018р. у справі №317/4184/16, від 31.05.2019р. у справах №344/7053/17 та №263/16495/16-а, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області - залишити без задоволення, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.09.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017р - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

І.В. Желєзний

В.М. Кравчук