Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №812/1044/16

адміністративне провадження №К/9901/19180/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 (суддя - Смішлива Т.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя -Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі № 812/1044/16 за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку) від 04.08.2016 № 0002941203 про застосування штрафу в сумі 19070,86 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 та прийняти у справі нове рішення , яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» посилається на те, що суди попередньої інстанції не надали належної правової оцінки доводам позивача стосовно того, що статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на момент порушення справи про банкрутство) передбачено вичерпний перелік на які не поширюється дія мораторію. Також посилання судів першої та апеляційної інстанцій на частину першу статті 23 цього ж Закону є помилковими з огляду на той факт, що в даній нормі закону йде мова про господарські санкції неустойку (штраф, пеню), проценти та інші економічні санкції, що є відмінним від штрафу, передбаченого спірним рішенням.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ в Сєвєродонецьку проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по екологічному податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» за 2016 рік.

За результатами вказаної перевірки ДПІ в Сєвєродонецьку складено акт від 15.07.2016 за № 1063/12-14-12-03/00131050, в якому відображено висновок про порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань, зокрема по екологічному податку в сумі 95354,29 грн. (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, за I квартал 2016 року) протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 250.2 статті 250 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ в Сєвєродонецьку прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 № 0002941203, відповідно до якого за затримку на 40 днів сплати грошового зобов`язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднень в сумі 95354,29 грн. нараховано штраф 20 % у розмірі 19070,86 грн.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Строки сплати самостійно узгодженого платником податків податкового зобов`язання передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об`єктів.

Під час судового розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заперечувався факт несвоєчасної сплати грошового зобов`язання по екологічному податку. Водночас, останній вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з екологічного податку у спірний період, оскільки у вказаний період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду Луганської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 03.01.2013 у справі № 913/40/13-г.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство позивача) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати, після настання встановленого строку, існуючі зобов`язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв`язку з чим у нього виникають права та обов`язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), в т. ч. і штрафних санкцій, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України.

Даний висновок також кореспондує зі змістом частиною першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов`язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012, 26.05.2013 (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно). У цих рішеннях суд зазначив, що за змістом наведених норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв`язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов`язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, враховуючи встановлені обставини щодо порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов`язань у І кварталі 2016 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов`язань не розповсюджується.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та правомірність нарахування штрафу згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду