ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/27712/15

адміністративне провадження № К/9901/11307/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016р. (судді - Данилишин В. М., Качур І. А., Келеберда В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016р. (судді - Кобаль М. І., Епель О. В., Карпушова О. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Державна служба України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна фіскальна служба України, за участю Войнова Олександра Володимировича, який приєднався до апеляційної скарги, про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

встановив:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням відмови від частини позовних вимог (том І а. с. 92-93):

визнати протиправним та скасувати пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію".

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. (том І а. с. 9)

Згідно довідки Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 21.10.2014р. №2615000101 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території на територію, що підконтрольна українській владі. (том І а. с. 10)

16.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію", якою встановлено заборону на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком: (том І а. с. 15)

особистих речей громадян, визначених ч. 1 ст. 370 МК України (крім товарів, визначених п. 24 ч. 1 зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі;

соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком.

Установлено, що положення абзацу 3 цього пункту застосовується у разі, коли особа, яка ввозить товари на тимчасово окуповану територію України, в'їжджає на зазначену територію не частіше одного разу протягом однієї доби.

Вважаючи що зазначена постанова суперечать нормам законів, як мають вищу юридичну силу, та порушує його права і права інших осіб, які проживають на тимчасово окупованій території та перетинають адміністративний кордон між Кримським півостровом та материковою частиною України позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуваною постановою порушено його права та права інших осіб, які проживають на тимчасово окупованій території та/або перетинають адміністрований кордон між Кримським півостровом та материковою частиною України.

Посилається на те, що Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (далі - ~law12~) є спеціальним законом, норми якого визначають особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України, врегульовують інші аспекти правовідносин між фізичними та юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами. Питання конституційних, цивільних, особистих майнових та немайнових прав норми Закону не регламентують, а положення оскаржуваної постанови суперечать нормам законів, які мають вищу юридичну силу.

Крім того, посилається на те, що нормами ~law13~ передбачено право Кабінету Міністрів України тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території та іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію. В той же час оскаржуваною постановою взагалі заборонено поставки товарів (робіт, послуг), окрім винятків, визначених із посиланням на норми Митного кодексу України, та переліку соціально значущих продуктів харчування, згідно додатку до оскаржуваної постанови.

При цьому наголошує на тому, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови №1035 не наведено жодного аргументу тому, що переміщення громадянами товарів, предметів, речей та іншої власності, не забороненої у вільному обігу на території України через пункти пропуску в межах адміністративних кордонів та тимчасово прикордонного контролю з окупованими територіями, загрожує безпеці держави, громадському порядку або здоров'ю населення України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
09.11.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право Кабінету Міністрів України тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) під окремими (всіма) митними режимами із тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію прямо передбачено ~law14~, а тому оскаржувану постанову суб'єктом владних повноважень прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суди виходили з того, що Кабінетом Міністрів України заборонено на період тимчасової окупації поставки не усіх товарів, як стверджує позивач, вказана заборона не розповсюджується на певний затверджений Урядом перелік товарів, в тому числі особистих речей та соціально значущих продуктів харчування, а тому посилання на те, що встановивши заборону поставки відповідних товарів (робіт, послуг), Кабінетом Міністрів України порушено вимоги ~law15~, є надуманими. При цьому суди виходили з того, що зі змісту вказаної статті чітко слідує, що Кабінет Міністрів України наділений правом тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг), і під тимчасовим обмеженням та забороною у даному випадку мається на увазі одне й те саме.

Також суди виходили з того, що оскаржувану постанову Кабінетом Міністрів України прийнято з метою забезпечення збереження громадського порядку та безпеки держави.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не встановлено чи були у відповідача підстави приймати оскаржувану постанову з метою збереження громадського порядку або безпеки держави, не встановили чи були фактично обставини загрози порушення громадського порядку або загрози безпеці держави.

Крім того, посилається на те, що ним ставилось питання не про недотримання процедури прийняття рішення відповідачем, а про незаконність частини першої постанови Кабінету Міністрів України №1035.

Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч принципу законності та обґрунтованості не з'ясували чи були підстави та чим вони підтверджені, що запровадження таких заборон на ввіз/вивіз з окупованої/на окуповану територію своїх приватних речей, майна, цінностей та інших предметів сприяє громадському порядку і безпеці держави.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, за змістом частини 1 статті 6 КАС України (в редакції до 15.12.2017р. ) кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Предметом спору у цій справі є нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, який стосується обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та поширюється на невизначене коло осіб, які є суб'єктами у цьому процесі.

Особливості провадження у подібних справах визначені статтею 171 КАС України (в редакції до 15.12.2017р. ).

За змістом частини другої цієї норми право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 238 КАС України (в редакції після
15.12.2017р. ) суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Під час касаційного провадження встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017р. у справі № 826/9502/16, яка змінена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
14.06.2017р., визнано незаконним та нечинним пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію".

Зазначене рішення суду набрало законної сили, а постановою Верховного Суду від
04.02.2021р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі залишені без змін.

Оскільки окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. №1035, які також є предметом оскарження у цій справі, уже визнані незаконними і скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому за правилами пункту 6 частини 1 статті 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Згідно частини 6 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016р. скасувати.

Провадження у справі №826/27712/15 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Державна служба України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна фіскальна служба України, за участю Войнова Олександра Володимировича, який приєднався до апеляційної скарги, про визнання протиправним та скасування рішення в частині закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук