Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №826/1294/14

адміністративне провадження №К/9901/1142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє через представника ОСОБА_2 , на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Гарника К.Ю., Добрівської Н.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста з питань додержання законодавства про працю Державної інспекції України з питань праці Савченко Надії Вікторівни (далі - Головний спеціаліст) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Головного спеціаліста по встановленню дотримання норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування в публічному акціонерному товаристві «Київгаз» (далі - ПАТ «Київгаз») згідно з пунктами 1.1.12, 2.1.1, 2.1.2, 3.1.1, 3.1.3, 3.1.6, 3.1.9, 3.2.1, 3.2.2, 4.1.2, 4.1.3, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.4.3, 5.10.1, 5.10.3, 5.10.5, 7.1.1, 7.1.2, 12.3.1.3, 12.3.1.5 акта перевірки від 09 липня 2013 року № 28-26-21/05/30;

- визнати протиправним та скасувати акт перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ПАТ «Київгаз» від 09 липня 2013 року № 28-26-21/05/30 (далі - Спірний акт перевірки) у частині встановлення дотримання норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ПАТ «Київгаз» згідно з пунктами 1.1.12, 2.1.1, 2.1.2, 3.1.1, 3.1.3, 3.1.6, 3.1.9, 3.2.1, 3.2.2, 4.1.2, 4.1.3, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.4.3, 5.10.1, 5.10.3, 5.10.5, 7.1.1, 7.1.2, 12.3.1.3, 12.3.1.5;

- визнати протиправною бездіяльність Головного спеціаліста щодо відмови встановити всі порушення законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ПАТ «Київгаз», викладені у зверненнях ОСОБА_1 від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року, 28 січня 2013 року, в Спірному акті перевірки, внести приписи про усунення цих порушень та вжити заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно з вимогами чинного законодавства;

- стягнути з Головного спеціаліста на користь ОСОБА_1 6746 грн 05 коп. моральної шкоди та 2046 грн 02 коп. матеріальної шкоди, всього - 8792 грн 07 коп.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 грудня 2014 року відмовив у задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 року в іншій справі № 826/14099/13-а, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, підтверджено дотримання відповідачами у вказаній справі вимог законів під час розгляду звернень позивача від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року, 28 січня 2013 року, надано оцінку діям відповідачів при проведенні перевірки, встановлено відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Спірного акта перевірки в частині зазначених позивачем пунктів акта, які заявлені й у даному позові, а також не встановлено порушень прав позивачів, в тому числі Спірним актом перевірки або можливості існування негативних наслідків для позивача у зв`язку зі складанням, у тому числі, зазначеного акта.

На підставі статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у чинній на момент розгляду справи редакції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Крім того, ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, у судовому засіданні 23 грудня 2014 року повернуто представнику позивача заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог від 23 грудня 2014 року, оскільки така заява всупереч положенням статті 137 КАС (у чинній на час розгляду справи в суді редакції) містила зміну і предмету, і підстав адміністративного позову. Згідно ж з частиною першою статті 137 КАС (у чинній на час розгляду справи в суді редакції) до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції. Крім того, зазначив, що для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Втім позивачем не подано жодних доказів, що могли б слугувати належним спростуванням преюдиційних обставин, які встановлені в адміністративній справі № 826/14099/13-а та які мають вирішальне значення для розв`язання цього спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 квітня 2015 року ОСОБА_1 , через представника, звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд. Також позивач не згодна з ухвалою суду першої інстанції, постановленою 23 грудня 2014 року усно (без виходу до нарадчої кімнати) із занесенням її до журналу судового засідання.

У скарзі посилається на те, що відповідно до посадової інструкції від 07 листопада 2012 року Головний спеціаліст не мала повноважень державного інспектора з питань праці, вона мала право брати участь у перевірках, які належать до компетенції відділу, як третя особа, а не як державний інспектор з питань праці. Суди послалися на рішення у справі № 826/14099/13-а, проте, як зазначає скаржник, не врахували, що в цій справі були інші відповідачі, предмет та підстави позову.

Зазначає, що суди не врахували, що передбачене статтею 72 КАС звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Йдеться у скарзі й про те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що апеляційна скарга містила заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 23 грудня 2014 року (постановлену без виходу до нарадчої кімнати). Посилання апеляційного суду на частину четверту статті 195 КАС (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) є безпідставними, оскільки заяву про залучення відповідачів та збільшення (уточнення) позовних вимог від 23 грудня 2014 року було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто ці позовні вимоги були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, судами прийнято судові рішення з порушенням вимог статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки судами не було досліджено жодного доказу у справі, а суд апеляційної інстанції не ознайомився з доводами апеляційної скарги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2015 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Савченко Н.В. наказом Державної інспекції України з питань праці (далі - Держпраці) від 11 червня 2012 року № 042-к призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань додержання законодавства про працю Департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість Держпраці.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року у справі № 826/4510/13-а Міністерством соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) надано доручення від 13 червня 2013 року № 6315/0/14-13/13 Держпраці провести перевірку додержання законодавства про працю ПАТ «Київгаз» по суті звернень ОСОБА_1 від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року та 28 січня 2013 року, а також перевірити діяльність Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві (далі - Територіальне управління) в частині порушених заявницею питань та, у разі виявлених фактів порушень, вжити дієвих заходів реагування. За результатами перевірки надати інформацію Мінсоцполітики щодо застосування дисциплінарних стягнень до винних осіб до 27 червня 2013 року.

Держпраці видала наказ від 18 червня 2013 року № 91 про проведення перевірки додержання законодавства про працю на ПАТ «Київгаз» та направлення від 20 червня 2013 року № 21/05-10 на проведення перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «Київгаз».

09 липня 2013 року Держпраці провела перевірку додержання законодавства про працю на ПАТ «Київгаз», відповідно до питань, викладених у зверненнях ОСОБА_1 від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року та 28 січня 2013 року.

За результатами перевірки Головним спеціалістом складено Спірний акт перевірки та внесено припис від 09 липня 2013 року № 28-26-21/05/30-24 голові правління ПАТ «Київгаз» ОСОБА_3 .

Позивач, вважаючи дії та бездіяльність відповідача при проведенні перевірки протиправними та посилаючись на відсутність у відповідача права на проведення перевірки, звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суди першої та апеляційної інстанцій проаналізували вимоги Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року № 390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603), належним чином дослідили докази у справі, зокрема посадову інструкцію головного спеціаліста відділу з питань додержання законодавства про працю Департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість, затверджену головою Держпраці 07 листопада 2012 року, наказ голови Держпраці від 18 червня 2013 року № 91, направлення на проведення перевірки суб`єкта господарювання від 20 червня 2013 року № 21/05-10, згідно з яким перевірку доручено, в тому числі і відповідачу, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність повноважень на проведення перевірки у головного спеціаліста відділу з питань додержання законодавства про працю Департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість Держпраці Савченко Н.В.

Крім того, суди встановили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 року в іншій справі № 826/14099/13-а, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, підтверджено дотримання відповідачами у вказаній справі вимог законів під час розгляду звернень позивача від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року, 28 січня 2013 року, надано оцінку діям відповідачів при проведенні перевірки, встановлено відсутність підстав для визнання протиправним та скасування Спірного акта перевірки в частині зазначених позивачем пунктів акта, які заявлені й у даному позові, а також не встановлено порушень прав позивачів, в тому числі Спірним актом перевірки, або можливості існування негативних наслідків для позивача у зв`язку зі складанням, зокрема зазначеного акта.

Отже, суди, врахувавши норми статей 11 та 72 КАС (у чинній на момент розгляду справи редакції), дійшли обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 КАС, у чинній на сьогодні редакції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової переоцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що у справі № 826/14099/13-а, на судові рішення в якій суди послалися в цій справі, інші відповідачі, предмет та підстави позову, не спростовує висновків судів попередніх інстанції, оскільки у зазначених рішеннях суди встановили, що: відсутні підстави для визнання протиправним та скасування акта перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 09 липня 2013 року № 28-26-21/05/30 у частині встановлення додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування в ПАТ «Київгаз», а саме пунктами 1.1.12, 2.1.1, 2.1.2, 3.1.1, 3.1.3, 3.1.6, 3.1.9, 3.2.1, 3.2.2, 4.1.2, 4.1.3, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 , 5.1.4, 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.4.3, 5.10.1, 5.10.3, 5.10.5, 7.1.1, 7.1.2 , 12.3.1.3 , 12.3.1.5 (у розглядуваній справі Спірний акт перевірки у цій же частині); відповідачем розглянуті звернення ОСОБА_1 від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року, 28 січня 2013 року (про ці ж звернення йдеться і в справі, що розглядається). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не подано жодного доказу, що міг би слугувати належним спростуванням преюдиційних обставин, які встановлені в адміністративній справі № 826/14099/13-а.

Що стосується доводів скаржника про допущені судом першої інстанції порушення вимог статті 137 КАС (у редакцій чинній до 15 грудня 2017 року) слід зазначити таке.

Відповідно до статті 137 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

За змістом цієї статті суд постановляє одну з двох ухвал: про прийняття заяви про зміну позовних вимог або про відмову у прийнятті такої заяви.

Як видно з матеріалів справи, у заяві ОСОБА_1 про залучення відповідачів та збільшення (уточнення) позовних вимог від 23 грудня 2014 року, серед іншого просила: залучити співвідповідачів: голову Держпраці ОСОБА_4 , першого заступника голови Держпраці ОСОБА_5 ; визнати протиправними дії та рішення: наказ від 18 червня 2013 року № 91 і направлення від 20 червня 2013 року № 21/05-10 голови Держпраці ОСОБА_4 щодо доручення проведення перевірки головним спеціалістам відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та начальнику відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів у Територіальній державній інспекції з питань праці у м. Києві ОСОБА_8 .; зобов`язати першого заступника Держпраці ОСОБА_5 направити на проведення перевірки додержання законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в ПАТ «Київгаз» за зверненнями ОСОБА_1 від 09 квітня, 25 травня, 16 жовтня 2012 року, 28 січня 2013 року посадових осіб Держпраці, які мають відповідні повноваження; стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 моральну та матеріальну шкоду.

Отже, враховуючи те, що заяву було подано під час розгляду справи по суті й у ній йшлося про зміну підстав і предмету позову (зокрема, викладено позовну вимогу про визнання протиправними наказу та направлення на проведення перевірки, зобов`язання направити на проведення перевірки інших посадових осіб, пред`явлено позовні вимоги ще й до інших посадових осіб), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті такої заяви ухвалою, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати.

Отже, у касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів судові рішення постановлені у цій справі.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє через представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко