Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа №826/27471/15

адміністративне провадження №К/9901/12126/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В.) у справі № 826/27471/15 за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його повторно розглянути заяву позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд. Скаржник посилається на те, що він не у повному обсязі отримав відповіді на свої звернення до відповідача.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу наголошує, що зміст касаційної скарги становлять відомості, що були досліджені судами при розгляді справи, а тому просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.11.2015 щодо споруд, розташованих у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером НОМЕР_1. Вимоги заяви такі: скерувати державну лісову охорону для обстеження цієї земельної ділянки; провести перевірку дотримання вимог законодавства, додержання нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства на цій земельній ділянці; розглянути справи про адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема, за статтями 53, 63, 67, 65-1; внести пропозицію щодо обмеження або тимчасового припинення діяльності ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та СТ «Ключі» у разі порушення ними лісового законодавства; направити у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб, які вчинили правопорушення, до відповідальності; повідомити заявника письмово про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення в строки, передбачені Законом, на поштову адресу: 02100, м.Київ-100, а/я № 84.

Листом від 02.12.2015 № 04-35/2279 Управління надало відповідь позивачеві на його заяву від 22.11.2015, якою повідомлено про здійснення перевірки на ділянці землі за кадастровим номером НОМЕР_1, за результатами якої встановлено певні порушення та винесено припис про усунення недоліків.

Крім того, судами встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 виділена ДП «Вищедубечанське лісове господарство» у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей СТ «Ключі» на підставі договору від 01.03.2012. Цільове призначення зазначеної ділянки згідно Публічній кадастровій карті України визначене як « 09.01 (Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг)».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені у заявах позивача вимоги фактично розглянуто відповідачем та надано відповідь у межах наданих останньому повноважень, а тому відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.11.2015, та як наслідок, є безпідставною вимога про повторний розгляд заяви.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною першою статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Визначення заяви (клопотання) міститься у статті 3 Закону № 393/96-ВР та означає звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно зі статтею 5 Закону № 393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Отже, звернення мають розглядати ті органи, до компетенції яких належать порушені в них питання.

Зі змісту заяви (звернення) позивача від 22.11.2015 вбачається, що останній посилається на порушення лісового та про захист навколишнього середовища законодавства, щодо незаконного розташування паркану з колючим дротом та інших будівель і споруд у прибережній захисній смузі на ділянці землі за кадастровим номером НОМЕР_1.

Положенням про Київське обласне та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012 № 401, Управління підпорядковується Держлісагентству України та є його територіальним органом.

При цьому, перелік посадових осіб лісового господарства, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, регламентовані статтею 241 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якій центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

Оскільки в наведеному переліку посадових осіб, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення в сфері лісового господарства, відсутні посадові особи територіальних органів лісового господарства, натомість є представники державних підприємств лісового господарства, відповідач доручив ДП «Вищедубечанське лісове господарство» розглянути заяву позивача та провести перевірку викладених в зверненні фактів в межах своєї компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» провело перевірку, в ході якої виявило факт зведення паркану, місце розташування якого не відповідає затвердженому проекту благоустрою. За даним фактом постійним лісокористувачем 20.10.2015 був складений та вручений СТ «Ключі» припис про усунення недоліків і порушень та визначено термін для його виконання.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вимоги позивача про обстеження земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, проведення перевірки дотримання вимог законодавства, додержання нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства на вказаній земельній ділянці виконані.

Щодо вимоги позивача стосовно розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема, за статтями 53, 63, 67, 65-1, то з урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на той момент відповідачем було вжито необхідних та можливих заходів щодо усунення порушень використання ділянок земель державного лісового фонду.

Щодо вимоги направити у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб, які вчинили правопорушення, до відповідальності, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Вищедубечанський лісгосп» за дорученням Управління направило матеріали до правоохоронних органів, тобто виконали визначений законом обов'язок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем розглянуто заяву позивача та надано відповідь у межах наданих останньому повноважень, що також не заперечується позивачем.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 у справі №826/27471/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець