Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №703/526/17

адміністративне провадження №К/9901/24553/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Смілянського міськрайонної суду Черкаської області від 07.04.2017 (в складі головуючого судді Опалинської О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Саприкіної І.В., суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю.) у справі №703/526/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по виплаті пенсії, -

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Смілянське ОУПФУ, відповідач), в якому просила:

- визнати неправомірними дій та бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії в зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Смілянського ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату її пенсії відповідно до довідки ТУ ДСА України в Черкаській області від 13.01.2017 в розмірі 70% від заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.01.2017, починаючи з 01.01.2017, без обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішенняі про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує її право на перерахунок пенсії, набуте в момент призначення пенсії, та передбачене рядом постанов Кабінету Міністрів України. До того ж, суди не врахували рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 щодо визнання неконституційними змін щодо обмеження пенсії максимальним розміром та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 щодо визнання неконституційними обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. На її думку, вказані рішення поширюються і на членів сім`ї померлого судді.

Також зазначає, що не відповідають дійсності посилання судів про повне виконання відповідачем постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2016, якою відповідача зобов`язано здійснити з 22.09.2015 по 01.06.2016 перерахунок та виплату пенсії позивачки, оскільки вказане рішення не зобов`язувало відповідача здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачці з обмеженням максимальним розміром.

Відповідач правом на подання заперечення чи відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивачка є вдовою померлого в 2007 судді Смілянського міськрайонного суду ОСОБА_1 , який був державним службовцем зі статусом судді і мав право на отримання суддівської винагороди чи пенсії державного службовця.

З 14.04.2014 позивачка перебуває на обліку у Смілянському ОУПФУ. Розмір її пенсії згідно з протоколом № 1166 від 23.04.2014 Смілянського ОУПФУ становив 2917,45 грн.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2016 у справі №703/3694/16-а, яка набрала законної сили, зобов`язано Смілянське ОУПФУ здійснити з 22.09.2015 і з 01.06.2016 перерахунок та виплату позивачці пенсії відповідно до ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу», ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції на час звернення позивачки із заявою, ст. 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 28, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 70 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідках ТУ ДСА в Черкаській області №1225-04/16 від 03.08.2016 та №1473-04/16 від 21.09.2016, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до вказаної постанови розмір отримуваної позивачкою пенсії з 22.09.2015 збільшився до 10740 грн.

30.01.2017 позивачка звернулася до Смілянського ОУПФУ із заявою про перерахунок пенсії згідно з додатково наданою довідкою №55/04/17 від 13.01.2017 в розмірі 70 % від заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.01.2017, починаючи з 01.01.2017.

Листом від 10.02.2017 №21/П-10 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку пенсії з посиланням на те, що оскільки згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ «Про державну службу». З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, в ст. 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким вказаний перерахунок пенсії не передбачений.

Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, а тому відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ).

У зв`язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.

Посилання заявниці на порушення ст. 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.

До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв`язку з набранням чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16 та в постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №646/10879/16, від 13.03.2019 у справі 165/2711/16-а.

Розглядаючи вказану касаційну скаргу, колегією суддів взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», в якому суд, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

За таких обставин, враховуючи той факт, що із заявою про перерахунок пенсії позивачка звернулась в січні 2017 року, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо обмеження граничного розміру пенсії позивачки, колегія суддів зазначає таке.

За змістом ст. 2 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VI) в редакції Закону № 911-VІІІ від 24.12.2015, тимчасово у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, у тому числі, Закону України «Про державну службу», не може перевищувати 10740 гривень.

Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

З 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VІІІ від 24 грудня 2015 року частину 7 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 (справа №704/87/17), від 03.04.2018 (справа №361/4922/17), від 15.05.2019 (справа №554/4191/17.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідачем на виконання судового рішення здійснено саме перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу». При перерахунку пенсії позивача Пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Щодо посилань позивачки на стягнення заборгованості по виплаті пенсії, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної вимоги, виходячи з такого.

Стягнення заборгованості по виплаті пенсії в сумі 196357,32 грн за період з 14.04.2014 по 01.03.2017 та звернення до негайного виконання виплати вказаної суми (155727,20 грн - з 14.04.2014 по 22.09.2015, 40630,12 грн - з 22.09.2015 по 01.03.2016), неможливе, оскільки Смілянським ОУПФУ виконано постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2016 у справі №№703/3694/16-а, щодо здійснення з 22.09.2015 і з 01.06.2016 перерахунку та виплату пенсії позивачці та призначено їй пенсію в розмірі 10740 грн з 22.09.2015, правомірно обмеживши її максимальним розміром відповідно до вимог Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011, тому кошти в сумі 40630,12 грн стягненню не підлягають. Іншого зобов`язання відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за період, починаючи із 14.04.2014 по 22.09.2015 постановою суду не передбачено, за таких обставин кошти в сумі 155727,20 грн стягненню із відповідача на користь позивачки також не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від від 08.06.2016 №4-рп/2016, є безпідставним, оскільки вказані рішення стосуються суддів, та не розповсюджуються на правовідносини щодо перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій