ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9959/18

адміністративне провадження № К/9901/35117/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/9959/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування постанови,

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», в інтересах якого діє адвокат Васільєв Віталій Олександрович,

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року, ухвалене колегією суддів у складі: головуючого судді: Мазур А.С., суддів: Васильченко І.П. та Літвінової А.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді: Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - позивач, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМ України), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову КМ України від 26 жовтня 2016 року № 853 «Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій» (далі - Постанова № 853).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття КМ України оскаржуваної постанови щодо внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій стосовно встановлення норми про те, що «остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу» без дотримання державою строків проведення компенсацій є дискримінаційним по відношенню до позивача.

2.1. Свою незгоду із цими змінами позивач мотивує тим, що відносини з відшкодування місцевими бюджетами надавачам послуг вартості спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу за рахунок субвенцій із державного бюджету, які в подальшому за правилами, установленими умовами Примірного договору, затвердженого постановою КМ України № 444 (в редакції Постанови № 853), мають бути перераховані позивачем на рахунок НАК «Нафтогаз України» відповідно до механізму, установленого Порядком № 20, регулюються бюджетним законодавством, і є для позивача такими, на які останній не може впливати. Позивач наголошує, що кошти, які він повинен сплатити ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за придбаний природний газ, що реалізовується для побутових потреб населення, в тому числі пільгових категорій громадян та громадян, що отримують субсидію, формуються з коштів, отриманих ним з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету за реалізований пільговим категоріям громадян природний газ.

2.2. За твердженням позивача інші джерела фінансування для покриття його витрат, понесених у зв`язку із придбанням природного газу для забезпечення потреб пільгових категорій населення та громадян, які отримують субсидію, крім тих, що надходять відповідно до Порядку № 20, відсутні.

2.3. Оскільки на практиці систематично має місце затримка фінансування бюджетними установами коштів в рахунок погашення спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу, то встановлення оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України 90-денного строку для сплати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вищевказаних, коштів не відповідає умовам фактичних строків проведення розрахунків.

2.4. Тож установлення означеного строку позивач вважає порушенням: пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови, що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; а також статті 2 Закону № 329-VIII, відповідно до якої рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації, які поширюється також на суб`єктів ринку природного газу у випадках, передбачених цим Законом.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП від 16 травня 2017 року № 653 (раніше - на підставі ліцензії серії АЕ № 295559, переоформленої рішенням НКРЕКП від 01 вересня 2015 року № 2248).

4. Позивач є суб`єктом ринку природного газу (постачальником), на якого Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМ України від 22 березня 2017 року №187 (далі - Положення № 187), а до цього Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2015 року № 758 (далі - Положення № 758, втратило чинність) покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

5. Пунктом 3 Положення № 758 на НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктом 9 і 10 цього Положення.

6. Згідно з пунктом 10 Положення № 758 купівля-продаж природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником природного газу із спеціальними обов`язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником природного газу із спеціальними обов`язками, що затверджується КМ України. Аналогічне положення закріплено у пункті 11 Положення 187.

7. Примірний договір купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затверджено постановою КМ України від 13 липня 2016 року № 444.

8. На підставі Примірного договору позивач уклав з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договір купівлі-продажу природного газу від 28 жовтня 2016 року № 16-405-Н.

8.1. Згідно з пунктами 1.1 та 2.1. указаного договору продавець (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») зобов`язується передати покупцеві (ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») у 2016-2017 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах цього договору; природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

8.2. Пунктом 6 указаного договору визначено порядок та умови проведення розрахунків між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України», які відтворюють порядок та умови проведення розрахунків покупцем за придбаний природний газ, визначений пунктом 20 Примірного договору, відповідно до якої:

«Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, на підставі акта приймання-передачі природного газу.

Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМ України від 11 січня 2005 року №20 (далі - Порядок № 20)».

9. Постановою № 853 пункт 20 Примірного договору викладено в новій редакції, а саме:

« 20. Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, на підставі акта приймання-передачі природного газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМ України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88; 2009 р., № 5, ст. 123; 2011 р., № 5, ст. 249), протягом 90 днів починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі коли продавець протягом п`яти робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують такий п`ятиденний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті за процедурою, передбаченою Порядком, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків (в тому числі коригуючі акти), передбачений абзацом четвертим цього пункту, до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому у разі, коли покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння розрахунків (в тому числі коригуючі акти) пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині суми, зазначеної в такому акті звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актах), буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного акта звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 відсотків річних, а також інфляційних нарахувань на суму, зазначену в такому акті звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актах), на період з дати надання акта звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком, і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом третім цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».

10. Згідно з пояснювальною запискою до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 853, прийняття цього нормативно-правового акту обумовлене виявленням проблемних питань, пов`язаних із укладенням та реалізацією договорів в частині здійснення розрахунків за природний газ, та необхідністю удосконалення положень Примірного договору.

11. У зв`язку з цими змінами пункт 6 договору купівлі-продажу природного газу між позивачем та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 28 жовтня 2016 року № 16-405-Н приведено у відповідність до цих змін, а згодом між тими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу від 12 квітня 2017 року № 17-204-Н з аналогічним змістом пункту 6.

12. На виконання умов згаданих договорів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року передало ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» природний газ для постачання побутовим споживачам на загальну суму 5 037 348 130,59 грн., з яких 2 775 760 960,68 грн відшкодовано державою за рахунок пільг, субсидій та компенсацій за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМ України від 11 січня 2005 року № 20 (далі - Порядок № 20), з квітня по вересень 2017 року - 702 047 218,92 грн.

13. У квітні 2018 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовами до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені у розмірі 204 587 901,62 грн. за договором від 28 жовтня 2016 року №16-405-Н (справа № 904/1685/18) та за договором від 12 квітня 2017 року № 17-204-Н (справа № 904/1210/18) у зв`язку з несвоєчасними розрахунками за придбаний газ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

15. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що хоча процедура повернення коштів постачальникам природного газу для побутових потреб пільгових категорій населення та громадян, які отримують субсидію, складається з декількох етапів за участі декількох учасників, установлений КМ України строк (90 днів, які відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу) є достатнім для отримання постачальником природного газу для побутових потреб населення коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення вартості природного газу, спожитого пільговою категорією громадян та громадянами які отримують субсидії, та в подальшому для остаточного розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз» з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій.

15.1. Окремі випадки несвоєчасного перерахування позивачу коштів за надані за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення вартості природного газу, спожитого пільговою категорією громадян та громадянами, які отримують субсидії, якими позивач обґрунтовує свої доводи про недостатність 90-денного строку для вищевказаних розрахунків з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», на думку суду, свідчать лише про неналежне виконання окремими органами виконавчої влади покладених на них відповідними законодавчими актами завдань та функцій, та не є доказами необґрунтованого встановлення КМ України строку для проведення розрахунків за придбаний газ між постачальниками природного газу та ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

15.2. За висновком суду, зміни, внесені оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України до пункту 20 Примірного договору в частині встановлення для розрахунків постачальників природного газу з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 90-денного строку, починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, не є дискримінаційними стосовно позивача, оскільки не призводять до встановлення: 1) юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків позивача, який є відмінним від обсягу прав та обов`язків інших осіб у подібних ситуаціях, 2) юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків позивача, який є таким, як і обсяг прав та обов`язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу. Оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не надає жодних переваг іншим постачальникам природного газу зі спеціальними обов`язками, усі вони разом із позивачем перебувають у рівних умовах щодо укладення договору купівлі-продажу газу для побутових потреб населення.

15.3. Поряд із вищенаведеним суди попередніх інстанцій врахували, що не погоджуючись із 90-денним строком, починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, для розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», встановленим абзацом третім пункту 20 Примірного договору в редакції оскаржуваної постанови, позивач просить визнати протиправною та скасувати Постанову № 853 в цілому, тобто й інші абзаци пункту 20 Примірного договору. Проте жодних доводів щодо протиправності решти приписів пункту 20 Примірного договору позов не містить, що також свідчить про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови КМ України в цілому.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

16. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», в інтересах якого діє адвокат Васільєв В.О., у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року і ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: Постанови № 853, Постанови КМ України від 11 січня 2005 року №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок № 20), Постанови КМ України від 01 жовтня 2015 року №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі - Положення № 758), статті 2 Закону № 329-VIII, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також порушили норми процесуального права, а саме статті 2 6 КАС України.

17.1. Скаржник не погоджується зі змінами, внесеними оспорюваною Постановою № 853 до пункту 20 Примірного договору, в частині, що стосується встановлення строків розрахунків покупців природного газу з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки кошти, які позивач повинен сплатити ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за придбаний природний газ, який він у подальшому реалізує для побутових потреб населення, в тому числі пільгових категорій громадян та громадян, що отримують субсидію, формуються з коштів, отриманих ним з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету за реалізований пільговим категоріям громадян природний газ, і які (кошти) у вигляді субвенції з державного бюджету позивач, як правило, отримує несвоєчасно, що, в свою чергу, унеможливлює своєчасний розрахунок з ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

17.2. Оскільки, за твердженням скаржника, на практиці систематично має місце затримка фінансування бюджетними установами коштів в рахунок погашення спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу, то норми оспорюваної Постанови № 853, які передбачають встановлення 90-денного строку для сплати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вищевказаних коштів, не відповідають умовам фактичних строків проведення таких розрахунків та є дискримінаційними по відношенню до позивача.

17.3. Скаржник зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди, погодилися що остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій, визначений Порядком № 20 має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, але при цьому, на переконання скаржника, не врахували, що сам Порядок № 20 не містить кінцевих строків розрахунків. Скаржник наголошує, що розрахунки проводяться значно пізніше 90 днів не з вини покупця природного газу, а через неналежне фінансування Державою взятих на себе зобов`язань і покупець природного газу жодним чином не може впливати на прискорення фінансування Державою взятих на себе зобов`язань задля здійснення розрахунків з продавцем природного газу у встановлені договором строки.

17.4. Крім того, на думку скаржника, погоджуючись з тим, що остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій визначений Порядком № 20 має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, суди допустили неправильне застосуванням статті 2 Закону № 329-VIII, відповідно до якої рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації, які поширюється також на суб`єктів ринку природного газу у випадках, передбачених цим Законом.

17.5. Підсумовуючи наведене, скаржник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанції статей 2 6 КАС України у наслідок незабезпечення його на ефективний захист його порушених прав

18. 21 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15 квітня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

21. 18 січня 2021 року від КМ України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

21.1. Зокрема, відповідач наполягає, що оскаржувана Постанова № 853 прийнята КМ України в межах повноважень та відповідно до законів з метою урегулювання питання забезпечення безперебійного постачання природного газу побутовим споживачам. Відповідач зазначає, що на підставі частини другої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) КМ України або уповноважені ним або законом органи виконавчої влади має право рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 179 ГК України при укладенні договору купівлі-продажу природного газу сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені Примірним договором або доповнювати його зміст.

21.2. Заперечуючи проти доводів скаржника щодо дискримінаційного характеру оспорюваної Постанови № 853, відповідач вказує на те, що норми Порядку №256 містять чіткий та послідовний ланцюг дій, за яким компанії, що надають житлово-комунальні послуги (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу) отримують кошти на погашення вартості спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету не пізніше 27 числа місяця, що настає за звітним періодом, тому встановлення 90-денного строку для сплати, на переконання відповідача, є таким, що відповідає умовам фактичних строків проведення розрахунків.

21.3. Крім того, відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, оскільки оспорюваним ним редакція пункту 20 Примірного договору втратила чинність у зв`язку із внесенням до нього змін Постановою КМ України від 11 січня 2018 року № 25 «Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій». Скасування ж нормативно-правового акту, який втратив чинність, з моменту його прийняття, як просить позивач, відповідач вважає порушенням принципу верховенства права.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 29 грудня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносин.

24. Скаржник у касаційні скарзі не погоджується зі змінами, внесеними оскаржуваною постановою КМ України до пункту 20 Примірного договору, в частині, що стосується встановлення строків розрахунків покупців природного газу з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки кошти, які позивач повинен сплатити ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за придбаний природний газ, який він у подальшому реалізує для побутових потреб населення, в тому числі пільгових категорій громадян та громадян, що отримують субсидію, формуються з коштів, отриманих ним з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету за реалізований пільговим категоріям громадян природний газ, і які (кошти) у вигляді субвенції з державного бюджету позивач, як правило, отримує несвоєчасно, що, в свою чергу, унеможливлює своєчасний розрахунок з ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

25. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

26. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, визначаються Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

27. Частиною першою статті 11 Закону № 329-VIII визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених КМ України, після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.

Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

28. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу (частина друга статті 11 Закону № 329-VIII).

29. Механізм покладення спеціальних обов`язків передбачає покладення державою спеціальних обов`язків на окремих учасників ринку з метою досягнення певної мети - захисту загальносуспільних інтересів (наприклад, захисту населення від стрімкого підвищення цін на природний газ, стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів). Застосування державою таких застережних заходів має на меті компенсувати негативні наслідки впровадження нових ринкових правил у сфері постачання природного газу.

30. Відповідно до пункту 3 Постанови КМ України від 01 жовтня 2015 року N 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (Положення N 758) на НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктом 9 і 10 цього Положення.

31. Згідно з пунктом 10 Положення № 758 та Додатком 1 до нього на ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», як на постачальника природного газу, покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

32. Відповідно до пункту 14 цього Положення, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

33. Оскаржуваною Постановою № 853 пункт 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затверджено постановою КМ України від 13 липня 2016 року № 444, викладено в новій редакції.

34. У цій справі суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що не погоджуючись із 90-денним строком, починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, для розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», встановленим абзацом третім пункту 20 Примірного договору в редакції оскаржуваної постанови, позивач просив визнати протиправною та Постановою № 853 в цілому, однак, жодних доводів щодо протиправності інших абзаців пункту 20 Примірного договору, у редакції Постанови № 853, позов не містив, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови КМ України в цілому.

35. Суди попередніх інстанцій також правильно не взяли до уваги доводи відповідача про безпідставність позовних вимог позивача з огляду на те, що на час звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови пункт 20 Примірного договору уже діяв в іншій редакції у зв`язку із внесенням до нього змін постановою КМ України від 11 січня 2018 року № 25 «Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій» (далі - Постанова № 25).

36. По-перше, втрата чинності у зв`язку із прийняттям Постанови № 25 окремих положень пункту 20 Примірного договору в редакції Постанови № 853 не спростовує того факту, що приписи спірної постанови до 06 лютого 2018 року поширювали свою дію на позивача та створювали для нього відповідні обов`язки і позивач явно не вважає відновленими свої порушені права та інтереси, про які заявляє у цьому позові, у зв`язку із внесеними змінами. По-друге, строк (протягом 90 днів починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу), основні доводи незгоди з яким покладені в основу цього позову, залишився і редакції пункту 20 Примірного договору після набрання чинності Постановою № 25. По-третє, позивач просив суд не лише скасувати, а і визнати протиправною Постанову № 853.

37. Так, Постановою № 25 абзац третій пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 444 викладено в новій редакції, відповідно до якої: "Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМ України від 4 березня 2002 р. № 256 , протягом 90 днів починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу".

38. У редакції Постанови № 853 процедура визначалася Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМ України від 11 січня 2005 року № 20.

39. Постановою КМ України від 11 січня 2005 року №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок №20), яким визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).

40. Так, згідно з пунктом 2 Порядку №20 Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов`язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

41. За змістом пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМ України від 04 березня 2002 №256 року(далі - Порядок №256), фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком №20.

Управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами.

42. Пунктом 7 Порядку № 256 визначено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов`язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

43. Пунктом 8 Порядку № 256, визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

44. Згідно з пунктом 6 Порядку №20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

45. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку №20).

46. Пунктом 2.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міненерговугілля України від 03 серпня 2015 року №493/688 (далі - Порядок №493), визначено, що відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - органи Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників (товарів, послуг).

Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів, відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.

47. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (пункт 2.5 Порядку №493).

48. Як вірно стверджує скаржник, що для розрахунку вартості природного газу, реалізованого для побутових потреб споживачам, які мають пільги або отримують субсидії, та отримання підприємствами паливно-енергетичного комплексу компенсації за такий газ, необхідний відповідний перелік дій за участі постачальники природного газу для побутових потреб населення та органи державної влади, а саме: підписання актів звіряння між покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету; підписання спільних протокольних рішень; надання розпорядником коштів до органів казначейства платіжних доручень; виділення коштів; перерахування органами Казначейства коштів на рахунок постачальників послуг.

49. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що незважаючи на те, що процедура повернення коштів постачальникам природного газу для побутових потреб пільгових категорій населення та громадян, які отримують субсидію, складається з декількох етапів за участі декількох учасників, аналіз викладених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, є достатнім строком, для отримання постачальником природного газу для побутових потреб населення коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення вартості природного газу, спожитого пільговою категорією громадян та громадянами які отримують субсидії, та в подальшому для остаточного розрахунку з ПАТ «НАК «Нафтогаз» з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій.

50. Водночас окремі випадки несвоєчасного перерахування позивачу коштів за надані за рахунок субвенцій з державного бюджету на погашення вартості природного газу, спожитого пільговою категорією громадян та громадянами, які отримують субсидії, якими скаржник обґрунтовує свої доводи про недостатність 90-денного строку для вищевказаних розрахунків з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» свідчать про неналежне виконання окремими органами виконавчої влади покладених на них відповідними законодавчими актами завдань та функцій, та як вірно зазначили суди попередніх інстанцій не є доказами необґрунтованого встановлення КМ України строку для проведення розрахунків за придбаний газ між постачальниками природного газу та ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

51. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на положення частин другої та третьої статті 2 Закону № 329-VIII, якою передбачено, що суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у частині першій цієї статті.

Рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації.

52. Зокрема, згідно з принципом згідно недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень не можуть призводити: до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов`язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо тільки така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу; до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов`язків інших осіб у неподібних ситуаціях.

53. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зміни, внесені оскаржуваною постановою КМ України до пункту 20 Примірного договору в частині встановлення для розрахунків постачальників природного газу з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 90-денного строку, починаючи з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, не є дискримінаційними стосовно позивача, оскільки не призводять до встановлення:

- юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків позивача, який є відмінним від обсягу прав та обов`язків інших осіб у подібних ситуаціях,

- юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків позивача, який є таким, як і обсяг прав та обов`язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.

54. Оскаржувана постанова КМ України не надає жодних переваг іншим постачальникам природного газу зі спеціальними обов`язками, усі вони разом із позивачем перебувають у рівних умовах щодо укладення договору купівлі-продажу газу для побутових потреб населення.

55. Відмова ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від укладення з позивачем договору купівлі-продажу природного газу від 28 жовтня 2016 року №16-405-Н на умовах, відмінних від визначених Примірним договором, свідчить про здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог статті 179 та 184 Господарського кодексу України та не є доказом дискримінаційного характеру оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України.

56. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

57. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

58. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

59. Доводи та аргументи скаржника до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

61. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

64. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

66. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», в інтересах якого діє адвокат Васільєв Віталій Олександрович, залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 826/9959/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов