Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №810/4749/15
Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №810/4749/15
Ухвала КАС ВП від 01.07.2018 року у справі №810/4749/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №810/4749/15

адміністративне провадження №К/9901/4293/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

за участю: представників позивача: Мініна О.А., Козленко М.С., Сучик Т.Я.; представника відповідачів: Левчука С.М.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий суддя: Волков А.С., судді: Басай О.В., Харченко С.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя: Ганечко О.М., судді: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.)

у справі № 810/4749/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна»

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (далі - позивач, ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015: № 0001352200, яким збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток на 21335,00 грн. - за основним платежем; 5334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001362200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за вересень 2014 року у розмірі 20683767,00 грн.; № 0001372200 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 62295,00 грн. - за основним платежем та на 15574,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001382200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2013 року, лютий, березень та травень 2014 року на загальну суму 4097017,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1024255,00 грн.; № 0019501701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 10514,00 грн. - за основним платежем та на 2628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 28.09.2015 № 0043631701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); вимогу від 17.03.2015 № 120 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.; вимогу від 04.08.2015 № Ю-0031091701 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.; рішення від 04.08.2015 № 0030491701 про застосування штрафних санкцій у сумі 9201,00 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску; рішення відповідача 2 від 15.09.2015 № 19638/6/99-99-10-01-03-15 «Про результати розгляду повторної скарги».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 20.04.2015 № 0001352200, № 0001362200, № 0001372200, № 0001382200, від 20.04.2015 № 0019501701, від 28.09.2015 № 0043631701; вимоги від 17.03.2015 № 120, від 04.08.2015 № Ю-0031091701; рішення від 04.08.2015 № 0030491701; закрито провадження у справі у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 15.09.2015 № 19638/6/99-99-10-01-03-15 «Про результати розгляду повторної скарги».

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.27, 14.1.36. 14.1.231 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. 72, частини 1 ст. 73, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи ДПІ зводяться до дублювання висновків акту перевірки від 17.03.2015 № 70/10-13-22-02-20/38379774, висновки якого із урахуванням розгляду заперечень до акту, стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, зокрема у частині здійснення змін позивачем у податковому обліку за наслідками господарських операцій із ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор», ТОВ «ЖОК», ТОВ «Комель.ЮА», ТОВ «Торенія».

Не погоджуючись із касаційною скаргою, позивач направив до суду відзив, в якому просить залишити її без задоволення як безпідставну та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт 17.03.2015 № 70/10-13-22-02-20/38379774. За висновками цього акту, з урахування розгляду заперечень позивача до нього, позивачем були порушені норми підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 135.1, 135.2 ст. 135, пункту 137.1 ст. 137, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164, пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 ПК, частини 1 пункту 1 ст. 7, пунктів 1, 2 та 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 21335,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 20683767,00 грн. у податковому обліку за 3-и квартали 2014 року (у т.ч.: 1 та 2 квартали 2014 року на 13152,00 грн. та 20670615,00 грн. відповідно.); занижено ПДВ за грудень 2013 року на 62295,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 4097017,00 грн. у податковому обліку за листопад 2013 року, лютий, березень, травень 2014 року. Вказані порушення, за висновком ДПІ, стали наслідком неправомірного завищення позивачем доходу на 18592475,00 грн. за півріччя 2014 року та податкових зобов'язань із ПДВ на 37118495,00 грн. за квітень 2014 року, відображених позивачем за наслідками поставки на користь ТОВ «Орільський об'єднаний елеватор» сільськогосподарської техніки та неправомірно відкорегованих за наслідками повернення цього товару; завищені витрати на загальну суму 2203581,00 грн. за 2013 рік, 3-и квартали 2014 року за наслідками включення до їх складу 2078065,00 грн. - вартості підрядних послуг від ТОВ «ЖОК»; 111908,00 грн. - вартості послуг із утилізації мастил та олив від ТОВ «Камель.ЮА» та 13533,00 грн. - вартості товарів від ТОВ «Торенія»; завищено податковий кредит на загальну суму 440816,00 грн. за період із липня 2013 року по лютий 2014 року, сформований за податковими накладними, виписаними від ТОВ «ЖОК», ТОВ «Камель.ЮА» та від ТОВ «Торенія» за вищевказаними господарськими операціями. Крім того, за висновком акту перевірки позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 10514,00 грн. у зв'язку із неутриманням та не перерахуванням податку з доходів із суми виплаченого доходу у сумі 22109,25 грн. за лютий, березень, квітень 2014 року на користь директора ОСОБА_6; 45036,00 грн. - коштів, сплачених на користь ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 за послуги із організації прийомів та комплексного розміщення гостей - працівників позивача. Вказані доходи були розцінені контролюючим органом як додаткове благо, виплачене на користь працівників позивача. На цю суму виплачених доходів, ДПІ було нараховано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн., яку позивач мав сплатити.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015: № 0001352200 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 21335,00 грн. - за основним платежем; 5334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001362200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за вересень 2014 року у розмірі 20683767,00 грн.; № 0001372200 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 62295,00 грн. - за основним платежем та на 15574,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001382200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2013 року, лютий, березень та травень 2014 року на загальну суму 4097017,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1024255,00 грн.; № 0019501701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 10514,00 грн. - за основним платежем та на 2628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 28.09.2015 № 0043631701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); винесені вимоги від 17.03.2015 № 120 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.; вимогу від 04.08.2015 № Ю-0031091701 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.. Також, ДПІ було прийнято рішення від 04.08.2015 № 0030491701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані до позивача штрафні санкції у сумі 9201,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі між позивачем (постачальник) та ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» (покупець) було укладено договір поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13 щодо поставки сільськогосподарської техніки на умовах ЕХW Інкотермс (вул. Мала Кільцева, 10/1, с. Софіївська-Борщагівка) на загальну суму 22310970,00 грн. (на момент укладання договору становило еквівалент 2706000,00 дол. США), в т.ч. ПДВ - на суму 3718495,00 грн. а саме: сільськогосподарський колісний трактор Case IH Magnum 340 (4 шт.); зернозбиральний комбайн Case IH AFX8230 (1 шт.); зернозбиральний комбайн Case IH AF5130 (3 шт.); самохідний сільськогосподарський оприскувач Case IH SPX3330 (комплектація AG Complete+AIM) (2 шт.); самохідний сільськогосподарський оприскувач Case IH SPX3330 (комплектація AG Complete) (2 шт.); зернову жниварку Case IH модель 3020 25' (3 шт.); зернову жниварку Case IH3020 30' (1 шт.). За умовами цього договору ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» мав здійснити часткову оплату сільськогосподарської техніки у розмірі 15 %, а іншу частину до 15.02.2014. Вартість техніки визначалась у доларах США з прив'язкою до курсу валюти на Українській міжбанківській валютній біржі.

На виконання цього договору ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» сплатило позивачу 15% вартості сільськогосподарської техніки - кошти у сумі 3346645,50 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 557774,25 грн. (на момент оплати становило еквівалент 405900,00 дол. США.), а позивач поставив покупцю сільськогосподарську техніку на загальну суму 22310970,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 3718495,00 грн., про що сторони склали акти приймання-передачі техніки, а позивач виписав податкові накладні на повну вартість техніки.

За наслідками здійснення вказаних операцій позивачем було відображено у власному податковому обліку з ПДВ за грудень 2013 року податкові зобов'язання із ПДВ на загальну суму 3718495,00 грн.; з податку на прибуток за 2013 рік - дохід у сумі 18592475,00 грн. та були сформовані витрати із розрахунку сформованої собівартості техніки 17391098,38 грн.

Крім того, між цими сторонами було укладено договір відповідального зберігання від 09.12.2013 р. № 028-YR-13, за умовами якого ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» передав позивачу вказану сільськогосподарську техніку на зберігання, місце зберігання: вул. Мала Кільцева, 10/1, с. Софіївська-Борщагівка, про що було складено акти приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.

У зв'язку зі зміною курсу долара у 2014 році, між позивачем та ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» було укладено угоду від 25.04.2014 про припинення дії договору поставки від 09.12.2013 № TMU-271T-13, згідно з якою продавець зобов'язувався повернути покупцю частину оплати у сумі 4708175,50 грн., у тому числі ПДВ - 784695,92 грн., а покупець зобов'язався повернути позивачу сільськогосподарську техніку. За наслідками вказаної угоди сторони підписали акти приймання-передачі (повернення), позивач виписав ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» відповідні видаткову накладну та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

При цьому, зобов'язання щодо повернення коштів у сумі 4708175,50 грн., у тому числі ПДВ - на суму 784695,92 грн., позивач виконав перед ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» шляхом зарахування зустрічних вимог згідно з договором купівлі-продажу від 25.04.2014 № Р9738-9753, укладеному між позивачем (продавець), ТОВ «РАЙФФАЙЗЕНЛІЗИНГ АВАЛЬ» (покупець або лізиннгодавець) та ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» (лізингоодержувач). Предметом якого була та ж сама техніка, а умовами було передбачено поставку позивачем сільськогосподарської техніки лізингодавцю, який у свою чергу передав її у платне користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу. За наслідками виконання вказаного договору сторони підписали акти приймання-передачі предмету лізингу, позивач виписав видаткову та податкову накладні, а ТОВ «РАЙФФАЙЗЕНЛІЗИНГ АВАЛЬ» сплатив залишок вартості сільськогосподарської техніки.

За наслідками операцій із повернення товару позивачем було здійснено перерахунок доходів (рядок 03.26 Додатку ІД декларації з податку на прибуток за півріччя 2014 року) на суму 18592475,00 грн. та витрат (рядок 06.4.28 Додатку ІВ цієї ж декларації) на суму 17391098,38 грн., зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року на загальну суму 3718495,00 грн. (рядки 22-23 Додатку 1 до Декларації з ПДВ). Та за наслідками реалізації товару згідно з договором купівлі-продажу від 25.04.2014 № Р9738-9753 - відповідно відобразив одержаний дохід у сумі повної вартості сільськогосподарської техніки (24590400,00 грн.), сформував витрати у вигляді собівартості реалізованої сільськогосподарської техніки (16818911,36 грн.) у звітній декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2014 року та збільшив податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 4918080,00 грн. (рядок № 416 Додатку № 5 до декларації з ПДВ за квітень 2014 року).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (абзац перший пункту 137.1 ст. 137 ПК).

Згідно з пунктом 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункту 138.4 цієї статті).

Абзацом першим пункту 140.2 ст. 140 ПК встановлено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Пунктом 192.1 ст. 192 встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункту 192.1.1 цього пункту).

За встановлення у судовому процесі обставин фактичного постачання позивачем на користь ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» сільськогосподарської техніки, подальшого повернення цього товару у зв'язку із значною зміною вартості товару з огляду на підняття курсу долару США по відношенню до гривні, подальше отримання ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР» цього товару від позивача на умовах фінансового лізингу за договором купівлі-продажу від 25.04.2014 № Р9738-9753, відображення позивачем у власному податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ як операцій із первинного продажу товару, корегування показників податкового обліку у зв'язку із поверненням такого товару, збільшення показників доходу, витрат, податкових зобов'язань із ПДВ за наслідками подальшої реалізації цієї техніки, суди попередніх інстанції зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про недоведеність ДПІ у судовому процесі правомірності виключення із податкового обліку позивача показників сум доходу та податкових зобов'язань із ПДВ, відкоригованих за наслідками повернення товару. Вказані висновки судами було зроблено на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, як-то: копій договору поставки сільськогосподарської техніки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13, договір купівлі-продажу від 25.04.2014 № Р9738-9753, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі техніки, актів приймання-передачі (повернення), актів приймання-передачі предметів лізингу, доказів оплати товару, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, податкових декларацій позивача із податку на прибуток та ПДВ, як підтвердження здійснення відповідних змін у податковому обліку за наслідками кожної із операцій, доказів оплати товару як часткової при первинному продажу, так і повного розрахунку за наслідками реалізації за договором купівлі-продажу від 25.04.2014 № Р9738-9753. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції).

Відхиляючи доводи контролюючого органу про відсутність ділової мети при здійсненні операцій із поставки товару позивачем на користь ТОВ «ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР», повернення його та подальше отримання за наслідками залучення лізингодавця, суди обґрунтовано послались на встановлені обставини значного збільшення вартості товару, що призвело до неможливості придбання цієї техніки без залучення коштів лізингодавця. У той час як передача техніки позивачу на зберігання була обумовлена придбанням її у період між сезонами посіву та збору врожаю та відсутності необхідності її використання.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанції щодо обґрунтованості відображення позивачем у власному податковому обліку витрат та податкового кредиту за наслідками поставки від ТОВ «ЖОК» підрядних послуг та від ТОВ «Камель.ЮА» послуг із утилізації олив та мастил. Вказаний висновок судами був зроблений на підставі оцінки доданих до матеріалів справи копій договору підряду від 16.07.2013 № 25 разом із додатками до нього, укладеного позивачем із ТОВ «ЖОК»; складених за наслідками його виконання: акту приймання виконаних робіт, виконавчої документації на капітальний ремонт об'єкта «Виробниче приміщення з ділянкою по ремонту сільськогосподарської техніки», загального журналу робіт з капітального ремонту об'єкта будівництва «Виробниче приміщення з ремонту с/г техніки» у м. Вінниці, вул. Ватутіна, буд. 172, наказу позивача від 05.06.2014 № 4-03/2 про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних активів, фотокарток об'єкта будівництва після проведеного капітального ремонту, та оборотно-сальдової відомості по рахунку 131 «Знос основних засобів», за кредитом якого відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів (орендованого складу у м. Вінниця), а за дебетом - зменшення cуми зносу (накопиченої амортизації); копій заявок-розрахунків на виконання робіт із утилізації мастил, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), митних декларацій, як доказу імпорту мастил, доказів оплати вказаних послуг. Такий висновок судами був зроблений із врахуванням встановлення у судовому процесі обставин необхідності здійснення ремонтних робіт приміщення, отриманого в оренду від ПАТ «ВІнничина-Авто» за договором від 05.07.2013 № 05/07/2013-1, для облаштування власного сервісного центру з обслуговування сільськогосподарської техніки; а також встановленої постановою КМ України від 17.12.2012 № 1221 умови для імпорту моторних олив - щодо необхідності укладення договорів щодо організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з спеціалізованим підприємством , що має ліцензію на такий вид діяльності, з попередньою оплатою їх послуг, а також із врахуванням обставин поступового віднесення позивачем вартості ремонтних робіт шляхом відображення у податковому обліку амортизаційних відрахувань, станом на 30.09.2014 позивач відніс на амортизацію витрати на ремонт у сумі 49243,55 грн.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. (у редакції після внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті у редакції, чинній до внесення змін Законом України до 28.12.2014 № 71-VIII).

Законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Правильними є також і висновки судів попередніх інстанцій при застосуванні норм пункту 163.1 ст. 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 підпунктів 165.1.11, 16.1.37 пункту 165.1 ст. 165 ПК щодо неправомірності збільшення ДПІ у податковому обліку позивача сум податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з не утриманням та не сплатою податку при відшкодуванні ОСОБА_6 його витрат на ресторанне обслуговування при проведенні офіційного прийому і переговорів із президентом, фінансовим директором Тайтен Машинері Інк, представником компанії Petronas Lubricants Poland Sp.z.o.o, а також при оплаті на користь ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 за послуги із організації прийомів та комплексного розміщення гостей - працівників позивача. Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, зробили обґрунтований висновок, що відшкодування ОСОБА_6, який займає посаду директора, його витрат на ресторанне обслуговування при проведенні офіційного прийому і переговорів із президентом, фінансовим директором Тайтен Машинері Інк., представником компанії Petronas Lubricants Poland Sp.z.o.o пов'язані із здійсненням представницьких функцій керівником позивача, а витрати на оплату послуг від ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 - пов'язані із перепідготовкою працівників позивача.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій у цій частині позовних вимог, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Разом із тим, не можна погодитись із висновками судів у частині висновків щодо правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ «Торенія».

Заперечуючи проти позову у цій частині ДПІ звертала увагу суду на пояснення громадянина ОСОБА_9, які зафіксовані у протоколі допиту свідка від 31.03.2014, в яких він заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «Торенія» та вказав про реєстрацію цього товариства за винагороду.

Даючи оцінку цим доводам ДПІ суд першої інстанції вказав, що ДПІ обмежились виключно посиланням на цей протокол в акті перевірки, однак у судовому процесі копії такого протоколу надано не було. Це не відповідає дійсності, оскільки копія такого протоколу долучена до матеріалів справи (а.с 75-79, т.4).

Висновок судів при оцінці посилання ДПІ на цей протокол допиту щодо відсутності преюдиційного значення у обставин, викладених у ньому, є правильним та відповідає нормам частини 4 ст. 72 КАС України. Однак, повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер поставки позивачу від його контрагента товарів (послуг) із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин мали отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як вони є належними доказами, оскільки стосуються обставин щодо реальності поставок товарів.

Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Наведеним доводам відповідача на спростування реального характеру поставки позивачу від вище перелічених постачальників послуг, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цієї юридичної особи.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Судами попередніх інстанцій при розгляді спору не було враховану вищевикладену позицію Верховного Суду України, тоді як обов'язковість такого врахування передбачалась ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (частина друга цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (редакції, чинна на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору у частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2015: № 0001352200 у частині збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 2571,30 грн. за основним платежем; 642,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); та від 20.04.2015 № 0001382200 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2013 року на 2706,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 676,50 грн, отже судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів

Керуючись ст. ст. 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2015: № 0001352200 у частині збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 2571,30 грн. за основним платежем; 642,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); та від 20.04.2015 № 0001382200 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2013 року на 2706,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 676,50 грн. та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко