ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №826/9791/17

адміністративне провадження №К/9901/58620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий: Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» (далі - Підприємство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (судді Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/9791/17 за позовом Підприємства до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, державний нотаріус Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Леся Вікторівна, державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попова Людмила Олександрівна, державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Наталія Василівна, сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський», про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Мін'юсту про:

визнання протиправними та скасування наказу Мін'юсту від 20 червня 2017 року № 1977/5, в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2015 року №№ 26606885, 26601644, від 01 грудня 2015 року №№ 26650875, 26628301, 26631182, від 03 грудня 2015 року № 26736310, від 04 грудня 2015 року № 26748835, від 06 грудня 2015 року № 26797494, від 07 грудня 2015 року №№ 26813468, 26808865, 26823629, 26825260, від 26 грудня 2015 року №№ 27549433, 27560555, 27560307, 27558528, 27563563, 27557957, 27547127, від 24 листопада 2016 року № 32534532, прийнятих державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В, від 05 січня 2015 року № 18516904, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л.О., від 02 грудня 2014 року №№ 17647464, 17644881, від 05 грудня 2014 року № 17767712, від 10 грудня 2014 року № 17884014, прийнятих державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В., від 28 квітня 2017 року № 35002376, прийнятого державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. з внесенням запису про скасування запису № 20208328, від 28 квітня 2017 року № 35002707, прийнятого державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. з внесенням запису про скасування запису № 20208861;

визнання протиправними та скасування рішення Сторчака Сергія Петровича, Департамент державної реєстрації Мін'юсту, від 20 червня 2017 року № 35776855, в частині скасування іншого речового права від 30 листопада 2015 року №№ 12288917, 12286379, від 01 грудня 2015 року, №№ 12311152, 12299375, 12300769, від 03 грудня 2015 року № 12355091, від 04 грудня 2015 року № 12361989, від 06 грудня 2015 року № 12388426, від 07 грудня 2015 року №№ 12395976, 12393877, 12400970, 12401752, від 26 грудня 2015 року №№ 12774951, 12780990, 12780845, 12779832, 12782692, 12779518, 12773720, від 21 листопада 2016 року № 17614506, від 30 грудня 2014 року № 8335237, від 26 листопада 2014 року №№ 7906179, 7904853, від 01 грудня 2014 року № 7964494 (спеціальний розділ), від 06 грудня 2014 року № 8020495, від 24 квітня 2017 року №№ 20208328, 20208861;

скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, записи про скасування державної реєстрації іншого речового права від 30 листопада 2015 року №№ 12288917, 12286379, від 01 грудня 2015 року №№ 12311152, 12299375, 12300769, від 03 грудня 2015 року № 12355091, від 04 грудня 2015 року № 12361989, від 06 грудня 2015 року № 12388426, від 07 грудня 2015 року №№ 12395976, 12393877, 12400970, 12401752, від 26 грудня 2015 року №№ 12774951, 12780990, 12780845, 12779832, 12782692, 12779518, 12773720, від 21 листопада 2016 року № 17614506, від 30 грудня 2014 року № 8335237, від 26 листопада 2014 року №№ 7906179, 7904853, від 01 грудня 2014 року № 7964494 (спеціальний розділ), від 06 грудня 2014 року № 8020495, від 24 квітня 2017 року №№ 20208328, 20208861, внесені на підставі рішення Сторчака Сергія Петровича, Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, від 20 червня 2017 року № 35776855.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 квітня 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що розгляд колективної скарги відповідачі провели з порушенням вимог пунктів 10 та 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), з огляду на що наказ Мін'юсту від 20 червня 2017 року № 1977/5 є протиправним та підлягає скасуванню.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємства відмовив.

Апеляційний суд погодився з доводами Мін'юсту про те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Мін'юсту.

Підприємство не погодилося з рішенням апеляційного суду та звернулось з касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник зазначає про неповідомлення його про час та місце розгляду скарги по суті, хоча він є заінтересованою особою, та не надання йому копії скарги та доданих до неї документів.

Указує і на порушення порядку розгляду скарги в частині встановлення факту дотримання скаржниками строку подання скарги.

Вважає, що на момент прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, питання щодо яких вирішено спірним наказом, відповідач не мав відповідних повноважень на скасування цих рішень.

Покликається на помилковість висновку апеляційного суду про законність спірного наказу Мін'юсту з огляду на не подання до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами розгляду яких були прийняті оскаржувані рішення, документів, які на час проведення реєстраційних дій, чинним законодавством не вимагалися.

Зазначає і про застосування до вирішення цього спору іншої редакції Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), яка не була чинною на моменти внесення державними реєстраторами рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Указує скаржник і на те, що під час реєстрації права оренди за Підприємством суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими за третіми особами правами на дані земельні ділянки не було.

Мін'юст подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Наголошує на тому, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Мін'юсту, а скасування вказаних спірних рішень, записів у Державному реєстрі прав було єдиним способом поновлення прав скаржників.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що Підприємство уклало договори оренди землі з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25.

На підставі вказаних договорів були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2015 року №№ 26606885, 26601644, від 01 грудня 2015 року №№ 26650875, 26628301, 26631182, від 03 грудня 2015 року № 26736310, від 04 грудня 2015 року № 26748835, від 06 грудня 2015 року № 26797494, від 07 грудня 2015 року №№ 26813468, 26808865, 26823629, 26825260, від 26 грудня 2015 року №№ 27549433, 27560555, 27560307, 27558528, 27563563, 27557957, 27547127, від 24 листопада 2016 року № 32534532 державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В, від 05 січня 2015 року № 18516904 державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л.О., від 02 грудня 2014 року № №17647464, 17644881, від 05 грудня 2014 року № 17767712, від 10 грудня 2014 року № 17884014 державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В., від Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. з внесенням запису про скасування запису № 20208861, від 28 квітня 2017 року № 35002707 держаним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. з внесенням запису про скасування запису № 20208861.

07 червня 2017 року ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_23, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_25, ОСОБА_11 подали до Мін'юсту скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1952-IV), в якій виклали прохання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року №№ 27558528, 27563563, 27557957, від 24 листопада 2016 року № 32534532, від 01 грудня 2015 року № 26650875, від 30 листопада 2015 року № 26601644, від 26 грудня 2015 року № 27547127, від 06 грудня 2015 року № 26797494, від 01 грудня 2015 року № 26631182, від 07 грудня 2015 року № 26813468, від 26 грудня 2015 року №№ 27549433, 27560555, 27560307, від 03 грудня 2015 року № 26736310, від 02 грудня 2014 року № 17647464, від 05 грудня 2014 року № 17767712, від 02 грудня 2012 року № 17644881, від 10 грудня 2014 року № 17884014, від 30 листопада 2015 року № 26606885, від 07 грудня 2015 року № 26808865, від 01 грудня 2015 року № 26628301, від 28 квітня 2017 року № 35002376, від 04 грудня 2015 року № 26748835, від 07 грудня 2015 року 26823629, від 08 квітня 2017 року № 34687551, від 27 січня 2015 року № 18890003, від 01 грудня 2015 року № 26621979, від 09 листопада 2015 року № 25964642, від 15 грудня 2015 року № 27090841, від 06 жовтня 2015 року № 25085386, від 10 серпня 2015 року № 23549344, від 23 березня 2016 року № 28881407, від 10 лютого 2016 року № 28159945, від 28 квітня 2017 року № 35002707, від 07 грудня 2015 року № 26825260.

Прохання мотивували тим, що державна реєстрація за позивачем речового прав на земельні ділянки, які належать скаржникам, на підставі договорів, які за твердженнями останніх, є неправильною, оскільки вони з позивачем їх не укладали та про їхнє (договорів) існування дізнались лише 19 травня 2017 року з відомостей Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Супровідним листом від 16 червня 2017 року № КО-15І45/19К Мін'юст направив Підприємству копію скарги ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_45 та ін. від 06 червня 2017 року та повідомив про те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» на сайті Департаменту держаної реєстрації та нотаріату Мін'юсту.

20 червня 2017 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) склала висновок за результатами розгляду колективної скарги ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_25, ОСОБА_46 від 06 червня 2017 року, зареєстрованої в Мін'юсті 07 червня 2017 року за № КО-15745.

Мін'юст відповідно до частин другої, п'ятої статті 26, підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку № 1128 видав наказ від 20 червня 2017 року № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», в якому зазначив таке:

« 1. Задовольнити колективну скаргу ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_25, ОСОБА_46 від 06.06.2017 у повному обсязі.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2015 №№ 27558528, 27563563, 27557957, від 24.11.2016 № 32534532, від 01.12.2015 № 26650875, від 30.11.2015 № 26601644, від 26.12.2015 № 27547127, від 06.12.2015 № 26797494, від 01.12.2015 № 26631182, від 07.12.2015 № 26813468, від 26.12.2015 № 27549433, від 26.12.2015 № 27560555, від 26.12.2015 № 27560307, від 03.12.2015 №26736310, від 30.11.2015 № 26606885, від 07.12.2015 № 26808865, від 01.12.2015 № 26628301, від 04.12.2015 № 26748835, від 07.12.2015 26823629, від 07.12.2015 №26825260, прийняті державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., від 05.01.2015 № 18516904, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л.О., від 02.12.2014 № 17647464, від 05.12.2014 №17767712, від 02.12.2014 № 17644881, від 10.12.2014 № 17884014, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Приймак Н.В., від 27.01.2015 № 18890003, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Куліковим Д.Б., від 06.10.2015 № 25085386, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гвоздь С.М., від 10.08.2015 № 23549344, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Самсон Т.В., від 01.12.2015 № 26621979, від 15.12.2015 № 27090841, від 09.11.2015 № 25964642, прийняті державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київській області Рибалко В.М., від 10.02.2016 № 28159945, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Абрамською Є.М. від 23.03.2016 № 28881407, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київській області Набоком В.М.

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.04.2017 № 35002376, прийняте державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., та внести запис про скасування запису № 20208328 до Державного реєстру речових прав нерухоме майно.

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.04.2017 № 35002707, прийняте державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., та внести запис про скасування запису № 20208861 до Державного реєстру речових прав нерухоме майно.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.04.2017 № 34687551, прийняте державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Плющ Н.В., та внести запис про скасування запису № 19879933 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

На підставі зазначеного наказу державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Мін'юсту Сторчак С.П. прийняв рішення від 20 червня 2017 року № 35776855 в частині скасування державної реєстрації іншого речового права від 30 листопада 2015 року №№ 12288917, 12286379, від 01 грудня 2015 року №№ 12311152, 12299375, 12300769, від 03 грудня 2015 року № 12355091, від 04 грудня 2015 року № 12361989, від 06 грудня 2015 року № 12388426, від 07 грудня 2015 року №№ 12395976, 12393877, 12400970, 12401752, від 26 грудня 2015 року №№ 12774951, 12780990, 12780845, 12779832, 12782692, 12779518, 12773720, від 21 листопада 2016 року № 17614506, від 30 грудня 2014 року № 8335237, від 26 листопада 2014 року №№ 7906179, 7904853, від 01 грудня 2014 року № 7964494 (спеціальний розділ), від 06 грудня 2014 року № 8020495, від 24 квітня 2017 року №№ 20208328, 20208861.

Як згадано вище, Підприємство не погодилося з наказом Мін'юсту від 20 червня 2017 року № 1977/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо договорів оренди землі, які Підприємство уклало зі скаржниками, та прийнятим на його підставі рішенням від 20 червня 2017 року № 35776855 і звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції, коли ухвалював постанову про скасування рішення суду першої інстанції насамперед виходив з того, що процедура розгляду Мін'юстом скарги на рішення державних реєстраторів хоча й була проведена з порушеннями, але з формальними і такими, що не завадили Мін'юсту перевірити обґрунтованість і підставність доводів колективної скарги ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інших про скасування перелічених вище рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, бо:

коли приймалися рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за переліченими конкретними реєстраційними номерами та розглядалися заяви з приводу їх прийняття, належним чином не було встановлено, чи немає суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, як-от не було надано значення тому, що заявник - Підприємство, не надало витягу з Державного земельного кадастру та згідно з відомостями Державного реєстру прав суб'єкт оскарження не запитував від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації, про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на земельну ділянку, а також залишив поза увагою, що до заяв не було додано статутів орендарів;

коли приймалося рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 листопада 2016 року № 32534532 та розглядалася відповідна заява про його прийняття, суб'єкт оскарження не встановив належним чином, чи немає суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема не звернув уваги на те, що заявник - Підприємство, не надало витягу з Державного земельного кадастру та згідно із відомостями Державного реєстру прав суб'єкт оскарження не запитував від органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення Державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації, про зареєстровані до 01 січня 2013 речові права на земельну ділянку, не встановив належним факту виконання умов договору оренди, чи доданий до нього акта приймання-передачі, відповідно до якого здійснюється передача земельної ділянки, не зважив на те, що не додано статуту орендаря;.

до заяв не були додані документи, що є невід'ємними частинами договорів оренди відповідно до Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення), оскільки договори оренди укладені до 05 квітня 2015 року.

У касаційній скарзі одним із аргументів скасування рішення суду апеляційної інстанції Підприємство вбачає в тому, що цей суд помилково і незаконно визнав, що порушення, із якими Мін'юст розглянув скаргу орендодавців, є формальними і не такими, щоб бути перешкодою перевірити по суті стверджуванні у скарзі порушення прав скаржників при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень на речові права - земельні ділянки, які вона на підставі договору оренди передали Підприємству.

Отож, перед тим як дійти до перевірки обґрунтованості і законності застосування апеляційним судом норм матеріального права в сфері реєстраційної діяльності належить дати відповідь, чи з дотриманням встановленої законом процедури Мін'юст розглянув колективну скаргу ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інших на рішення державних реєстраторів, адже від відповіді на ці питання буде залежати висновок про законність і обґрунтованість оскарженого наказу Мін'юсту щодо суті доводів колективної скарги. Очевидно, що висновок про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень з порушеннями вимог закону буде сприйматися неправдивим, незаконним, недостовірним чи сумнівним, якщо візуально процедура розгляду і встановлення такого висновку була здійснена з порушеннями, що об'єктивно не можуть не викликати такої оцінки (характеристики, сприйняття) результатів розгляду скарги.

У цій справі у сторін та судів попередніх інстанцій не викликає сумнівів та обставина, що позивач є заінтересованою особою, вправі був очікувати повідомлення його про час та місце розгляду скарги по суті та надання йому копії скарги та доданих до неї документів.

Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону № 1952-IV та Порядком № 1128.

За частиною першої статті 3 цього Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно із частинами першою, другою, третьою-п'ятою, дев'ятою, десятою статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів або до суду. Мін'юст розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін'юсту. <…>. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін'юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. <…>. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Мін'юстом або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Мін'юсту подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін'юсту визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

У пункті 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Способи повідомлення визначені у пункті 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Порядок № 1128 не визначає вимог щодо змісту повідомлення, але презюмує, що воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Нормативний порядок оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Мін'юсту є втіленням, конкретизацією дії загальних засад державної реєстрації прав, однією з яких є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; реалізацією мети і значення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під якою закон розуміє офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частина перша стаття 2 Закону № 1952-IV), а звідси - державна реєстрація речових прав не повинна викликати жодних сумнівів в процесі настання цих фактів.

У Законі № 1952-IV і Порядку № 1128 прописані вимоги щодо строків подання скарги, які достатні для того, щоб сторони реєстраційних відносин могли оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, а також відносно кола осіб, які вправі подати скарги, форми і змісту скарги та її обґрунтування, встановленого Урядом України порядку розгляду скарги.

Порядок № 1128 спрямований на регулювання суспільних відносин щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, визначає конкретну поведінку учасників цих відносин, передбачає усвідомлення учасниками права своїх прав та обов'язків та здійснення Мін'юстом дій на дотримання встановленої процедури розгляду скарги.

Зі сказаного можна виснувати, що Мін'юст повинен обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб'єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнані про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб'єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об'єктивну спроможність суб'єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін'юсту свою позицію щодо доводів скарги.

Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку № 1128 слово «обов'язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін'юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Закон не містить вказівки впродовж якого строку чи до якої події Мін'юст має повідомити про розгляд скарги, і суд не ставить собі за обов'язок його визначити. Але попри це суд вважає, що Мін'юст повинен його застосувати таким чином, щоб за зовнішнім виглядом можна було би побачити, що Мін'юст вдався до розумних і необхідних заходів для розгляду скарги і забезпечення прав учасників реєстраційних відносин.

Повідомлення суб'єктів оскарження в надмірно стислі строки, подібно до строків розгляду скарги у цій справі - на третій день після подання скарги, не можна визнати розумним і прийнятним, щоб вважати суб'єкта оскарження або зацікавлену особу поінформованою про надходження скарги і правоможною на участь у її розгляді.

Недотримання порядку розгляду скарги у вимірі сказаного, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб'єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб'єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 січня 2016 року № 37/5 (зареєстровано в Мін'юсті 13 січня 2016 року за № 42/28172).

З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що державного реєстратора, дії якого оскаржуються та зацікавлену особу - Підприємство, не повідомили про час та місце розгляду скарги або йому не надіслали скарги, Комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

З огляду на наведені положення не можна погодитися з висновком апеляційного суду про те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути перепоною для скасування законного, на думку цього суду, наказу Мін'юсту.

При цьому суд апеляційної інстанції покликався на листи від 16 червня 2017 року, якими начебто повідомлено зацікавлених осіб про дату, час та місце розгляду скарги.

Фактично апеляційний суд погоджується з наявністю порушення визначеної процедури розгляду з боку суб'єкту розгляду скарги, однак вважає їх несуттєвими.

Поряд з цим суд першої інстанції встановив відсутність в матеріалах справи доказів направлення цих листів, у той час як позивач указав , що він отримав згаданий лист лише 04 липня 2017 року.

Крім того, суд першої інстанції, з'ясувавши зміст розміщеного на офіційному веб-сайті Мін'юсту оголошення про розгляд скарги, дійшов висновку, що вказане оголошення не містить жодних відомостей щодо того, відносно яких саме реєстраційних записів чи рішень про державну реєстрацію подано скаргу, якою конкретно земельної ділянки/земельних ділянок вона стосується та того, хто є заінтересованими особами за вказаною скаргою, з огляду на що з нього позивач був позбавлений можливості встановити факт того, що скарга що скарга розгляд якої призначено на 20 червня 2017 року о 14 год. 30 хв. стосується його прав та обов'язків.

Отже, встановлені обставини справи, за яких зацікавлених осіб фактично позбавлено можливості взяти участь в розгляді скарги, в контексті наведених норм свідчать про порушення суб'єктом розгляду скарг (Комісією) вимог Порядку № 1128 щодо належного розгляду скарги, а звідси - про протиправність наказу Мін'юсту від 20 червня 2017 року № 1977/5.

Інші доводи касаційної скарги щодо дотримання скаржниками строку подання скарги, відсутності повноважень у відповідача на скасування спірних рішень, неподання документів, які на час проведення реєстраційних дій, чинним законодавством не вимагалися, застосування іншої редакції Закону № 1952-IV та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими за третіми особами правами на дані земельні ділянки правового значення не мають, оскільки визнання незаконною процедури розгляду скарги тягне за собою нівелювання інших висновків апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанцій правильно встановив фактичні обставини, однак помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судове рішення є неправильне розуміння і порушення норм матеріального права, які є достатніми для того, щоб його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої, шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 356 КАС в резолютивній частині постанови касаційного суду зазначається рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Підприємство, коли подавало касаційну скаргу до суду касаційної інстанції, сплатило судовий збір за її подання у розмірі 9600 грн. Ця обставина підтверджується платіжним дорученням від 06 серпня 2018 року № 11932.

У касаційній скарзі заявлено вимоги повернути за наслідками розгляду касаційної скарги судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи цим судом.

Такі обставини відповідно до вимог статті 139 КАС зумовлюють ухвалення рішення про стягнення з Мін'юсту на користь позивача судових витрат, пов'язаних із розглядом касаційного скарги, яку Підприємство подало.

Керуючись статтями 139, 341, 342, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року залишити в силі.

Стягнути на користь приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» (ЄДРПОУ 00385916) судовий збір у розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот гривень) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко