Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №804/2230/15

адміністративне провадження №К/9901/5306/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 (судді Юхименко О.В., Мельник В.В., Нагорна Л.М.)

у справі № 804/2230/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК-4»

до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТК-4» (далі - позивач, ТОВ «ВТК-4») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило суд, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у: ненаправленні та ненаданні позивачу наказу № 1042 від 10.11.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; ненаправленні та ненаданні позивачу повідомлення про проведення перевірки, проведення якої було призначено наказом № 1042 від 10.11.2014 року; ненаправленні та ненаданні позивачу акту перевірки № 4385/22-03/38597692 від 19.11.2014; визнати протиправними дії з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, результати якої було оформлено актом № 4385/22- 03/38597692 від 19.11.2014 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162203 від 13.01.2015, прийняте Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 скасовано частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 0000162203. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2015.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КСВ-Груп», оскільки, за твердженнями відповідача, правочин укладений позивачем з вказаним контрагентом не спричиняє реального настання правових наслідків обумовлених ним. Наявність у платника податків первинних документів не може слугувати безумовною підставою для виникнення права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту за відсутності факту реального здійснення господарської операції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 18.11.2014 по 19.11.2014 посадовою особою відповідача на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВТК-4» від 10.11.14 за № 1142 згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «ВТК-4» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «КСВ-ГРУП» за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.11.14 № 4385/22-03/38597692, за висновками якого встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

За змістом вказаного акту перевірки та матеріалів справи Наказ на проведення перевірки від 10.11.14 за № 1142 з повідомленням за № 116 від 18.11.14 були надіслані відповідачем позивачу 18.11.2014 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу - 49071, м. Дніпропетровськ, вул. П. Журкіна, 1 кімн.43.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що відповідачем дотримано процедуру встановлену статтею 79 Податкового кодексу України для проведення невиїзної позапланової перевірки та враховуючи те, що наказ про проведення перевірки позивачем оскаржено не було, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаправленні та ненаданні позивачу наказу № 1042 від 10.11.2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; - ненаправленні та ненаданні позивачу повідомлення про проведення перевірки, проведення якої було призначено наказом № 1042 від 10.11.2014 року; - ненаправленні та ненаданні позивачу акта перевірки № 4385/22- 03/38597692 від 19.11.2014 року, а також в частині визнання протиправними дій з проведення Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, результати якої було оформлено актом № 4385/22-03/38597692 від 19.11.2014 року. Крім того, позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили про реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КСВ-Груп».

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 0000162203, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виключно висновки акта перевірки не можуть слугувати підставою для встановлення факту порушення позивачем норм податкового законодавства та донарахування позивачу грошових зобов'язань, а відтак вказані обставини є недоведеними. Крім того, неналежне направлення наказу про проведення перевірки не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

При цьому, положення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у справі № 21-425а14, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таким чином, невиконання вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що проведення перевірки розпочалося з 18.11.2014, в той час як наказ та повідомлення про проведення такої перевірки було направлено позивачу 18.11.2014. Тобто з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Враховуючи те, що при проведенні перевірки податковим органом не було дотримано вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, то правові наслідки такої перевірки відсутні. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000162203 від 13.01.2015.

Щодо решти позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судами першої та апеляційної інстанції, то в цій частині рішення судів відповідачем не оскаржуються, а тому з урахуванням частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду не переглядаються.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення безвідносно до висновку щодо підстав задоволення позову, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині підстав задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162203 від 13.01.2015.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 у справі № 804/2230/15 в частині мотивів для задоволення позову щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 0000162203.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко