Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2019 року у справі №820/4756/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

м. Київ

справа № 820/4756/16

адміністративне провадження № К/9901/15442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/4756/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, треті особи - Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківської обласної філії про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Присяжнюк О. В., Бартош Н. С., Мельнікова Л. В.) від 30 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, треті особи - Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківської обласної філії, в якому просив:

- визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду Україні в Червонозаводському районі м. Харкова щодо здійснення відрахувань із пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду Україні в Червонозаводському районі м. Харкова здійснити виплату ОСОБА_1 грошових сум, які незаконно були відраховані з його пенсії, з урахуванням індексу інфляції.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем, на виконання постанови Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 01 липня 2013 року було незаконно проведені утримання в розмірі 20% з пенсії позивача, оскільки у вказаній постанові йдеться про проведення утримань з його заробітку (доходу) до повного погашення боргу за кредитним договором. Проте, пенсійні виплати, у розумінні чинного законодавства, не є ані заробітком, ані доходом, відтак дії відповідача є незаконними.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року частково задоволено адміністративний позов.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду Україні в Червонозаводському районі м. Харкова щодо здійснення відрахувань із пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ від 01 липня 2013 року.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду Україні в Червонозаводському районі м. Харкова повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які були неправомірно відраховані з його пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

4. 25 квітня 2017 року Харківським апеляційним адміністративним судом у судовому засіданні замінено неналежного відповідача - Управління Пенсійного фонду Україні в Червонозаводському районі м. Харкова правонаступником - Слобожанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 21 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишити в силі.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

8. 14 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» надійшли письмові пояснення щодо касаційної скарги ОСОБА_1 , в яких третя особа просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

11. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 820/4756/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.).

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 529/0/78-19 від 30 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

15. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 26 лютого 1982 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слобожанському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності 2 групи від загального захворювання за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17. 02 лютого 2010 року Червонозаводським районним судом м. Харкова у справі № 2-296/09 для виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2009 року у справі № 2-296/09, яке набрало законної сили, видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківське обласне управління заборгованості та судових витрат в розмірі 19174,16 грн., зі строком пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання до 25 грудня 2012 року.

18. Постановою Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 09 березня 2010 року відкрито виконавче провадження ВП № 18110105 на підставі вищезазначеного виконавчого листа.

19. ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Харківської обласної філії до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції подано заяву про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-269/09 від 02 лютого 2010 року без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника та направлення виконавчого листа до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

20. На підставі постанови старшого державного виконавця про здійснення відрахування та виплат із доходу боржника від 01 липня 2013 року у виконавчому провадженні ВП № 18110105, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію в УПФУ Червонозаводського району м. Харкова, звернено стягнення боргу з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику після відрахування податків у розмірі 20 % від заробітку (доходу) боржника, до повного погашення боргу, який становить 19174,16 грн. (борг за кредитним договором та судовий збір) та направлено зазначену постанову для виконання до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

21. Відрахування з пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови від 01 липня 2013 було розпочато з серпня 2013 року в розмірі 20 % щомісячно, у тому числі, 10 % на погашення основного боргу, 10 % - на погашення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а з 01 червня 2015 року - 20 % на погашення основного боргує.

22. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відрахування коштів з його пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що пенсія позивача не є його заробітком або доходом, а відповідачем було самостійно вчинено дії з проведення утримань з пенсії позивача, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в контексті можливості проведення відрахувань з пенсії на підставі судового рішення, виконання якого провадиться в порядку, встановленому законом.

24. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно вчинено дії зі здійснення відрахувань із пенсії ОСОБА_1 , відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, а належним способом відновлення порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти, які були неправомірно відраховані з його пенсії.

25. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що згідно системного аналізу ст. 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження» пенсія боржника є його доходом, на який може бути звернено стягнення державним виконавцем.

26. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснювалися відрахування з пенсії ОСОБА_1 при виконанні постанови державного виконавця від 01 липня 2013 року (чинної на час розгляду цієї справи), яка прийнята на підставі заяви стягувача про звернення стягнення на пенсію боржника, під час виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2009 року, яке набрало законної сили.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

28. Зокрема, скаржник зазначив, що згідно постанови Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 01 липня 2013 року, утримання необхідно проводити «з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику після відрахування податків». На підставі зазначеної постанови було зобов`язано проводити утримання з доходів боржника, які підлягають оподаткуванню.

29. Оскільки, згідно норм чинного законодавства, пенсійні виплати не підлягають оподаткуванню, відтак у відповідача були відсутні підстави для відрахування коштів з пенсії позивача. Крім того, відповідач на власний розсуд витлумачив зміст резолютивної частини постанови державного виконавця від 01 липня 2013 року та фактично змінив порядок стягнення суми боргу в межах виконавчого провадження.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

31. Предметом спору у цій справі є законність дій відповідача під час виконання постанови державного виконавця про здійснення відрахування та виплат із доходу боржника.

32. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV).

34. Відповідно до ст. 5 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

35. Згідно ч. 2, 3 ст. 68 Закону № 606-XIV державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 606-XIV, підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

37. Згідно ч. 6 ст. 70 Закону № 606-XIV звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

38. Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

39. Згідно ст. 90 Закону № 606-XIV за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

40. Із змісту наведених норм слідує, що у процедурі примусового виконання рішень, державний виконавець має право звернути стягнення на пенсію, про що виносить відповідну постанову, яку надсилає для виконання за місцем отримання боржником доходів. При цьому, отримавши вимогу державного виконавця, такі підприємства, установи, організації, фізичні особи та фізичні особи-підприємці зобов`язані її виконати.

41 Доводи касаційної скарги, Суд не може вважати обґрунтованими та такими, що свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення, оскільки виконання законних вимог державного виконавця, викладених у постанові, прийнятої відповідно до вимог ст. 68, 69 Закону № 606-XIV, не може ставитись у залежність від трактування та тлумачення понять та термінів, які вживаються у таких постановах. Крім того, відповідач у цій справі обмежений у праві на власний розсуд вирішувати питання виконання законних вимог державного виконавця, оскільки це прямо заборонено вимогами законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини.

42.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

43. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

44. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

45. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

46. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

47. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 820/4756/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов