Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.11.2018 року у справі №820/996/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 820/996/17

адміністративне провадження № К/9901/45572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/996/17

за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа:

Міністерство соціальної політики України, про визнання дій та бездіяльності незаконними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді - Мельникова Р. В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Бондара В. О., суддів: Калиновського В. А., Кононенко З. О.,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у сприянні ОСОБА_1 пошуку підходящої роботи під час проведення прийому 2 листопада 2016 року незаконною та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в опрацюванні під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м. Харкова, по якій у ОСОБА_1 відсутня повна вища юридична освіта незаконними та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в опрацюванні під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м. Харкова, по якій заробітна плата нижче розміру заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував за останнім місцем роботи незаконною та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в направленні ОСОБА_1 02.11.2016 на громадські роботи тимчасового характеру до ХЦРМІ "Право вибору" без його добровільності незаконними.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що під час здійснення чергового прийому 02.11.2016 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості, не бажаючи сприяти ОСОБА_1 завідомо внесено неправдиві відомості у додаток 1 до Персональної картки, про бажання самостійно шукати постійну роботу. Відповідачем під час прийому опрацьовано вакансії, які були для позивача непідходящою роботою, порушуючи та ігноруючи вимоги ч. 1 ст. 32 Закону України "Про зайнятість населення". Та крім того фахівцем відповідача протиправно направлено ОСОБА_1 на громадські роботи тимчасового характеру до ХЦРМІ "Право вибору" без його згоди. Вказана бездіяльність та протиправні дії відповідача є протиправними та порушують права позивача.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що дії спеціалістів Харківського міського центру зайнятості під час здійснення прийому ОСОБА_1 у Харківському міському центрі зайнятості 02.11.2016 відповідали вимогам чинного законодавства та знаходились у правовій площині. Опрацювання відповідачем вакансій для позивача під час означеного прийому було здійснено у зв'язку з відсутністю в їх характеристиці умов, які протирічили медичній довідці та іншим критеріям безробітного. Таким чином позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Як встановлено, ОСОБА_1 зареєстрований Харківським міським центром зайнятості як такий, що шукає роботу та відповідно до наказу від 25.11.2014 № НТ 141125 йому поновлено статус безробітного.

Відповідно до довідки КЗОЗ Харківська міська поліклініка № 20 від 30.01.2015 № 256 вбачається, що за висновком ВКК по роду хвороби ОСОБА_1, останньому не рекомендується праця, пов'язана з підійманням вантажу більш ніж 5 кг, тривалим прибуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним навантаженням.

Черговий прийом ОСОБА_1 було призначено на 02.11.2016 року.

Як вбачається з копії додатку №1 до персональної картки ОСОБА_1, під час прийому 02.11.2016 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості здійснено запис, що самостійно з роботою клієнт не визначився, а також здійснено пошук роботи за посадою "фахівець з питань зайнятості" та було встановлено відсутність такої вакансії.

Як встановлено під час судового розгляду справи фахівцем центру зайнятості з врахуванням попереднього досвіду роботи та освіти ОСОБА_1 опрацьовано посаду спеціаліста державної служби в УПФ Московського району, що відповідало критеріям підбору підходящої роботи, визначеному ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення".

На виконання Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості під час опрацювання вакансії уточнено, що конкурс на посаду припинено з 20.10.2016. Як повідомлено представником відповідача вказана вакансія знята з розгляду без будь-яких наслідків для ОСОБА_1.

Як встановлено, відповідачем під час проведення прийому опрацьовано вакансію юриста в "Держ. гімназії-інтернат Кадетський корпус".

Відповідно до п. 1.4 розділу "Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості", затвердженого директором Державного центру зайнятості від 18.08.2014 року, провідний фахівець узгоджує з представником роботодавця можливість співбесіди з клієнтом. У разі згоди представника роботодавця на співбесіду з претендентом на вакансію, заповнює та видає направлення на працевлаштування за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 року за № 270.

Під час здійснення телефонного дзвінка з метою встановлення актуальності вакансії з'ясовано, що це робота на 0,5 ставки та заробітна плата складає 800
грн. Після повідомлення вказаної інформації позивачу, останній відмовився від вакансії.

З пояснень представника відповідача встановлено, що на виконання покладеного на відповідача обов'язку ОСОБА_1 було запропоновано участь у громадських роботах у ХЦРМІ "Право вибору", однак останній від такої участі відмовився.

Вказані дії фахівця з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості зафіксовані у додатку №1 до персональної картки позивача.

Також в графі "Результат наданої послуги (назва) та запропоновані заходи" зазначено "Підходяща робота відсутня".

При цьому ОСОБА_1 від проставлення особистого підпису в додатку №1 до персональної картки відмовився.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати вказані судові рішення, позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач надав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення без задоволення скарги.

положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний -особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення", кожен має право на професійну орієнтацію, яке забезпечується шляхом надання комплексу профорієнтаційних послуг з вибору або зміни професії, виду діяльності та інших профорієнтаційних послуг.

Згідно зі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення", професійна орієнтація населення - комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Професійна орієнтація населення здійснюється навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями, територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центрами професійної орієнтації населення, молодіжними центрами праці, військкоматами, установами виконання покарань, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, що надають послуги з професійної орієнтації.

Статтею 33 Закону України ''Про зайнятість населення" визначено, що професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснюється шляхом: 1) професійного інформування, що полягає у наданні відомостей про трудову діяльність та її роль у професійному самовизначенні особи, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар'єрного зростання, що сприятиме формуванню професійних інтересів, намірів та мотивації особи щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи; 2) професійного консультування, спрямованого на оптимізацію професійного самовизначення особи на основі виявлення її індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я та з урахуванням потреби ринку праці; 3) проведення професійного відбору, що полягає у встановленні відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад. Порядок надання послуг з професійної орієнтації осіб затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціальної політики.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення".

У відповідності до п.3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Таки чином, обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними дій Харківського міського центру зайнятості в опрацюванні під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м. Харкова, по якій у ОСОБА_1 відсутня повна вища юридична освіта незаконними, вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м. Харкова, по якій заробітна плата нижче розміру заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував за останнім місцем роботи незаконною, суд виходить із такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю соціологія, закінчив Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна у 2005 році. Крім того, позивач також має базову вищу освіту за спеціальністю право, бакалавр, кваліфікація юрист, закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ у 2009 році.

Також встановлено, що під час прийому 02.11.2016 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості згідно даних з ЕІАС. ИЕТ виявлено, що останнім місцем роботи ОСОБА_1 є "фахівець з питань зайнятості (хедхантер)" у Харківському міському центрі зайнятості. Фахівцем відповідача було опрацьовано вакантну посаду юриста в установі Державна гімназія-інтернат "Кадетський корпус".

Під час опрацювання вказаної вакансії фахівцем центру зайнятості за поданою звітністю "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН за посадою юрист в установі Державна гімназія-інтернат "Кадетський корпус" опрацьовано умови праці, а також вимоги до кандидата, при цьому враховано освіту ОСОБА_1.

Як повідомлено представником відповідача розмір заробітної плати за посадою складав 1825,00 грн., що вище посадового окладу за попереднім місцем роботи ОСОБА_1.

Під час здійснення телефонного дзвінка роботодавцю було з'ясовано, що ця робота на посаді пропонується на 0,5 ставки. Тобто, такий варіант працевлаштування може розглядатись клієнтом, окрім основної, а також як додаткова робота.

Зазначена вакансія була тільки опрацьована відповідачем під час здійснення прийому 02.11.2016 року і суд вважає правильним висновок судів, що вона не суперечать вимогам та приписам Закону України "Про зайнятість населення", крім того, як встановлено, направлення позивачу не було видано.

Відповідно до ст. 46 Закону, підходящою роботою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість робот за професією (спеціальністю), кваліфікація досвід, тривалість безробіття, а такої потреба ринку праці.

У відповідності до п. 18 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 берези 2013 року № 198 (далі Порядок № 198), для осіб, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) більш як 12 місяців, підходящою є робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за попередньо здобутими професіям (спеціальностями) може бути підходящою за умови підвищення кваліфікації за направленням центру зайнятості з урахуванням потреби ринку праці.

Згідно ч. 8 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Отже, оскільки вказані дії були вчинені відповідачем з метою сприяння працевлаштування позивача, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій Харківського міського центру зайнятості в направленні ОСОБА_1 02.11.2016 на громадські роботи тимчасового характеру до ХЦРМІ "Право вибору" без його добровільності незаконними, суд враховує таке.

Як встановлено, Харківським міським центром зайнятості з одного боку, та Харківським центром реабілітації молодих інвалідів та членів їх сімей "Право вибору", з іншого боку, укладено договір про здійснення організації громадських робіт та їх фінансування відповідно до статті 31 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. №175, та цього Договору. Під час проведення прийому 02.11.2016 року фахівцем Харківського міського центру зайнятості запропоновано позивачу прийняти участь у громадських роботах, що є прямим обов'язком фахівця з працевлаштування, вказане підтверджено додатком №1 персональної картки. Фахівцем відповідача було роздруковано направлення на працевлаштування на громадські роботи, однак позивач відмовився від отримання останнього, а також від проставлення підпису про відмову.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зайнятість населення" реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Отже, встановлені у цій справі обставини, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині оскарження дій Харківського міського центру зайнятості щодо опрацювання під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м. Харкова, по якій у ОСОБА_1 відсутня повна вища юридична освіта незаконними та визнати дії Харківського міського центру зайнятості в опрацюванні під час проведення прийому 02.11.2016 вакансії юриста в Державній гімназії-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" м. Харкова, по якій заробітна плата нижче розміру заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримував за останнім місцем роботи незаконною та дій Харківського міського центру зайнятості щодо направлення ОСОБА_1 02.11.2016 на громадські роботи тимчасового характеру до ХЦРМІ "Право вибору" без його добровільності.

Стосовно позовних вимог про визнання бездіяльності Харківського міського центру зайнятості у сприянні позивачу пошуку підходящої роботи під час проведення прийому 2 листопада 2016 року незаконною, суд зазначає таке.

Колегія суддів зазначає, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний і це порушує права позивача.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час проведення прийому фахівцем відповідача було вчинено дії направлені на сприяння пошуку підходящої роботи для позивача шляхом опрацювання вакансій та пошуку підходящої роботи, а також пропонування позивачу отримати направлення на проходження громадських робіт, однак від вказаних позивач відмовився самостійно.

У зв'язку з відмовою позивача від направлення на громадські роботи йому було запропоновано відвідати семінар "Співбесіда з роботодавцем" 18.11.2016, про що здійснено запис у додатку №1 персональної картки позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку незаконної бездіяльності у діях відповідача під час проведення прийому 02.11.2016. Таким чином позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Суд касаційної інстанції, зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Касаційна скарга висновків судів попередніх інстанцій не спростовує.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи заявника касаційної скарги дублюють його позицію, викладену в позові та в апеляційній скарзі, а також спрямовані на переоцінку обставин справи.

Позов є необґрунтованим, а касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі № 820/996/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз А. Ю. Бучик А. І. Рибачук