Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.05.2022 року у справі №580/1853/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 580/1853/21

адміністративне провадження № К/9901/47544/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», третя особа: ОСОБА_2 ,

про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді: Гаврилюка В.О. від 6 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Грибан І.О., Парінова А.Б. від 8 грудня 2021 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - КП «Київреклама», відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа), в якому просить:

- визнати протиправними дії КП «Київреклама» по необґрунтованому демонтажу і незаконному вилученню майна ФОП ОСОБА_1 : вивіски з підсвічуванням «Готель Лайм», розміром 0,75 на 2,75 метрів; п?яти фігурних елементів фасаду; п?яти елементів фасаду розміром 1,5 на 5 метрів, виготовлених із екобонду; п?яти датчиків світла; п?яти трансформаторів; одного телевізійного блоку; тридцяти LED елементів; каркасу фасаду; десяти декоративних елементів фасаду; п?яти штук елементів кріплення, однієї відеокамери;

- зобов?язати КП «Київреклама» у десятиденний термін із дня винесення судового рішення безоплатно повернути власнику незаконно демонтоване і протиправно вилучене майно, що було розміщене на фасаді готелю « Лайм » та відновити становище, яке існувало до порушення майнових прав і законних інтересів ФОП ОСОБА_1 , установити і змонтувати незаконно демонтовані і протиправно конфісковані матеріальні цінності на попереднє місце їх розміщення фасад готелю « Лайм ».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що посадові особи відповідача при здійсненні демонтажу діяли без урахування усіх обставин і законодавчих норм, які забороняють демонтаж вивісок і приватного обладнання без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ця дія (демонтаж), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до необґрунтованого і протиправного демонтажу та до рейдерського захоплення приватного демонтованого майна позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії КП «Київреклама», які полягають у проведенні 25 лютого 2021 року демонтажу майна, що було розміщене на фасаді готелю «Лайм» за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16; зобов?язано КП «Київреклама» безоплатно повернути демонтоване майно, що було розміщене на фасаді готелю « Лайм », та встановити і змонтувати його на попереднє місце розміщення. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки вивіска з написом «Готель «Лайм» та інше демонтоване майно позивача не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, тому такі вивіски не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, КП «Київреклама» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, а саме - положення пункту 7 частини першої статті 4, частини четвертої статті 46 та пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки розглянули справу, яка, на думку скаржника, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

7. Скаржник вважає, що неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищезазначених норм процесуального права зумовлено тим, що судами не враховано правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 листопада 2018 року у справі № 910/2145/18, від 27 листопада 2018 року у справі № 910/2686/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 826/10330/17, про те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність у однієї із сторін у спірних правовідносинах ознаки суб?єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

8. За твердженням скаржника, КП «Київреклама» не є органом влади чи місцевого самоврядування та не виконує жодних функцій дозвільного органу чи органу державного нагляду (контролю), виконання владних повноважень йому не делегувалось, а тому відповідач є суб?єктом господарювання, заснованим на праві комунальної власності територіальної громади м. Києва.

9. Між іншим, скаржник зауважує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - положення статей 71 та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 1 та 16 Закону України «Про рекламу», статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пунктів 2, 24, 44 та 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), пункту 14.1.3 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (далі - Правила благоустрою), пунктів 1.5, 2.1.11 та 4.3.6 Порядку утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2003 року № 220/1094 (далі - Порядок № 220/1094), пунктів 1.7.1, 1.7.2, 2.1.2, 2.6.2, 2.6.3, 3.1-3.3, 3.5, 3.12 та 3.13 Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 224/2446 (далі - Порядок № 224/2446), унаслідок чого, на думку скаржника, суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що позивачем на фасаді готелю «Лайм» було розміщено вивіски, а не рекламні засоби.

10. Від ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу КП «Київреклама», у яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильного висновку про те, що вивіска з написом «Готель «Лайм», що розміщена на фасаді готелю « Лайм » за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16 , не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу», а тому її розміщення не потребувало отримання спеціального дозволу.

11. Крім того, у відзивах на касаційну скаргу наголошується на тому, що оскільки КП «Київреклама» виконує делеговані владні функції, зокрема, щодо демонтажу об?єктів зовнішньої реклами, воно є суб?єктом владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, що спростовує, на думку ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доводи скаржника про те, що спір у цій справі не належить до публічно-правового.

13. Також позивач у відзиві на касаційну скаргу зауважує, що правильним є врахування судами першої та апеляційної інстанцій порушення відповідачем процедури проведення демонтажу, яка виразилась у тому, що демонтажу повинно було передувати винесення припису з відповідними вимогами, що надало б позивачу можливість оскаржити вказаний припис та попередити демонтаж правомірно встановленої, на думку позивача, вивіски.

14. З огляду на вищезазначене, позивач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу КП «Київреклама» просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Касаційну скаргу подано 24 грудня 2021 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 580/1853/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для надання відзиву на касаційну скаргу КП «Київреклама».

17. Від позивача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за їх участі засобами відеоконференцзв?язку, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 31 березня 2020 року управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видало наказ № 450 про демонтаж рекламних засобів, в якому зазначено, що відповідно до пунктів 3.5, 3.6, 3.8 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 5 лютого 2019 року № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25 лютого 2019 року за № 34/2211 (далі - Порядок № 207), наказано директору комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київреклама забезпечити демонтаж рекламних засобів у кількості 63 одиниці згідно з додатком до цього наказу, зокрема за адресою: вул. Печерська, 16 в Шевченківському районі м. Києва.

19. 25 лютого 2021 року відповідачем на підставі вищезазначеного наказу здійснений демонтаж майна, яке було розміщене на фасаді готелю « Лайм » за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на таке.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій правил адміністративної юрисдикції, з огляду на недотримання, на думку скаржника, судами норм процесуального права, а саме - положень пункту 7 частини першої статті 4, частини четвертої статті 46 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

29. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку адміністративного судочинства, не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 13 листопада 2018 року у справі № 910/2145/18, від 27 листопада 2018 року у справі № 910/2686/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 826/10330/17, про те, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність у однієї із сторін у спірних правовідносинах ознаки суб?єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

31. Таким чином, одним із критеріїв віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб?єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

32. Приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб?єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб?єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

33. У справі, що розглядається, скаржник стверджує, що КП «Київреклама» не є суб?єктом владних повноважень у розумінні вищезазначеної норми КАС України, оскільки не виконує жодних власних або делегованих владних повноважень.

34. Однак колегія суддів не погоджується з такими твердженнями з огляду на таке.

35. Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв?язку.

Зокрема, цією статтею врегульовано право виконавчих органів відповідних рад на організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, тощо.

36. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

37. Частиною першою статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що елементами (частинами) об?єктів благоустрою є, зокрема, засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами та малі архітектурні форми. Крім того, частиною другою цієї ж статті передбачено, що до малих архітектурних форм належать, зокрема, інформаційні стенди, дошки, вивіски.

38. У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли щодо правомірності здійснення КП «Київреклама» демонтажу елементів благоустрою, що були розміщені на фасаді готелю «Лайм» за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, та їх повернення на попереднє місце розташування.

39. Оскільки КП «Київреклама» стверджує, що демонтовані елементи благоустрою мали ознаки зовнішньої реклами, тому повноваження відповідача визначені, зокрема, Порядком № 207.

40. У розумінні абзацу дев?ятнадцятого пункту 1.7 розділу І Порядку № 207 самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без виданого у встановленому порядку дозволу.

41. Згідно з положеннями підпунктів 1.10.9, 1.10.13 пункту 1.10 розділу І Порядку № 207 За результатами здійснення контролю за додержанням вимог щодо розміщення зовнішньої реклами відповідно до цього Порядку звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення виявлених порушень у встановлений нею строк; у встановленому порядку приймає рішення про демонтаж рекламного засобу та організовує проведення відповідних робіт.

42. Підпунктами 1.12.1 та 1.12.2 пункту 1.12 Порядку № 207 встановлено, що КП «Київреклама», зокрема, здійснює обстеження місць розміщення рекламного засобу (зокрема і місць, де планується їх розміщення) відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів, погоджень, вимог їх розміщення та експлуатації, укладених договорів тимчасового користування місцями, складає акти обстежень та надає Робочому органу матеріали щодо осіб, які порушили вимоги, встановлені цим Порядком, та пропозиції з питань розміщення рекламного засобу; організовує або здійснює демонтаж рекламних засобів згідно з ним Порядком.

43. Демонтаж відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Порядку № 207 означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.

44. Пунктом 3.3 Порядку № 207 передбачено, що демонтаж рекламних засобів здійснюється відповідно до цього Порядку, зокрема, у разі виявлення самовільно встановлених рекламних засобів.

45. Відповідно до пункту 3.5 Порядку № 207 у разі потреби демонтажу рекламних засобів Робочий орган складає перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» або балансоутримувача місця розташування рекламного засобу для забезпечення його виконання.

Накази про демонтаж розміщуються на офіційному сайті Робочого органу.

46. Згідно з пунктом 3.6 Порядку № 207 у випадках, зазначених у пункті 3.3, крім випадку, коли власника рекламного засобу неможливо встановити, розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно за власний рахунок в термін, вказаний у Вимозі Робочого органу, демонтує рекламний засіб та проводить відновлення порушеного благоустрою на місці його розміщення (встановлення).

Демонтаж рекламних засобів здійснюється без направлення Вимоги, якщо розповсюджувач зовнішньої реклами або його адреса не встановлені.

47. Пунктами 3.7-3.9 Порядку № 207 передбачено, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов?язаний усунути порушення, визначені у Вимозі. Термін усунення порушень визначається у Вимозі, але не може бути меншим, ніж три робочі дні з дати її отримання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов?язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення у письмовій формі в термін, визначений Вимогою.

48. Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, визначений у Вимозі, демонтаж рекламних засобів здійснює КП «Київреклама», інші підрядні організації на підставі укладених з КП «Київреклама» договорів або балансоутримувач місця розміщення рекламних засобів.

49. Організацію демонтажу або демонтаж здійснює КП «Київреклама» або балансоутримувач місця на підставі наказу Робочого органу відповідно до цього Порядку.

50. Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що характер повноважень КП «Київреклама», визначених Порядком № 207, щодо організації та здійснення демонтажу зовнішньої реклами свідчить про їх публічно-правову природу; такі повноваження фактично є делегованими публічно-владними повноваженнями, оскільки вони реалізуються на виконання виконавчо-розпорядчого документа суб?єкта владних повноважень (наказу Робочого органу про демонтаж), їх реалізація передбачає можливість застосування державного примусу, а рішення, що приймаються у процесі виконання цих повноважень є обов?язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

51. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що КП «Київреклама» у спірних правовідносинах реалізовує владні повноваження, а тому твердження скаржника про неналежність спору, що виник між сторонами, до публічно-правового на підставі того, що відповідач не є суб?єктом владних повноважень, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеними положеннями законодавства.

52. Висновок про те, що дії органів у сфері благоустрою населеного пункту, зокрема, щодо демонтажу окремих елементів благоустрою, здійснюються ними як суб?єктами владних повноважень та у чітко визначеному порядку, та є публічно-правовими, а тому звернення до суду з метою їх оскарження зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 910/2145/18, від 27 листопада 2018 року у справі № 910/2686/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 826/10330/17.

Тому скаржник помилково посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у вищезазначених постановах, оскільки такі висновки підтверджують дотримання судами першої та апеляційної інстанцій правил адміністративної юрисдикції під час розгляду цієї справи.

53. Іншим доводом касаційної скарги є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 71 та 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 1 та 16 Закону України «Про рекламу», статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пунктів 2, 24, 44 та 48 Типових правил, пункту 14.1.3 Правил благоустрою міста Києва, пунктів 1.5, 2.1.11 та 4.3.6 Порядку № 220/1094, пунктів 1.7.1, 1.7.2, 2.1.2, 2.6.2, 2.6.3, 3.1-3.3, 3.5, 3.12 та 3.13 Порядку № 224/2446, що призвело, на думку скаржника, до необґрунтованого висновку судів про те, що позивачем на фасаді готелю «Лайм» було розміщено вивіски, а не рекламні засоби.

54. Отже, вирішальним питанням, що має значення для правильного вирішення справи, є питання розмежування об?єкта зовнішньої реклами та інформаційної вивіски.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

55. Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

56. Частиною першою статті 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

57. Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

58. Положеннями частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

59. У пункті 2 Типових правил визначено поняття:

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об?ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

- вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб?єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

60. За приписами пункту 48 Типових правил вивіски чи таблички:

- повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов?язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;

- не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;

- не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об?єктах незавершеного будівництва;

- площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Забороняється вимагати від суб?єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

61. Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 224/2446 даним Порядком врегульовано відносини, що виникають у зв?язку з розміщенням вивісок у м. Києві, розміщення яких передбачено законодавством України, визначає процедуру розміщення вивісок та регулює правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, що виникають у процесі розташування вивісок на території м. Києва, регламентує загальні вимоги до вивісок, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку та розроблений з метою забезпечення благоустрою, захисту культурних та майнових інтересів територіальної громади м. Києва, юридичних і фізичних осіб, у власності чи користуванні яких є будинки, будівлі, споруди, на яких розміщуються вивіски, поліпшення зовнішнього вигляду міського середовища та врегулювання порядку розміщення вивісок.

62. Відповідно до пункту 1.5 розділу І Порядку № 224/2446 дія Порядку не поширюється на відносини, що виникають у зв?язку з розміщенням зовнішньої реклами у м. Києві.

63. Згідно із пунктом 1.6 розділу І Порядку № 224/2446 розміщення вивісок з порушенням цього Порядку забороняється.

64. Підпунктом 1.7.1 пункту 1.7 розділу I Порядку № 224/2446 визначено, що вивіска (інформаційна вивіска) - мала архітектурна форма, конструктивний елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі або яка має право його використання, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, яка розміщена на зовнішній поверхні фасаду будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Вивіска не може містити переліку товарів і послуг, меню та іншої інформації, яка не підлягає обов?язковому оприлюдненню відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», не може містити закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо товару.

65. Підпунктом 1.7.2 пункту 1.7 розділу I Порядку № 224/2446 визначено місце розміщення вивіски.

66. Відповідно до підпункту 2.4.1 пункту 2.4 розділу ІІ Порядку № 224/2446 вивіска може бути виготовлена у вигляді окремих об?ємних літер, прикріплених безпосередньо на стіні (рекомендується у разі короткого напису).

67. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб?єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу».

68. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 323/1360/17(2-а/323/37/17), від 18 грудня 2019 року у справі № 809/459/18 та від 25 березня 2020 року у справі № 461/4489/16-а.

69. Судами попередніх інстанцій на підставі дослідження актів демонтажу, фотознімків з місця демонтажу встановлено, що на фасаді будівлі, що знаходиться за адресою: вулиця Печерська, 16 в місті Києві, була розмішена вивіска з написом «Готель «Лайм», що носить інформаційний характер про зареєстроване найменування особи, не містить закликів до придбання товару чи надання послуги, не є інформацією, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару (послуги), така вивіска розміщена не вище поверху, де знаходиться приміщення, що використовується як готель «Лайм».

70. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що елемент благоустрою з написом «Готель «Лайм», розміщений на фасаді будівлі, що знаходиться за адресою: вулиця Печерська, 16 в місті Києві не може вважатись зовнішньою рекламою у розумінні статей 1, 9 та 16 Закону України «Про рекламу» та Типових правил, а є саме вивіскою, а тому її розміщення не потребувало отримання спеціального дозволу.

71. Крім того, колегія суддів враховує, що у разі наявності зауважень до розмірів, місця розташування чи інших вимог до вивіски, КП «Київреклама» слід керуватися спеціальним порядком, встановленим для демонтажу вивісок.

72. Зокрема, на виконання пункту 49 Типових правил демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:

- припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;

- невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;

- порушення благоустрою території.

73. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

74. Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку № 224/2446 обстеження місць розміщення вивісок у м. Києві здійснює Робочий орган та/або КП «Київреклама», яке надає матеріали обстежень до Робочого органу для вжиття заходів реагування».

75. Згідно з пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 224/2446 відповідальність за розміщення та технічний стан вивіски (міцність, стійкість, безпеку, санітарний стан, відповідність ескізу, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу вивіски), порушення вимог техніки безпеки під час її розташування та експлуатації, а також за погодження її розміщення з власником (співвласниками) та балансоутримувачем будинку, будівлі, споруди несе власник вивіски згідно із законодавством.

76. За приписами пункту 5.1. розділу V Порядку № 224/2446 демонтаж вивісок здійснюється у разі, зокрема, невідповідності розміщення вивіски вимогам цього Порядку, архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам, правилам, санітарним нормам або технічний стан яких створює загрозу життю чи здоров?ю людей та/або заподіяння шкоди третім особам.

77. Пунктом 5.2. розділу V Порядку № 224/2446 передбачено, що у разі невідповідності розміщення вивіски вимогам цього Порядку, іншим нормативно-правовим актам, державним нормам та стандартам, а також розміщення вивіски з відхиленнями від заявлених характеристик, розмірів та ескізу власник (користувач) вивіски має усунути порушення або забезпечити демонтаж вивіски (у разі неможливості усунення невідповідностей) власними коштами на вимогу Робочого органу про усунення порушень.

Термін усунення порушення зазначається у вимозі, але не може бути меншим ніж три робочі дні з дати її отримання. Власник (користувач) вивіски зобов?язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення в письмовій формі в термін, визначений вимогою. До вимоги додається акт, в якому зафіксовано виявлені порушення, за підписом уповноваженої особи, яка виявила та зафіксувала порушення.

Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представникові власника (користувача) вивіски особисто під підпис.

Усі вимоги оприлюднюються на офіційному вебсайті Робочого органу одночасно з направленням вимоги в письмовій формі поштою.

Власник (користувач) вивіски вважається повідомленим належним чином про вимогу щодо усунення порушень під час розміщення та експлуатації вивіски, якщо рекомендоване повідомлення направлено за адресою місцезнаходження власника (користувача) вивіски згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Для реалізації положень цього Порядку в разі направлення вимоги рекомендованим листом днем належного повідомлення про усунення порушень під час розміщення та експлуатації вивіски вважається десятий робочий день з дати здійснення поштового відправлення та дати оприлюднення вимоги відповідно до абзацу четвертого цього пункту Порядку.

78. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено наявність підстав для демонтажу вивіски, зокрема, з підстав її невідповідності встановленим вимогам, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії відповідача з проведення демонтажу вивіски з написом «Готель «Лайм» на фасаді готелю «Лайм» за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправними.

79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов?язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов?язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

81. Водночас зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

82. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

84. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа