ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року

м. Київ

справа № 813/6240/15

адміністративне провадження № К/9901/25159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокап УА» до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (судді: Гулид Р.М. (головуючий), Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі № 813/6240/15,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокап УА» (далі - позивач, ТОВ «Технокап УА») звернулось до суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як господарські відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ПП ВКФ «Політерм» носили реальний характер.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1895350,50 грн, у тому числі за основним платежем 1263567,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 631783,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000642210 від 19.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000652210 від 19.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9431,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4715,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення: № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1895350,50 грн, у тому числі за основним платежем 1263567,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 631783,50 грн, № 0000642210 від 19.06.2015, № 0000652210 від 19.06.2015, № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9431,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4715,50 грн, прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно, тоді як позивачем доведено обґрунтованість своїх вимог належними та допустимими доказами.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Технокап УА» у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Технокап УА» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило змінити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та визнати протиправним і скасувати: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 120 586,50 грн, в т.ч. за основним платежем 80 391,0 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 40 195,5 грн, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 84 622,0 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 42 311,0 грн.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Технокап УА» задоволено, а апеляційну скаргу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «Технокап УА». Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Технокап УА» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.12.2014 змінено найменування позивача з ТОВ з іноземними інвестиціями «Агрокап» на ТОВ «Технокап УА».

Контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Технокап УА» (код ЄДРПОУ 33775568) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014. 30.04.2015 контролюючим органом за результатами перевірки складено акт № 181/13-23-2201/33775568, яким встановлено порушення ТОВ «Технокап УА» п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 134.1. ст. 134, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4. ст. 135, ст. 137, п. п. 138.1.1. п.138.1., п. 138.2., п. 138.8., п. 138.10. ст. 138, ст. 139, ст. 141, ст. 153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1347293,00 грн та до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 797978,00 грн, а також ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. п. 188.1. ст. 188, п.п.192.1.1. п. 192.1., п.192.3. ст. 192, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 197359,00 грн та до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 94053,00 грн. Не погоджуючись з зазначеним актом перевірки позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак скарги позивача було залишено без задоволення, а на підставі висновків акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015. Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 28.05.2012 було укладено договір поставки № 28/05/12 про постачання товару відповідно до умов цього договору. На підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товарів за договором № 28/05/12 від 28.05.2012, позивачем надано копії: податкової накладної № 15 від 07.08.2013, податкової накладної № 84 від 22.08.2013, видаткової накладної № 460 від 07.08.2013, видаткової накладної № 517 від 22.08.2013, товарно-транспортної накладної № Р460 від 07.08.2013, товарно-транспортної накладної № Р517 від 22.08.2013. Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 20.08.2013 було укладено договір № 25 на відповідальне зберігання - кришки металевої. Відповідно до Акту № 1 від 31.08.2013 про прийняття - передачу на відповідальне зберігання, позивач передав на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_1 : кришку металеву ТО 66 - 20400 шт., кришку ТО 82 - 389200 шт., кришку ТО 82 - 594373 шт.

Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 повернув поставлений на умовах договору № 28/05/12 від 28.05.2012 товар, у зв`язку з неналежною якістю поставленого товару. На підтвердження факту повернення вказаного товару позивачем надано копії: Акта № 1 від 31.05.2014 приймання-передачі з відповідального зберігання до договору № 25 від 20.08.2013, відповідно до якого позивач зняв з відповідального зберігання ФОП ОСОБА_1 кришку ТО 66 - 20400 шт., кришку ТО 82 - 389200 шт., кришку ТО 82 - 594373 шт., товарно-транспортної накладної № 11 від 31.05.2014, накладної на повернення № 1 від 31.08.2013, накладної на повернення № 2 від 31.08.2013, розрахунку № 3 від 31.08.2013, розрахунку № 4 від 31.08.2013. Згідно розділу 3 договору поставки № 28/05/12 від 28.05.2012, на підставі замовлення покупця, постачальник оформляє специфікацію у двох примірниках на кожну партію товару. Примірник специфікації, скріплений печаткою та підписом покупця, є підставою для відвантаження товару.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на те, що ТОВ «Технокап УА» не відобразило у складі доходів за 2013 рік, дохід від реалізації ФОП ОСОБА_1 металевої кришки в сумі 423 109,00 грн спростовується наступними доказами, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: податковою декларацією з податку на прибуток підприємства ТОВ з ІІ «Агрокап» за 2013 рік з додатками 1Д та 1В; даними бухгалтерського обліку: картками рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» за 07 та 22 серпня 2013 року, в яких відображено дохід операційної діяльності по реалізації кришки ФОП ОСОБА_1 ; картками рахунку 6432 «Податкові зобов`язання з ПДВ» за 07 та 22 серпня 2013 року, в яких відображено податкові зобов`язання з ПДВ по реалізації кришки ФОП ОСОБА_1 ; картками рахунку 2 6 «Готова продукція» за 07 та 22 серпня 2013 рік, в яких відображена собівартість реалізованої кришки для ФОП ОСОБА_1 . В бухгалтерських документах відображено нарахування доходу та податкових зобов`язань з ПДВ, а також списання собівартості реалізованої продукції з обліку ТОВ «Технокап УА». Основним видом діяльності ТОВ «Технокап УА» є виготовлення та торгівля металевою кришкою для консервування, зокрема кришкою Twist-Off (ТО 66, ТО 82). В матеріалах справи наявні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), згідно яких загальна вартість реалізованої для ФОП ОСОБА_1 кришки ТО-66 та ТО-82 склала 423 108,76 грн. А тому, до податкового зобов`язання по ПДВ в серпні 2013 року було включено 84 621,75 грн, що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки. Економічна вигода даної господарської операції мала проявитися у вигляді отримання прибутку, так як ціна продажу кришки була вищою за її собівартість. Рентабельність виготовлення та продажу кришки склала 20-31 %, що підтверджується доданим розрахунком. У вказаному акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової інформації, яка наявна в АРМ «Податковий блок», за адресою м. Коломия, вул. Січинського, 53 знаходиться ТОВ Консервний завод «Консерваторія», який є серед контрагентів ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, відправка металевої кришки на адресу консервного заводу є цілком реальною та раціональною господарською операцією з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 мав на меті продати кришку консервному заводу і придбати у нього продукцію або обміняти кришку на продукцію консервного заводу. Тобто, продаж ТзОВ «Технокап УА» кришки ФОП ОСОБА_1 мав на меті отримання доходу від реалізації продукції власного виробництва, а тому ТзОВ «Технокап УА» укладаючи угоду з ФОП ОСОБА_1 та реалізуючи її здійснювало звичайну господарську діяльність.

31.08.2013 сторони підписали Акт № 1 приймання-передачі кришки на відповідальне зберігання. В подальшому, 31.05.2014 було повернуто кришку з ТОВ Консервного заводу «Консерваторія» в м. Коломия на склад ТОВ «Технокап УА», що підтверджується товарно-транспортною накладною № 11 від 31.05.2014, тобто з цієї дати позивач повернув собі право власності на цю кришку.

Копії розрахунків № 3 та № 4 від 31.08.2013 додано до матеріалів справи. Додатково позивачем було надано картку рахунку 6432 «Податкові зобов`язання з ПДВ» за 31 серпня 2013, з якої видно, що в кореспонденції з дебетом рах. 704 методом сторно зменшено податкове зобов`язання ПДВ на 32 705,83 грн, 31 789, 34 грн, 16 825,25 грн, 1 941,33 грн, 1360,00 грн, разом на 84 621,75 грн. В кореспонденції з кредитом рахунку 6412 «Розрахунки з бюджетом» методом сторно було зменшено зобов`язання по ПДВ перед бюджетом на 64495,17+20126,58 = 84621,75 грн. Таким чином, ТОВ «Технокап УА» правомірно відкоригував своє податкове зобов`язання на суму 84 622,00 грн. Повернення кришки в бухобліку відображено також на рахунку 704 «Вирахування з доходу». Картка рахунку 704 за 31 серпня 2013 року додана до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 26.08.2014 було укладено договір поставки № 26082014 на постачання продовольчих товарів відповідно до специфікацій та умов цього договору. На підтвердження господарських операцій з постачання товарів (горошку зеленого консервованого) за договором № 26082014 від 26.08.2014, позивачем надано копії специфікацій, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату товару, платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, витягів з наказів по особовому складу.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 відображено в податковій звітності ТОВ «Технокап УА», про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період. Реальність господарських операцій ТОВ «Технокап УА» з придбання товарів (горошку зеленого консервованого) у контрагента ФОП ОСОБА_1 підтверджується долученими до справи належними документальними доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у цій частині, а викладені в акті перевірки від 30.04.2015 висновки не ґрунтуються на належному дослідженні наданих до перевірки первинних документах, а тому на думку колегії суддів, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій базуються виключно на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами. Судом також не приймається до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача документів про транспортування товарів придбаних у ФОП ОСОБА_1 , оскільки відповідно до умов договору № 26082014 від 26.08.2014, поставка товару здійснювалась самим постачальником на склад позивача. На підтвердження реалізації придбаного у ФОП ОСОБА_1 товару позивачем додано до матеріалів справи копії відповідних первинних документів. Твердження контролюючого органу про відсутність у позивача сертифікатів якості та походження товару є безпідставним, оскільки відсутність сертифікатів походження товару унеможливила б реалізацію товару контрагентам нерезидентам за межі України. Таким чином, господарські операції з поставки ФОП ОСОБА_1 товарів позивачу мали реальний характер, факти поставки позивачу товарів були оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені укладеними договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП ВКФ «Політерм» укладено договори на виконання робіт за № 15, № 16 від 03.06.2013, № 17 від 26.06.2013 та № 18 від 08.07.2013. На підтвердження господарських операцій з виконання робіт за договорами № 15, № 16 від 03.06.2013, № 17 від 26.06.2013 та № 18 від 08.07.2013 позивачем надано копії податкових накладних, договірних цін, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт, а також виписок з банківського рахунка про оплату робіт, виконаних ПП ВКФ «Політерм».

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Політерм» відображено в податковій звітності ТОВ «Технокап УА», про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період. Факт реального виконання робіт відповідно до договорів на виконання робіт № 15, № 16 від 03.06.2013, № 17 від 26.06.2013 та № 18 від 08.07.2013 із контрагентом позивача ПП ВКФ «Політерм» підтверджується первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Технокап УА» з придбання товарів у контрагента ПП ВКФ «Політерм» підтверджується долученими до справи належними документальними доказами, які не викликають сумнівів. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що

необґрунтованим є посилання контролюючого органу на акт податкової перевірки ПП ВКФ «Політерм» за № 267/198/13-07-22-01-10/3183729 від 17.06.2014 стосовно твердження про здійснення операцій, спрямованих на отримання протиправної податкової вигоди, відсутності технічних можливостей для здійснення задекларованих операцій, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 813/6409/14, яку залишено без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015, визнано протиправним наказ контролюючого органу на проведення податкової перевірки ПП ВКФ «Політерм», за результатами якої складено акт № 267/198/13-07-22-01-10/3183729 від 17.06.2014.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A укладено договір про надання послуг № 19-12-11 від 19.12.2011 та додаткові угоди до нього, відповідно до якого Tecnocap S.p.A погоджується надавати позивачу послуги з менеджменту, спеціалізовані послуги Головного офісу, послуги міжнародної мережі Групи, послуги у сфері інформаційних технологій. Послуги, зазначені в договорі № 19-12-11 від 19.12.2011 відносяться до консалтингових послуг, за фактом надання послуг складено акти приймання наданих. У 2013 році позивачем було сплачено податок на додану вартість з наданих послуг, що підтверджується податковими накладними. В бухгалтерському обліку операції з нерезидентом були відображені проводками Дб 84-Кр 632. Вартість послуг наданих позивачу нерезидентом Tecnocap S.p.A. в 2013 році склала 83270,00 євро, що по курсу НБУ склало 910857,05 грн.

Позивачем не було включено до складу валових витрат у 2013 році вартість послуг в сумі 910857,05 грн, які були нараховані по операціях з Tecnocap S.p.A. Вказане підтверджено звітами по проводках за листопад та грудень 2013 року, а також аналізом рахунка 92 за листопад та грудень 2013 року. В зазначених звітах вартість послуг нерезидента відображена проводками Дб 92 - Кр 84. При цьому, вартість послуг в податковому обліку на витрати не відносилась, а відносилась лише в бухгалтерському обліку. Вказані документи відповідачем під час перевірки не досліджувались, їх показники не аналізувались та в акті податкової перевірки не описані.

Посилання контролюючого органу на пов`язаність юридичних осіб позивача та контрагента нерезидента Tecnocap S.p.A. є необґрунтованими, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено копії витягу зі статуту ТОВ «Технокап УА», схематичного зображення структури власності ТОВ «Технокап УА», витягів з торговельного реєстру стосовно Tecnocap s.r.o., із яких вбачається, що юридична особа Tecnocap S.p.A. не є засновником чи учасником ТОВ «Технокап УА».

Судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що нарахування від`ємних курсових різниць на заборгованість позивача перед контрагентом Tecnocap S.p.A. відображено в бухгалтерському обліку проводками Дб 84 - Кр 632. За 2014 рік було нараховано 1525537,82 грн від`ємних курсових різниць на заборгованість перед нерезидентом в сумі 158201,20 євро. Вказане підтверджено карткою рахунку 632 за 2014 рік та аналізом рахунку 632 за 2014 рік. Жодного доказу протиправності віднесення до складу валових витрат позивача втрат від курсової різниці контролюючим органом не надано і правомірності такого висновку відповідачем не доведено. Тобто, позивачем було дотримано вимог п. п. 138.10.4. п.138.10. ст. 138, п. п. 153.1.3. п. 153.1. ст. 153 ПК України та правомірно віднесено до складу валових витрат суму втрат від курсової різниці по господарських операціях з контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A. на загальну суму 1525538,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в 2013-2014 роках позивачем виконувались кредитні договори, зокрема кредитний договір № 88-СВ від 10.02.2011, укладений з УніКредитБанком (правонаступник з грудня 2013 року - Укрсоцбанк), валюта кредиту - долар США., а також кредитний договір № КU019023 від 27.12.2012, укладений з ПАТ ВіЕсБанк, валюта кредиту - долар США. Відсотки які нараховувались банками по кредитах у 2014 році обліковувались на рахунку 6842 «Розрахунки за нарахованими відсотками». Судами з аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 312 за 2013 рік встановлено, що в 2013 році ТОВ «Технокап УА» отримало 2400265 доларів США кредитних коштів, було погашено кредитів на суму 1595227,20 дол. США, сплачено 212313,82 долари США відсотків по кредитах, залишок доларів США станом на 01.01.2014 - 0,00. Згідно з аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 312 за 2014 рік, в 2014 році ТОВ «Технокап УА» отримало 1535000,00 доларів США кредитних коштів, було погашено кредитів на суму 1775000,00 доларів США, сплачено 220377,39 доларів США відсотків по кредитах, залишок доларів США станом на 01.01.2014 - 0,00, залишок доларів США станом на 01.01.2015 - 30208,00. Відповідно до балансу та звіту про фінансові результати ТОВ з II «Агрокап» за 2012, 2013 роки та ТОВ «Технокап УА» за 2014 рік, - товариство було збитковим. Відповідно до листа ПАТ «Укрсоцбанку» від 25.01.2016 № 06.201/18 6/27 всі транші кредиту, отримані ТОВ «Технокап УА» в 2013-2014 році відповідно до кредитного договору № 88-СВ від 10.02.2011 були використані відповідно до цільового призначення, визначеного у кредитному договорі. Не можуть братись до уваги твердження відповідача про те, що позивачем відображались кошти, сплачені за користування банківськими коштами за кредитним договором № 2471-001/10 від 19.02.2010 та кредитним договором № 2475-001/10 від 19.02.2010, у складі валових витрат протягом 2010-2012 років, оскільки жодного доказу на підтвердження згаданих обставин в акті податкової перевірки відповідачем не вказано, не надано таких доказів і під час розгляду справи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем при здійсненні господарської діяльності та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо оформлення відповідних первинних документів, зазначає щодо ненадання позивачем до перевірки окремих первинних документів, а також невідповідності даних у тих, які було надано, зазначає щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами та про відсутність економічної доцільності та обґрунтування окремих операцій і відповідних ресурсів, транспортних засобів та трудових ресурсів для виконання таких договорів, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункти 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

11.2. Пункти 44.1, 44.6 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

11.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

11.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

11.5. Підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192.

192.1. Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

192.1.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

11.6. Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

12.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

13.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

23. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Технокап УА», а саме: визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210, виходили з того, що відповідачем не було доведено та надано жодних доказів на спростування доводів та доказів наданих позивачем на підтвердження товарності та реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ПП ВКФ «Політерм», того Tecnocap S .p.A. не є засновником чи учасником ТОВ «Технокап УА», а також відповідачем не підтверджено відповідними доказами, що позивачем відображались кошти, сплачені за користування банківськими коштами за кредитним договором № 2471-001/10 від 19.02.2010 та кредитним договором № 2475-001/10 від 19.02.2010, у складі валових витрат протягом 2010-2012 років.

У постанові від 21 червня 2016 року у справі № 813/6240/15 суд апеляційної інстанції щодо відносин позивача з ПП ВКФ «Політерм», зокрема, зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету, як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу, а також не передбачає за покупцем обов`язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов`язання продавця товару і саме продавець несе обов`язок по сплаті цього податку до бюджету. Неналежне виконання контрагентом покупця свого обов`язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати негативних наслідків для самого покупця. Наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судом апеляційної інстанції не було досліджено та не було надано належної оцінки доказам та доводам відповідача, зазначеним у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та, зокрема, в акті перевірки, щодо відсутності окремих транспортних документів на відповідні товари, сертифікатів відповідності, ресурсів та технічних приміщень і приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей для виконання у повному обсязі вказаних договорів укладених між позивачем та його контрагентами, ненадання позивачем до перевірки окремих первинних документів, а також невідповідності даних у тих, які було надано (зокрема, щодо ідентифікації матеріально-відповідальних осіб при відвантаженні продукції, актів прийому-передачі продукції та ін), у зв`язку з чим виникає сумнів чи є такі складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів зазначає, що по відносинам позивача з контрагентом нерезидентом - Tecnocap S.p.A, суди першої та апеляційної інстанції лише констатують наявність укладеного між ТОВ «Технокап УА» та Tecnocap S.p.A договору про надання послуг № 19-12-11 від 19.12.2011 та додаткових угод до нього, відповідно до якого Tecnocap S.p.A погоджується надавати позивачу послуги з менеджменту, спеціалізовані послуги Головного офісу, послуги міжнародної мережі Групи, послуги у сфері інформаційних технологій та зазначають, що зазначені у вказаному договорі послуги відносяться до консалтингових послуг, а також вказують, що посилання контролюючого органу на пов`язаність юридичних осіб позивача та контрагента нерезидента Tecnocap S.p.A. є необґрунтованими, оскільки юридична особа Tecnocap S.p.A. не є засновником чи учасником ТОВ «Технокап УА». Однак, судами попередніх інстанцій не досліджувалися докази та залишено поза увагою в чому саме полягали надані позивачу послуги юридичною особою Tecnocap S.p.A., чи мали вони економічний ефект та чи були економічно обґрунтовані, а також не зазначено будь-якої іншої інформації щодо таких послуг. Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи контролюючого органу, що позивачем відображались кошти, сплачені за користування банківськими коштами за кредитним договором № 2471-001/10 від 19.02.2010 та кредитним договором № 2475-001/10 від 19.02.2010, у складі валових витрат протягом 2010-2012 років, а також щодо цільового використання коштів за вказаними договорами.

Щодо документів ненаданих позивачем контролюючому органу до перевірки, суд апеляційної інстанції повинен був враховувати, зокрема, положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, а також чому такі документи не були надані. Судом апеляційної інстанції всупереч вимог процесуального законодавства було лише констатовано, без проведення належного дослідження та відповідного аналізу наданих доказів, наявність окремих первинних документів, наданих позивачем на підтвердження здійснення ним господарських операцій з контрагентами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

25. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

26. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

27. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

28. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

30. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

31. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

32. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої РозділуПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі № 813/6240/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова