Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №1570/3276/12

адміністративне провадження №К/9901/918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службина постановуОдеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 (суддя О.В.Бутенко)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 (колегія у складі суддів: Ступакова І.Г., Милосердний М.М., Лукянчук О.В.)у справі №1570/3276/2012 за позовомПублічного акціонерного товариства «Втормет» доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Втормет» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008402301, №0008442301, №0008432301 від 16.05.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки є неправомірними, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ «Втормет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №82/22-213/00190644/564 від 23.04.2012, згідно висновків якого товариством порушено:

1) пп. 4.1.6. п. 4.6 ст. 4, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 пп. 5.3.9 (абзац 4) п. 5.3. ст. 5, пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7, пп. 8.3.1, 8.3.2, 8.3.4. п. 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 3950301,00 грн.;

2) ч. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено: завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 1327746,00 грн., завищення залишку від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом (р.26 декларації) в сумі 995131,00 грн., заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1943372,00 грн.;

3) ст. 3, пп.4.2.1, пп.4.2.15, 4.3.25 п.4.3 ст.4 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 3955,38 грн.

4) пп.2.11 п.2, пп.3.1 п.3, пп.3.2 п.3 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року за №637.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Контур - прим», ПП «Краун-С» та ПП «Проммет -М» за умов фактичної неможливості здійснювати поставки товари через відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо.

На підставі зазначеного акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012:

№0008402301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 372 746,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 343 186,50 грн.;

№0008442301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на суму 1 943 372,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 485 843,00 грн.;

№0008432301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства на суму 3 950 301,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 974 086,25 грн.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що основним видом господарської діяльності ПАТ «Втормет» є операції по заготівлі і переробці брухту і відходів чорних металів.

05.02.2010 між ПАТ «Втормет» та ПП «Контур-Прим» був укладений договір купівлі-продажу № 8, на виконання умов якого за період з 05.02.2010 по 09.06.2010 ПП «Контур Прим» передало ПАТ «Втормет» брухту на загальну суму 9 412 509,31 гривень, в тому числі ПДВ 1 568 751,55 гривень. ПАТ «Втормет» повністю оплатило вказаний товар, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

23.04.2010 між ПАТ «Втормет» та ПП «Краун С» був укладений договір купівлі-продажу №18, на виконання умов якого за період з 23.04.2010 по 31.10.2010 ПП «Краун С» передало ПАТ «Втормет» брухту на загальну суму 14740 858,01 гривень, в тому числі ПДВ 2 456 809,66 гривень. ПАТ «Втормет» повністю оплатило вказаний товар, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

05.02.2010 між ПАТ «Втормет» та ПП «Проммет-М» був укладений договір купівлі-продажу №6, на виконання умов якого за період з 05.02.2010 по 29.10.2010 ПП «Проммет-М» предало ПАТ «Втормет» брухту на загальну суму 5 035 310,89 гривень, в тому числі ПДВ 839 218,48 гривень. ПАТ «Втормет» повністю оплатило вказаний товар, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

Дослідивши названі докази суди встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Контур - прим», ПП «Краун-С» та ПП «Проммет -М», підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», тут і надалі чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Водночас суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, дійшли правильних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх недійсними, і такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду