ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №826/3090/17

адміністративне провадження №К/9901/37190/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2017 у складі колегії суддів: Арсірія Р. О., Кузьменка В. А., Огурцова О. П. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у складі колегії суддів: Парінова А. Б., Мєзєнцева Є. І., Губської О. А. у справі № 826/3090/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 12.10.2016 № 1 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 28.07.2008 за № 6992 на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 27.10.2016 № 3078/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 .

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2017 позовні вимоги задоволено.

2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 28 липня 2008 року Міністерством юстиції України видано позивачу свідоцтво № 6992 про право на заняття нотаріальною діяльністю.

3.2. 08 жовтня 2008 року Головним управлінням юстиції у місті Києві зареєстровано приватну нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу та видано ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення № 877.

3.3. У подальшому, 22.04.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з пропозицією розглянути питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

3.4. На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, яке відбулося 12.10.2016, розглянуто вищезгадане подання Головного територіального управління юстиції у місті Києві і прийнято рішення № 1, а саме: на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, анулювати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України від 28.07.2008 за № 6992 на ім`я ОСОБА_1 .

3.5. Відповідно до вказаного рішення та на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2016 № 3078/5 анульовано вищезазначене свідоцтво позивача.

3.6. Не погоджуючись із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 12.10.2016 № 1 та наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2016 № 3078/5 про анулювання належного йому свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду із вказаним позовом.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідачі не наділені повноваженнями щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій, а тому їх висновки не можуть свідчити про безспірність підтвердження факту порушення нотаріусом закону. При прийняті рішення, судами було встановлено відсутність судових рішень, які набрали законної сили та відповідно до яких установлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 чинного законодавства при вчиненні наведених нотаріальних дій. Крім того, судами вказано на порушення визначеного порядку проведення засідання Комісії, зокрема щодо розгляду питання про анулювання свідоцтва позивача за його відсутності.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо наявності в діях позивача системних порушень порядку вчинення нотаріальних дій, що встановлено результатами декількох перевірок діяльності приватного нотаріуса. Скаржник зазначає про те, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату Міністерства юстиції України не є ані юридичною особою, ані самостійним суб`єктом владних повноважень та не може виступати відповідачем у справі, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду справи за визначеного складу учасників.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Доводи позивача грунтуються на тому, що під час розгляду адміністративної справи відповідачами не було доведено співмірність вжитого заходу відповідальності відносно виявлених порушень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до пункту 14 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначається організація і діяльність нотаріату.

9. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі- Закон № 3425-XII), відповідно до статті 1 якого, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

10. Положеннями частини другої статті 3 Закону № 3425-XII, нотаріусом може бути громадянин України, який, серед іншого, отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

11. За змістом частини другої статті 2-1 Закону № 3425-XII визначено, що контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

12. Відповідно до статті 33 Закону № 3425-XII Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період.

13. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, відповідно до частини першої статті 11 цього Закону, видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

14. У випадках, передбачених підпунктами «а» - «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

15. Водночас, положеннями статті 10 Закону № 3425-XII, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється при Міністерстві юстиції України для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

16. Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням, відповідно, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

17. Тобто, Законом № 3425-XII визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні здійснюється нотаріусами, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яке видається Міністерством юстиції України. Зазначене свідоцтво може бути анульоване за рішенням органу, що його видав, яке приймається на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, яке, у свою чергу, приймається за наслідками розгляду подання Головного територіального управління юстиції відповідно до закону.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату стало подання Головного територіального управління юстиції у місті Києві за змістом якого за період з 2008 по 2016 роки діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 неодноразово перевірялась.

19. За підсумками перевірок установлено порушення позивачем організації нотаріальної діяльності та неодноразових порушень позивачем правил нотаріального діловодства.

20. Згідно з частиною четвертою статті 33 Закону № 3425-XII у разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса або неодноразових порушень ним правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та у порядку, передбачених цим Законом.

21. У разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.

22. Судами попередніх інстанцій було також установлено, що на підставі статті 29-1 Закону № 3425-XII, діяльність позивача після кожної перевірки зупинялась на час проходження підвищення кваліфікації.

23. За результатам кожної перевірки позивачем здійснювались дії щодо усунення допущених порушень, про що свідчать відповідні довідки позивача про проведену роботу за результатами перевірок та не заперечується скаржником.

24. Разом з тим, із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату зроблено висновок про те, що позивач лише частково поніс відповідальність шляхом зупинення його нотаріальної діяльності для проходження підвищення кваліфікації в частині порушення правил ведення нотаріального діловодства.

25. Доводи скаржника мотивовані тим, що оскаржуване рішення Комісії, та в подальшому наказ Міністерства, обґрунтовані підставами, передбаченими підпунктом «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-XII, а саме неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

26. При прийнятті рішення, Комісією розглядалось подання Головного територіального управління юстиції та скарга старшого слідчого третього відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС Дубини М. Ю. щодо законності вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_1 нотаріальної дії 19.06.2015 за реєстровим № 1270.

27. Судами також було встановлено, що спірне рішення Комісії містить посилання на надану Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві оцінку законності нотаріальних дій, вчинених позивачем 25.06.2015 за реєстровими №№ 1310, 1311.

28. Водночас, надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за доцільне наголосити на тому, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату не наділена повноваженнями розглядати звернення юридичних та фізичних осіб щодо вчинених нотаріальних дій та надавати оцінку законності таких нотаріальних дій.

29. Відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону № 3425-XII та пункту 4 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011№ 923, Комісія відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі, розглядає подання головних управлінь юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

30. Разом з тим, Законом № 3425-XII також не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій.

31. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлення порушень в діях нотаріуса під час вчинення нотаріальних дій належить до повноважень судів.

32. За таких обставин, висновки відповідача щодо законності чи незаконності вчинення нотаріусами тої чи іншої нотаріальної дій, зроблені поза межами наданих повноважень, не можуть свідчити про безспірність підтвердження факту порушення нотаріусом закону.

33. У матеріалах адміністративної справи відсутні судові рішення, які набрали законної сили та відповідно до яких встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 чинного законодавства при вчиненні наведених нотаріальних дій.

34. Разом із цим, порядок внесення Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України відповідно до частини десятої статті 10 Закону № 3425-XII.

35. Так, наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок № 1904/5).

36. Згідно з пунктом 8 Порядку № 1904/5 подання розглядається на засіданні Комісії у присутності нотаріуса, щодо якого внесено Подання, представника управління юстиції, яке внесло подання, або територіального уповноваженого. Неявка на засідання Комісії нотаріуса, представника управління юстиції або територіального уповноваженого, які належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання Комісії, не є перешкодою для розгляду Подання, проте Комісія може визнати присутність зазначених осіб обов`язковою.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, запрошення на засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату позивач не отримував, що свідчить про неповідомлення його належним чином про дату, час і місце засідання Комісії.

38. На переконання колегії суддів, твердження відповідача про скерування на адресу позивача листа-запрошення без підтверджуючих доказів надсилання такого листа не є належним доказом обізнаності ОСОБА_1 про розгляд Комісією питаня про притягнення його до відповідальності.

39. Проведення засідання Комісії за відсутності приватного нотаріуса щодо якого внесено подання Головним територіальним управління юстиції у місті Києві та щодо якого вирішується питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, за відсутності доказів належного повідомлення такого нотаріуса про засідання, вказує на порушення Комісією пункту 8 Порядку № 1904/5.

40. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

41. Доводи скаржника про те, що за результатами перевірок діяльності приватного нотаріуса встановлено численні порушення, які свідчать про обгрунтованість анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не знайшли свого відображення в матеріалах справи, оскільки в судовому порядку не було встановлено протиправності вчинених позивачем нотаріальних дій.

42. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Комісії прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

43. Оскільки наказ Міністерства юстиції України прйнятий на підставі вищевказаного рішення Комісії, судами правильно прийнято рішення про його скасування.

44. Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині розгляду справи за участі суб`єкта, який не має адміністративної правоздатності колегія суддів зазначає наступне.

45. Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністратвиного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

46. Разом з тим, частиною одинадцятою статті 10 Закону № 3425-XII прямо закріплено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату можуть бути оскаржені до суду.

47. Крім того, пунктом 19.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що рішення, а також дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняті (допущені) під час виконання покладених завдань, можуть бути оскаржені в порядку, визначеному КАС України.

48. Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не підтвердились.

49. На переконання суддів Верховного Суду, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

50. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

51. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З огляду на наведене, касаційна скарга Міністерства юстиції України не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

54. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

55. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі № 826/3090/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень- залишити без змін.

56. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко